“Українська літературна газета”, ч. 4 (384), квітень 2026
Продовження. Початок див.: Продовження. Початок див.: https://litgazeta.com.ua/prose/v-iacheslav-medvid-volodar-sniv-nav-iazav-siuzhet-z-knyhy-namovlian/
https://litgazeta.com.ua/prose/v-iacheslav-medvid-volodar-sniv-nav-iazav-siuzhet/
https://litgazeta.com.ua/prose/v-iacheslav-medvid-volodar-sniv-nav-iazav-siuzhet-2/
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
З КНИГИ НАМОВЛЯНЬ
*
Перед другою ночі; тривалий сон з прикметами загрозливості й незатишності; і лише одна виразна постава з обличчям, виразнішим, аніж за життя; і впізнаваність іншого на пізвище Ю. М., але невидкого по той бік розчинених дверей; я похвалявся новелою про першого, а другий застерігав, щоб говорив тихіше; а ген зала з людьми, які нічого спільного з літературою не мали; а попереду цього видива було щось, пов’язане з грошима; гроші то щезали, то знову з’являлися; чоловік і жінка, що мали мене десь супроводжувати, не виглядали надто доброзичливими; й ось наприкінці сну у вечорових сутінках ледве встигаю за якоюсь тендітною жіночкою; каже, що редактором моєї книжки буде Л. Г.; та я віднікуюсь; а ще чути оддалеки, що знайшлася якась моя маленька новела
*
Остерігався жінок із західних земель; обравши собі на долю з південних теренів; не здогадуючись про етнічну сумішковість того краю; а тепер хоч куди не смикнися
*
Передсмертні мамині пучками по ковдрі погладжування; мовби рубчики вимацувала; з дитинства пам’ятається, як вона за швейною машинкою, перш ніж прострочити, ось так пучками визначала кантики на тканині
*
Якщо вже ми так заветхозавітилися, то мусимо змиритися з одвічними й довічними завойовницькими походами й нищенням одних народів іншими
*
Догреблися до часу, коли й жодних таємниць не лишилося; а людське буття й далі сповнюється незбагненними видивами
*
Кожна дарована тобі думка у вигляді афоризму з барвою незаперечного судження може зажадати від твого організму якоїсь пожертви; це може бути напад болю, від якого знемагатимеш довгий час; або й загальне знемічніння з причини посягання на щось більше, аніж пропонують трагічні обставини сьогодення
*
Побачити вагітну жінку з повільною ходою через пішохідний перехід; і перейнятися станом величності материнської долі; але чоловіча уява не здатна осягнути інших станів і почувань у вимірі цієї долі; тобі лишається рахувати повільні кроки вагітної жінки пішоходним переходом
*
Не забувати, що багато чого цікавого траплялося за митей корпоративно-творчих зустрічей; хоча вони й не постали на елітарну, навіть мафіозну структуру, з якою рахувалися б уряди, президенти, уся чиновницька рать, які більше вподобали просвітницько-фольклорну барву
*
Стой! Кто ідьот! -Разводящій і с нім…; далі забулося; але пригадалося через п’ятдесят років
*
Ці чекістсько-енкаведистські інстинкти стали невід’ємною рисою їхньої ментальності
*
Курай; як до школи їздили на велосипедах і пробивали камери об колюки
*
Насправді ми найбільше уваги приділяли своєму тілу; і ось у поважному віці доходимо здогаду про свою давнішу недбайливість
*
І це лихо на голову народу; ця порода людей, що про них кажуть ти їй повен рот насери, а вона все кричить, що мало; вроджений спадковий потяг до наживи; і ці професійні оази, де ця нажива триває безкарно; кримінальні групи і касти, що паразитують на людських інстинктах виживання, продовження роду, що межують зі станом рабського поневолення
*
Запізно чухати потилицю; якщо визнали російську мову за міжнародну, то доведеться визнати і решту всього
*
За якогось нападу безпорадності починаєш несамовито вдивлятися у світ людських діянь і дошукуватися винуватців
*
І яка ж бо спокуса написати новелу ось про це; але зась; прибувши у відпустку, військовослужбовець прагне чимшвидше повернутися на фронт, не витримуючи дружининих нарікань і емоційних вибурхів
*
Писемні свідчення нашого часу розпорошуються по книгозбірнях, бібліотеках, архівах; людська свідомість напхом напхана потоками інформації; десь поміж цими феноменами заблукує пам’ять, пам’ятливість
*
Філософія ХХ століття як ланцюг повторень і заперечень; аж доки не викінчується словесними й стилістичними витинанками, що годі зрозуміти, де повторення, а де заперечення
*
Природа за певної пори року мовби відпочиває; людина потребує тривалішого, хоч і хаотичного відпочинку; та тільки час не знає впину, спрямовуючи історію то в один бік, то в інший; чогось більшого наша свідомість не осягає
*
По тривалому згуку повітряної тривоги прихищаєшся до якогось запису, мовби шукаючи в ньому затишності; і не зі страху, не з розпачу; а просто
*
Київ і далі потерпає від ворожого металу; а москву не руш; чорт-і-й-що
*
Важко передбачити, які мутації спостигнуть національну свідомість уже в найближчому часі; але перші ознаки вгадуються (…)
*
Ти не знайшов порозуміння зі своїми сучасниками; і все ж; лишатися складним і малозрозумілим у своїх писаннях було і є за найбільшу винагороду тобі; і все ж; ти перебував упритул до своїх сучасників
*
Ті жінки, що обережно дозують свою добродійність до одружених чоловіків, від яких не очікують чогось аж надто такого
*
Запрошено на якийсь секретаріат під орудою П. А. Загребельного; на подив знаних літературознавців, присутніх там, П. А. доручає мені оглянути літературно-критичну царину, що мало б увійти до його доповіді на з’їзді чи пленумі спілки письменників; та з мого не дуже традиційного допису він узяв лише один вислів; літературні Лиси Микити; але й цього було більш ніж вдосталь
*
А нех воно стямиться
*
Як почувалися в імперському вимірі оті всі; продовж десятилітньої солдатчини Тараса Григоровича Шевченка
*
Між свідомістю й сприйняттям западає нездоланна прірва; щось між ними то відчиняє, то зачинає дверцята; тож пізнання завжди у стані вибуховості
*
Хвороби вражають людський організм там, де найслабкіша ланка родового коду; суспільні ж болячки породжуються носіями успадкованих хворощів
*
Щоб позбутися демонів минулого, замало вдавати, що їх не існує; їх треба викликати, надривно з ними сваритися, докопуватися найменших дрібниць, уявляти й моделювати судові процеси над ними; і хоч вздоровитися не вдасться, та все ж декому пощастить постати на переможця
*
Усе, створене нами за ці роки, освячене життям і кров’ю наших захисників; кожен рядок; кожен розділовий знак
*
Й пригадується, що Іво Андрич свої романи Міст на Дрині, Травницька хроніка писав в окупованому Белграді, перед тим позбувшись обов’язків посла Югославії в Німеччині, як також не даючи згоди на друкування своїх творів за умов окупаційної влади
*
Шістдесятники привітали наші перші прозові спроби, але коли ми заходилися філософувати, есеїстити, щоденникувати, писати меморандуми, збиватися у літгурти, чола багатьох із них напохмурились, і все оте наше, здавалося, вони зачали сприймати як докір, як спробу вивищитися (…)
*
Розпочавши, він не може зупинитися; він хоче залишитися в історії як виконавець своєї злочинної місії; і ці злочинні потуги втовкмачили в його хвору голову російські попи; як і наш Феофан Прокопович напоумив скаженого Петра переназвати московське царство на російську імперію
*
Чи снилося, а чи примарилося перед ранком; спершу зринули рядки з Максима Рильського; а санчата їм усім змайстрував старий Максим; та чи усім, а чи усим ніяк не міг вговтати; і вивиднювалася довкруж віночком біляста речовина, з якої щось твердувате намагалося виштовхати оте усім чи усим; а той віночок-півколо означувалося як Мова; а впозад нього вгледжувалася космічна темінь
Закінчення буде.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.