“Українська літературна газета”, ч. 5 (373), травень 2025
У львівському видавництві «ЛА «Піраміда»» готується до друку третя книга вибраних записок українського поета і науковця Ігоря Павлюка, які він відверто пропонує любителям афористичних висловів, а також тим, хто із користю для свого духовного розвитку заглядає у творчу лабораторію митця і сплітає вінки із терну та лавру на Божій дорозі. Ця книга – хрестоматійний додаток до монографії Ігоря Павлюка «Українська авторизована поезія: світоглядні традиції та тенденції», яка також готується до друку. Пропонуємо уривки записок із третього тому.
– Найкоротший шкільний твір, написаний шведською школяркою Карін Ларсон, був удостоєний спеціальної премії. «Сократ був грецьким філософом. Він ходив серед людей і давав їм добрі поради. За це вони його отруїли».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
– Святоша думає, що про нього думають інші, а святий думає про Бога.
– Справжній поет заповідається на воскресіння через 300 років (Христос, Джордано Бруно…), тому не дивуйся, що Тебе не люблять сучасники, діти, навіть онуки… Триста років має минути після твоєї смерті, щоби тебе канонізували.
– Справжній поет – маг! А поезія (як сплав несумісних енергій) – магія.
– Два брати: один п’яничка сільський, а другий – професор, світова знаменитість як поет. А завершення земного шляху те саме: «чотири дошки, землі трошки». Тим більше, що ще може діяти християнський принцип розбійника на хресті: брат-п’яничка може покаятись перед смертю – і потрапити у Рай, а з поетом ще не ясно…
– Я вже реалізувався як поет для сучасників. Треба йти із літпроцесу ловити рибу, збирати гриби, вирощувати квіти… І писати книги для нащадків…
– Історію неможливо знати, бо її переписують постійно. Її можна відчувати. Як поет я відчуваю історію (Всесвіту, Землі, людства…).
– Я жив із глухонімими хлопцями в дитинстві. Вони були красиві, із Богом у серцях. А слів не говорили. Тобто не слово – Бог. Бог – Логос.
– Досить мені членства в різних організаціях. Поет має бути лише з Богом.
– Інтернет не зближує. Це скупчення самотностей. Ми ніби разом, але кожен сам. Ілюзія спілкування, ілюзія дружби, ілюзія життя… (З Інтернету).
– Все має свій час: не може народитися дитина через три місяці, коли природа відміряла дев’ять. Так і поет не може стати легендою раніше, ніж захоче цього Універсум.
– Справжній поет лише той, який пише про себе і про те, із чим він органічно зв’язаний.
– Не кожен поет – святий, але кожен святий – поет.
– У селян є базарний день – коли вони продають продукти своєї праці. Навіть поет може мати базарний день – продавати свої книги.
– У кожного племені, народу є:
– Вождь
– Шаман
– Поет
Іноді вони міняються місцями.
Але нація розвивається ідеально, коли кожен із них виконує свою функцію: вождь займається матеріальними справами, шаман кличе до Бога, а поет – посередник між ними.
− Церква, як і поет, процвітає тоді, коли її гонять…
– Два рази я переживав як поет: загинути в тайзі ще не реалізованим, а другий раз: боявся, що пропадуть на моїй флешці мої ненадруковані книги. Тепер не боюся…
– Як і чернець (монах) справжній хоче бути лише з Богом, усамітнюючись у лісах… так і справжній поет рано чи пізно прагне усамітнення…
– Зі мною постійно записник, де я записую враження і вірші, та хрестик (молитва) – зв’язок із Богом…
– Три рівні реалізації поета:
– поет-філолог (здібний поет)
– поет-ідеолог (талант)
– поет-міфолог-ідеолог-філолог (геній).
– Щоби писати, я маю бути залюблено-закоханим: у жінку, у природу, у Бога…
− Доки п’яниця шукає привід для випивки (День Рибака, День Космонавта…), то він іще Поет!..
− Підсвідомість – найбільший Поет (Творець): Цікавенно підсвідомість формує образи-метафори-коди-матриці. Моя тривожність наприклад формує три види снів:
– сниться лабіринт, із якого я не можу вийти
– сниться, що я загубив свої речі і не можу знайти
– сниться, що моє ліжко у готелі зайняв якийсь чоловік, і я не маю де спати…
– Поет – як годинник із маятником: розгойдує емоції і показує час.
– Як у доброго співака діапазон октав широкий, так і я поет із широким діапазоном і жанровим, і ментальним…
– Глибина – ключовий термін у літературі. Коли є глибина, то є і висота, і ширина – як при вибухові потужного снаряда…
– Історію неможливо знати, але її можна відчувати.
– «У тебе, Павлюк, добра інтуїція. Скажи, будь ласка, коли закінчиться війна?» – запитує мене колега. «Інтуїція непримінима в дурдомі», – відповідаю йому я…
– Не можна воювати за свободу за рахунок насильства над власним народом.
− Навчіться НЕ подобатися, щоби не потрапити в «ментальну пастку».
– Політика – це оперувати країнами як людьми. А література – це стосунки із людьми, як із країнами.
− Простіть мене, дерева, що на книги мої потрачені… Простіть мене, зерно, насіння яблук – що я Вас з’їв. Простіть, недолюблені дівчата…
− Апокаліпсис прийшов дурний, а не страшний.
– Сумні вірші загострюють симптоми душевних хвороб, щоби їх вилікувати.
– Ще раз відчув, що я щасливий, коли пишу вірша. Бо слово роблю Логосом, а Логос – то Бог. Тобто писання віршів – то ставання Богом…
– Гріш ціна твоїй мудрості, якщо ти страждаєш.
– Я поважаю чужу музику, але танцюю під свою.
– На Божій дорозі поразок нема.
– Самотність – добре, коли ключ із твого боку дверей. Свобода (Почуте).
– Забанили мене на Фейсбуці, бо написав «ХРИСТОС ВОСКРЕС!». Кажуть, це не толерантно до інших релігій.
– Якщо література не прославляє Бога, то вона – туфта, яка нікому і нічому не потрібна. Або й шкідлива.
– Садити не важко. Пересаджувати тяжко.
– Є жінки, які і на старості не прийшли до Бога. Це відьми.
– Чи може та істота, яку нація називає своєю совістю, писати пасквілі на того, кому заздрить?..
– Іуда був не просто зрадником, а зрадником-стукачем, зрадником за гроші. Гірший за стукача (донощика-пасквілянта) зрадник-брехун (той, хто бреше на людину, на яку доносить).
– Молитва – це хліб і вода духовні, а література – це спеції (перець, сіль, цукор)…
– Нестор Літописець, здається служив пером князям, а не народу. Тобто був книжником і трохи фарисеєм.
– Музика і математика… Їх люблять генії. Це Поезія у широкому значенні слова.
– Динозаври були мудріші за людство: самі себе не знищили…
– Ключові слова мого світогляду: доброта і печаль.
– Тюрми і церкви. Де більше і щиріше моляться?
– Міняти релігію свою і своїх предків на догоду політиці – це для мене з того ж етичного поля, що міняти свою маму на кращу (модерновішу, здоровішу, перспективнішу тощо).
– Зараз диявол у світі розвішує лозунги Христа.
– Не так соромся людської думки про себе, як бійся істини (Епіктет).
– Парадокс: чим далі ми від Адама і Єви, тим ближчі ми до них…
– Я не те, що я роблю, я не те, що про мене говорять люди. Я – дитина Божа. Тому я те, ким вважає мене Бог.
– Треба постійно бути закоханим – щоби бути щасливим.
– Інколи мені здається, що Бог вирощує іншого Бога у Всесвіті, а ми (люди) – частина цього процесу…
– Термін «Література» має широке і вузьке визначення: усе, що писане літерами, або процес творення. Як і Поезія (мистецтво слова + сам процес творення).
– Творити – це катарсис, а співтворити з талановитими, мудрими людьми – блаженство.
– Білі ворони і чорні чайки – поезія.
– Лише той, хто не береже своєї душі, може стати справжнім Творцем.
– Підлі та несподівані напади – ознака того, що ми добре впоруємося зі своїм завданням – бути добрими та підтримувати інших.
– Ми починаємо молитися тоді, коли перестаємо засуджувати.
– Коли ідеш на принцип, не спіткнися об гординю. Добре сказано.
– Поезія – то історія людських емоцій, яку поет консервує, як консервують фрукти чи овочі для майбутнього. Консервує релігії, політику, бізнес… Все опоетизовує. Тобто сама есенція поезії – як рідина-консервант, у якій плаває те, що законсервоване… Тобто поезія – не вище і не нижче релігії, бо ж поезія – розчин, у якому консервується і релігія, і політика, і… все…
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.