“Українська літературна газета”, ч. 4 (360), квітень 2024
Час тепер такий. Стрімкий. Хаотичний. Розсмиканий. Цей біжить туди. Той біжить сюди. А отой – туди-сюди мечеться як не всреться.
Цьому треба щастя. Тому – здоров’я. А отому – успіхів у роботі.
От Вітя Кацапкін. Мотався діловий, як записник. Відкрив магазинчик. Наїхали рекетири. Закрив магазинчик. Відкрив забігайлівку. Помінялося законодавство. Закрив забігайлівку. Відкрив невеличку самодіяльну газетку: новини й фейлетони. Новини забезпечував він, фейлетони – я. Змінилася влада. Газетку закрили. І натякнули: скажи спасибі, що не тебе самого.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Скажений час. Шалений. Реактивний. Кожен крутиться як може. От Ізя Чаркес. У нього троє діточок: одне погано бачить, друге недочуває, а третє розмовляє з дефектами. Отож Ізя крутиться з потрійною швидкістю. Тільки щось не в той бік.
– Продай мені, – каже, – свій нагородний пістолет.
– Не продам, – відповідаю. – Пам’ять.
– Та ти хоч пам’ятаєш, де він у тебе лежить?
– Ні, – кажу, – моя зброя – слово.
– Ну… З вибитими зубами важко щось комусь сказати…
Божевільний час. Немислимий. Завихрений.
Приїжджаю на хутір Мозамбік – «дударно» попрацювати на городі й над новими дударесками.
Заходжу в гості до сусідів: пляшка є, на закуску – не вистачило.
Говоримо. Він – про те. Я – про се. Розмова на тему: хто про Хому, хто про шаурму.
Підходить до мене його маленька донечка. Жаліється на братика. І такий він, і сякий. От би його продати.
– Якщо він такий-сякий, – кажу, – то хто ж його купить?
Мала стишує голос:
– На органи.
Ну, думаю, вона й мою Червону Шапочку невдовзі переплюне…
Час – він такий. Прискорюється сам, прискорює всі життєві процеси. От тільки наша література процесу позбавлена. Це тупцювання, вовтузіння, але не процес. Тут нема чому прискорюватись.
У нас є фуршетний процес!
Хоча й він має свої усталені традиції. На Заході як: узяв в одну руку келих, у другу – тарілочку із закускою – і ходиш, спілкуєшся. А в нас? Обступлять стіл частоколом – і стоять, чаркують. Відлучився на хвилинку? Назад уклинитись – на рівні Героя соцпраці. У нас фуршет – це коли їдять стоячи!
І заливають баньки. Перед цією константою час безсилий.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.