“Українська літературна газета”, ч. 1 (357), січень 2024
ГУЦУЛЬСЬКІ ПРИМІВКИ
А-я-я, старе-старе, а гроші лічити добре вміє.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Багато не задумуй, старче, Бог все єдно переінакшит.
Багацка курва, то єк та на толоци курка.
Багач бідного так любив, єк коза смеречину.
Багач не лиш думає, шо не вмре, але й шо бідного з собов забере.
Багачеви на млин і дітьки воду носьит.
Бог єдиний судія і на то, Нико’, нема ради.
Бог світом порьидкує і всім людом фатикує.
Бог світом фатикує і дурне з мудрим парує.
Бог спішив і, на зло, сатану сотворив.
Бог стілко добра стелит, шо хлоп не в змозі понести.
Бог, Нико’, всьо видит і Бог всьо знаєт і каждому з нас стежку пеленає.
Бога дурно не взивай, бо не меш їсти корогвай.
Богацке добро, єк пустий цвіт пропаде.
Боже, не насилай хлопови ризик, де мож помочи.
Боженька не поможе, єк ґазди негожі.
Боженька терпит і нам всім смертним велит.
Боженьку, Йванихо, молисі, а чортови свічку клади.
Бозю, додай маскалеви розум, або й той відбери.
Божечку, ті маскалі не вірьит ні в шо, єк тупі роскалі.
Бозя ласку має, бо й пустого на світі тримає.
Здоровльи, Ште’, найбільший маєток і нема й’му ціни.
Здоровльи, пане, не вікупиш, бо здоровльи Богом дано.
Здорового Михаська нашо про гроші питаєш?
Здоровому чьис литит, а слабому волом румиґає.
Земелька – мамка-ненька і годує, єк мама рідненька.
Земелька відаст хлібом і Омельку.
Земленька, Йванью, усьо хлопови даст, а він опісльи всьо їй віддаст.
Земли, Нико’, кілько не вриєш, єк всім писок не закриїш.
Зимонька спочьитку всьо підбере, а потому все прибере. (Про дрова.)
Зимонька, Йванку, спитає дес вівці пас, і шо припас.
Зимонька, Іва’, біла, а сінцьи зьїст о-го-го кілько сірого.
Зичиш, Йва’, мені сіна трошки, а пів-оборога зідреш.
Злі справи, Нико’, не сховаєш, вони завше з-поза пличий вілізут.
Зло саме не приходит.
Пе’, то така Анниці, шо кулешу зварит з драниці.
Перед маскалем ліпше стати нацапки, ніж навколінки.
Петре, ліпше не кльиниси, а ліпше Боженци поклониси.
Пиши, Нико’, чи не пиши, хоч легши стане на души.
По життю, Йваню, ніхто до кінцьи (конечно) не знає, де ліпше і, єк ліпше.
По посаджених цибулі та чьиснику і видко в хаті ґаздиню і ґазду.
По рідних лицьих, Насту’, видко, єк вуйко з вуйночков зимували і єк тьижко проживали.
По Різдву день більшєє і роботи прибавлєє, Анну.
При базари не всіякий торг вігоду приносит, а є так, шо від краму і тебе підкосит.
При малих дітьох не віспишсі, Насту, а при великих – не доробишсі.
При маскальих робота за гріш, єк солома за десьитий сніп.
При совітах навіть гроші спаршивіли.
Прикінци гуцул взував постоли і йшов у ті світи.
Старий котьяра є гірший, Митрунихо, єк молодих пара.
Старій бабі навіть новий шлийок пасує.
Старість каждому немила, бо малює чорним чорнилом.
Скирта соломи взимі – дорожча хліба на столі.
Стиха молитиси – руку до серці прикладати.
Сторінку, Нико’, легко перегорнеш, а життьи назад не перегорнеш.
Страшний суд не лиш над людьми буде, але і над суддьими.
Струпішілий гузир довго дерево не вдержит.
Струцень на весіллю, то – найперший гість.
Я гуцул ґоноровий, можу приймити і пана, і Йвана.
Я не вірю злостивому чоловікови, єк псови, бо кілько бис йго не годував, та він вкуси.
Я своє, всьо шо міг, зробив. А на решта хай сі діє вольи Божа.
Я свою любку обідру єк коза липку, аж відстане личко.
Я, Маласю, з тим Фідиком аж до світ сонцє тогди маласи.
Штеню, єк берешси за роботу, то не лишень в руки поплюй, а й помолиси Богу.
Коломийки традиційні
А в нашого Василька на пагонах штерни, // аби войни з лицьи впали, най си лиш поверне.
А в сеї Ганусі біле личко з маковиннім, // дай води напьюсі.
А дівчьитко, єк пльищина, лиш немає дна, // ходи борши в кукурузи ти в мене їдна.
А в Петрочка горівочка, то сама шмагулі // вчера вночи-спозаночи набив си три ґулі.
А єрчьита, молодьита, віженеш на пашу, // вни всі трави віскубают, зглойит єк кулешу. // А ярчьита, молодьита, поженеш до пійла // вони так сі настовбурчіт, // єк вовк опріч стійла.
Аби на тьи, Насту’, впало, а я капелюси, // пью горівку, люблю дівку і ніц не журюси.
Аби тьи кошулі вбила – // сміялис музики, // віддавали стару бабу за старого зьитї.
В Дильитині на фірисі затьигают кльоци, // аби на них файно спалос Фідільчені цьоци.
В Дильитині клапані продавали шинку. // Так сі вни доторгували, стало лиш на знимку.
В понеділок на зарінку терлисі дві риби. // Ти до мене не берисі, престарілий грибе.
Гуцул сі не журит. Пьи горівку, // любит дівку, аш сі порох курит.
Єк заверне Марусині тринацьите літо, // то вже може сама дівка єрчьи подоїти.
Єк їм зранні попоїв, до тепер їм ситий. // Сусід тиждень, єк попив, ходит тиждень спитий.
Закувала зозулиці в сорок семім році, //ви вбивали, маскалі, нас в Чорному Потоці.
Замузичу, загузичу, // зато файно граю, // а кухарци вділю мньиса, //най в піч зазирає.
Молодички, єк косички, молодички гойні, // чомус ви мня так тримали, // єк з мня здерли сподні.
Музиченьки-солоденькі, // на скрипочку граймо, // та за любку молоденьку лиш не забуваймо.
На високій полонині та на горі Стайци // кум із кумов зачіпльиют стоп-сигнали зайцьим.
На вісілю у запічках танцувати буду, // куплю собі сірі гачі, а на решту – дуди.
Наварила-напекла, а нема, шо їсти. // До пустеньких мисочок нема й шо присісти.
Нажену я горівочки, в балію налию // вже напьишси того тріла, аж підставиш шию. (Жінка до чоловіка п’янчуги.)
Не даєш мні, жінко, їсти, не бійсьи не здохну, // та й ше собі надибаю в третім селі бохню.
Не тіштиси глухонімі, шо не чути грому, // а єк вам всьо поцимбалах, то всьи біда в тому.
Ні на кого не кричу, сім років у парі, // та я свої Заїчинці розум в голу впарю.
Ой була вісілю та й у селі Красна, // та нема в тих макацьинок навіть шо украсти.
Ой в Наталка-кучьирьивка, на селі не дівка, // в неї в куфрі осьмий тиждень ще кисне горівка.
Ой Василю, мій Василю, рідний Василечку, // абис так мньи полюбив, бис не скакав в гречку.
Ой гаю, мій гаю. //Я за свого миленького й завидка подбаю.
Ой гоцай мньи голубьитко, та гоцай, погоцай, // а у мого миленького цалий рюкзак моци. // Ой єк він притисне мньи, // тай до перелазу, то готова трох вродити дівочок одразу. // Том готова я вродити трох дівок одразу, // лиш би тоту Шкарбаниху забрала зараза.
Ой на Йвана чи Романа заплакали вікна, // бис си любко розсохласі, єк на губах піна.
Коломийки актуальні (авторства Романа Киселюка)
А Європа щось забила на рускі активи, // нафту питиме «Рассєя», їстиме кропиву.
А у клітці походжає ґрасова левиці. // Це всьо їдно, шо на воли хижа маскалиці.
А хтос хвалит постоли, а хтос теплі бурки, // хтос співає коломийки, хтось під вуси «Мурку».
А ше досі калякают східняки по руські, // їх війна ніц не навчила, пішли би до … дзьюзьки.
Буде капец маскалеви, лишень не відразу, // будут пасти, камінь гристи, отакі зарази.
Вже дістали ми лендліз та зброю від НАТО, // маскаль в горло сам заліз, тепер жде розплати.
Всі ми підем на той світ, та не усі разом. // Путін вірит, шо він вічний, отака зараза.
До Путіна дійде суд, в поважні Гаазі, // не поможе і адвокат отакій заразі.
Єк в нас були маскалі, знати всім до сраки, // аби були віздихали, єк у Пруті раки.
Єкбим знала, мій миленький, шо ти такий гойний, // пропали бис маскалі, разом з ними войни.
З Туреччини помідори, а із Польщі груші, // з Болгарії огирки, а з Росії вуши.
Записуємо співаночки під нічні тривоги. // Скаже нове поколіньи: «Не люди, а боги!»
Заспіваю коломийки та присьиду грати, // маскальи би кров залльила, к…а їхньи мати.
Ми говорим маскалі, а хтос каже орки. // Їх вже всюди пізнают: з Карпат до Нью-Йорку.
«Насілєніє» Вкраїни говорит по-руски, // полетіли би у вирій восени єк буськи.
Не підходимо порьидно до жадної справи, // віплодили маскалів у рідній державі.
Обстрілюют місто Харків знахабнілі орки, // єк тепер їх не зупинют, дойдут до Нью-Йорку.
Ой вівчили одну «руску» дітоньки зі сходу, // а в Канаді вчут вкраїнську на канадську моду.
Ой кувала зозуленька в сорок семім році. // Висильили маскалі нас «к єдрьоной тьотї».
Ой маскалі в краю були, най би їх шляк трафив, // абим в свою Московію жаден не потрафив!
Ой маскалі в краю були, тай давно загули. / Аби зразу тай пропали, такі добрі були.
Ой маскалю, ти раскалю, горівцюньку глониш. // Ти си войни захотів, та зуби обломиш!
Ой чим в світі бандит Путін мав сі похвалити, / шо «Новачком» Навального не зумів убити?
Передайте у віки маскальим проклятим: // «Більш не буде кацапнє з світом воювати!»
Світ на нафту із Рассеї накладе ембаго, // затанцуєм, пане-брати, і тої, і сеї.
Світ на нафту із Рассеї накладе ембаго, // скаже поляк: «До відзеньи!» і сі втіше барзо.
То не був би маскалиско, не ліз через гачі, // за ним свічку не засвітє, ніхто не заплаче.
Хоч гуцулили в постолах, алей ґонорові, // говорили в всі чьиси на гуцульські мові.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.