“Українська літературна газета”, ч. 1 (369), січень 2025
З «КНИГИ НАМОВЛЯНЬ»
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
* * *
А вже й літа гайворонням крячуть
* * *
Ще давніше на істеричне допитування молодого літератора, що та що робити, відповів, що треба перетривати ще з десять років, поки вітці-гуманітарії хоч трохи попустять віжки, на що молодий письмак вибухнув ще більшою істерикою; та я, та як
* * *
Ти вже далеко у старощах віку свого; а хтось і досі припоминає хоч дещицю насолоди, що її дарував хоч-комусь; і цей острах; чи не помщаються тобі у такий спосіб
* * *
В цьому світі таємниць більше не існує; ми знаємо все одні про одних; але й далі прибираємо барву загадковості і втаємниченості у якісь втаємничені для інших речі; от-же-ж-де; яка нецікава доба
* * *
Й це ще не сон; проглибаючи континентом українського Півдня з упізнаваними закрутами доріг, занедбаними колгоспними будівлями, вказівниками до музейних комплексів і туристичних маршрутів вчуваєш древній подих історії; але сни подарують лише символи колись побаченого й пізнаного; й скинешся посеред ночі від жахкого спітніння
* * *
Зболена в часі і просторі людина; й ось вона за крок до цілковитої свободи
* * *
Неможливо в старому дерев’яному будинку підпалити один бік так, щоб згорів тільки він; спалахне весь будинок; Хелла Вурлійокі
* * *
В’їдаються оддавен у ці українські землі; знають же; хто переможе тут, переможе у всьому світі
* * *
Настануть часи, коли вас будуть допитувати за кожне вжите слово; тому вже тепер належить випрацьовувати таку поетичну й прозову мову, аби й наймудріші допитувачі почували розгубленість; бо вже тепер карають за стилістику ваших творів, добачаючи в ній щось схожого до древніх писань; тим часом допитувачі несамовитіють, бо в древнощах віків їм годилося мудрствувати, а не допитувати
* * *
Смерть і далі є найбільшою загадкою нашого буття; та належить гадати, що Камю за миті смертельного зіштовхнення з деревом почувався вільним і щасливим
* * *
Пам’ять мовби готується до сприйняття інших й інакших символів та означень; навіть прізвища на надгробних каменях мандрують урозтіч; й от зустрінуться двоє й не знатимуть, з якої літери розпочати; читатимуть, водячи пальцем по кожній буковці; й це ще не все
* * *
Стомлена історичною бездіяльністю людина потребує автора невибагливого; вона, словами Ніцше, віддає перевагу кепським авторам
* * *
Щоб я так жив, як це сказано; ай-бо; вже-е-к
* * *
З сороміцьких пісень українського Півдня; уже сонце на заході, вечерять пора, а в нашої свербисраки ще й думки нема; поки стане, подумає, гладку сраку почухає, перейде пора, настане друга (…)
* * *
Доля невидрукуваних свого часу творів бува окошується на їх творцях у химерний спосіб чи то помсти, а чи сномарень; це не шарудіння, не жебоніння прижовклих стосів змережаного паперу у письменницьких шухлядах; ця навія несправдженості і незбулості у якійсь іншій творчій подобі навідується, нагадує і жахає
* * *
Залопотів дощ, гунув рясніше по замоховілому шиферу, вдарив грім, і останні рядки поеми вчахли серед людського гомону; сільський поет не встиг дочитати щось про врожаї, про картоплю, що все не дочекаються небесної роси
* * *
От наснилося немов; папірці усілякі за багато років поперемішувані у здоровенній мисці; та здивувало що; передрукувавши записи з тих папірців, порушив хронологію, але мисленної аритмії не спостеріг
* * *
Жодна алексієвич не ступить слідами української руїни, не намагнітофонить вкраїнських плачів; хіба що в мемуарах нобеліанта висповідається у своїй творчій безпорадності
* * *
Побіжчини; колись із такою назвою не написалася новела; з далечезних років долинає той сумовитий жіночий голос; як похорон, то таке добро; і випити, і поїсти; тіки й наїсишся; а як ніхто не вмирає, то гірш
* * *
Бувало й так; мертві душі числилися як живі; це щоб не скасували сільраду, аптеку, школу, бібліотеку
* * *
На питання, чи я не єврей, завжди відповідав так ось; на відміну від вас я чистокровний єврей
* * *
У божевільні нарешті зустрів ту, що її шукав усе життя
* * *
Дід на Богуславщині казав; що ця зима почнеться зсередини; бо листя з вишні обпадало зсередини крони; і це був рік смерті моєї мами; рік 1984
* * *
Це ж на тому весіллі; як той з велосипедом танцював під музику
* * *
Але це треба було бачити; як та курей поперед себе гнала; казали, пасла
* * *
Сонячний день на схилі серпня; лагідним зором оглядаєш полиці; жодна книжка не озивається; вони мовби спочивають
* * *
Гряде зовсім інакша література; і людина посідатиме в ній не найголовніше місце
* * *
На будь-які намагання завести нас на манівці безглуздих дискусій, будь-яким чином, з якої-хоч нагоди належить відповідати категорично; що це не належить до виміру дискусій; що це зрозумілі речі; це те ж саме, що знати напам’ять зо кілька арій з опери Запорожець за Дунаєм
* * *
Ну так раскажітє, бабуля, кой чьорт напоуміл вас пєрєхадіть граніцу в етом мєстє; нареготалися з баби, наричили торбину консервами, по-оїхала Катирина на Вінницю; цими двома реченнями розпочиналася і викінчувалася новела Катирина; та друкувалася без них; тобто оповідь було звільнено від такого спокусливого обрамлення
* * *
Й от настало; ще недавня історія мовби завмерла; що ви вчините далі
* * *
Ми накопичили стільки таємниць, хоч і не таємних знань; але ще не час для нової релігії
* * *
Можуть постати великі можливості, але творчий відгук на них буде надто млявий
* * *
Керманич країни з виразною поведенцією педофіла; з огидною антропологічною спадковістю; і воно хоче залякати увесь світ
* * *
Пацюки керували лісовими мешканцями; вовками, ведмедями, вужами, лисицями, їжаками; наказували будувати для себе палаци; уподібнювали до себе звірів
* * *
Як осиротіло щезають миті, коли, за яких обставин і хто радив прочитати якусь книжку; і це були часи сторожкого озирання; а ну ж ти читаєш не те, що належить
* * *
Жодну думку, вимережену на папері, не поновити в пам’яті й за кілька хвилин; та ось прочитуєш за тим написаним і дивуєшся; мовби за чиїмись писанням пізнаєш
* * *
За яких-но нестерпних умов доводилося працювати; та окрім вивершених творів назбируються купи папірців з усілякими записами; і кожен міг би запліднити ще ще один вивершений твір; та щоб перемудрувати самого себе, гуртуєш їх за подобою афоризмів; і хто здогадається про нашу неміч написати не десяток, а тисячу творів
* * *
З якою непрощенною кострубатістю укладається отся книжка; й так утішаєш себе серед цього сум’ятливого верем’я, що колись це виглядатиме як зумисність
* * *
Якщо вже ми християни, то мусимо дозволити собі здогад, що молитви мають не миттєву дію; тим часом прокляття можуть збуватися враз
* * *
Ледь заясніла надія на успіхи наших збройних сил, як цей шоу-бізнес зі своїми дебільними конкурсами, реготами, незугарним українським мовленням випірнув на телеекрани, мов зграя зголоднілих вовків; тим часом наші воїни промовляють вишукано й природно; і ця війна буде триваліша; війна двох культур
* * *
Які сяйливі думки оддаленіли; Вінграновський казав, що приплющеним зором у вечорових сутінках бачиться далі, аніж за дня; і в щоденниках Талалая; про ранкову тінь, яку майже не помічаємо, а вечірня ніби вабить наш зір
* * *
Скажи ж мені царю земний, чоловіче, що твоє, а що світове; мовчить цар землі, зачарований світовою красою; він наче дрімає; із Серед степів Панаса Мирного; чи ж ми набулися якоїсь мудрості, аби хоч щось додати; хоч слово
* * *
Не винищили цю кегебню з початком 90-х; і знов буде вилазити хоч у якій подобі; як і в цій, наймерзеннішій
* * *
Написати новелу з назвою Числа і; це з ранкових осяянь, коли прокидаєшся; після і мало бути ще якесь слово, але загубилося
* * *
Голос такий тужавий; мабуть, феміністка; так про жінок сподоблявся один український поет; не судімо й не ображаймося; але щодо тужавості голосу, то це ай-бо справжнісінька поезія
* * *
Як затишно у мові класиків ХІХ століття
* * *
Заховатися у давніші миті самотинного творення; коли й світ довколишній прихищався в радісному спочинку; та; як писав Тарас Григорович, Шкода того барвіночка Й недосвіта шкода
* * *
Сагайдачний не випалив це гніздо, розчулившись од церковних дзвонів
* * *
Аж дивно; читати Арнольда Дж. Тойнбі цієї свавільної пори; його Дослідження історії; але ось там, де він цитує Маколея; …нам загрожує не анархія, а деспотизм, втрата духовної волі, тоталітарна держава, – можливо, тоталітарна держава світових масштабів … світ перетвориться на деспотичну державу… то буде жахливий суспільний лад, що для вищої діяльності людського духу означатиме смерть
* * *
Великі жалі множать безліч дрібних жалощів; а ці дрібні жалять дужче, як ті великі
* * *
Юрій Іллєнко; Доповідна апостолові Петру; літературі далі нічого робити в її звичних шатах
* * *
А буває й так; вкрадеться дослідник твоєї творчості; перебабрає увесь архів; зафотографує; навантажить анкетами задля відповідей; знетямить дріб’язковими питаннями; одбере дорогоцінний час; він мовби хоче написати цілу книжку; й ось щезає надовго; й здогад, що це ще один різновид стеження за письменником; згадка, як Меша Селімович по року очікування видруку якогось інтерв’ю поцікавився; а йому; значення вашої творчості таке, що інтерв’ю може бути надруковане тільки після вашої смерті; письменники й їхні тлумачі всякчас у стані очікування
* * *
Скільки-бо наговорено всього, а нічого не сказано
* * *
Допевняються, хто ж ці вони; та ми все невдатні на називання; а вони й далі хижо позиркують на нас; нашорошують вуха; підскакують упритул; зазирають зі спини, дослухаючись кожного нашого слова; й дарма що наше мовлення втратило гостроту, таку смаковиту для них
* * *
Року 1946 молодий Василь Земляк постає у дверях редакції однієї з житомирських газет і допрошується праці; чи має він досвід журналістської роботи; ні, не має; що ж він уміє, запитують; стріляти, відповідає; а 1977-го стає лауреатом Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка; цього ж року відходить у вічність
* * *
От як у маминому селі; в Яроповичах; давно-давнезно; ми з двоюрідним братом гайнули селом; а вертаємося, мама аж ревниво, що сама хотіла синові показати все; й досі ця мов провина живе в тобі; коли уявиш маму ледь не дитиною; ображеною дитиною
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.