Спочатку подив: вдалині парку біля наукової бібліотеки Національного університету «Острозька академія», у снігу, – заметене… дівча.
Та, підійшовши ближче, бачиш, що це бронзову русалку щедро обклав лютий своєю холодною білою несподіванкою…
Залишив цю фігуру тут заслужений художник України Сергій Чумаков. Його задум, початкова візуалізація саме такими й були – бронзова вигиниста крутостегна фігура із соромливо-пружними наддосконалими опуклостями царює на фоні незайманих покірних снігів. Ця просторова картина – винахід, який потішив митця, далебі.
Хто є прообразом скульптури? Звісно ж, студентка академії! Кажуть, не одна.
Але ще подейкують, що то обличчя зовсім молодюсінької професорки натхненно відтворив митець. Вона була закохана у студента, а він у неї – ні…
Хтось схильний і до іншого: то форма, у якій до спудеїв явилася знатна племінниця володаря волинських земель, засновника академії князя Василя-Костянтина Острозького: найвродливіша в середньовічній Європі княжна Гальшка – меценатка, котра заповіла у 16 столітті всі скарби академії…
Інша палка русалка приклала свої породисті перса до кори голорукого розкішного клена, що біля входу у навчальний заклад. Поруч – двоє мавок, а над ними герой поеми Лесі Українки – із «Лісової пісні» Лукаш.
Вони зустрічають кожного, хто виходить з «Острозької академії», – це такий собі вабливий знак до розуміння того, що, крім свята знань, існує романтика кохання – вона тебе чекає, віддайся їй сповна, радій, пести свою любов до знемог …
Перший спудей Східної Європи, який навчався в «Острозькій академії» зразка року 1569 року, спостерігає тут за витівками русалок, проводжає-зустрічає юнаків та юнок на подвір’ї храму науки і теж поглядом закликає:
«Любіть!»
Віктор Мазаний, письменник
Фото автора
м. Острог, Рівненська область
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал