Михайло Сидоржевський. Замість чистого неба над головою…

196

З циклу «Світ за порогом»

35.

опередні публікації з циклу «Світ за порогом» читайте на litgazeta.com.ua та на сторінці автора у Фейсбук)

…якою була реальність тих пріснопам’ятних часів, коли голодні й люті шахтарі тижнями вибивали касками на асфальті під президентським палацом злі ритми непокори й бунту під акомпанемент вуличних автомобільних сирен і на тлі малинових піджаків ситих, сяючих вірою в світле й осяйне майбутнє нових господарів життя з куцими мізками, масними очицями, бритими потилицями і блискучими цепами на бичачих шиях? можливо, наша пам’ять зіграла з нами недобрий жарт, і нам здається, що то був п’яний сон очманілого перехожого, з облудного задзеркалля якого дивні фантасмагоричні візії, пронизуючи повсякденну матерію на помежів’ї з облудним маревом, входили в нашу закляклу й розгублену свідомість, у наші вуха, очі, в наші очманілі від новітньої реальності голови й серця; входили, віщуючи незнану досі абсурдну дійсність, в якій ми, безвільні й паралізовані, почувалися аж надто незатишно й непевно, – як тимчасові гості на чужому балагані життя, як зайди-приблуди під віртуальним, але нездоланним порогом придуманої нами химерної конструкції; хтось скаже, що п’яний сон знетямленого блукальця залишився в минулому? подивіться: чорний лебідь не покидає наші замулені водойми, і цей дурнуватий сон триває дотепер; можливо, все, що відбувається сьогодні з нами і довкола нас, насправді є маячливим, несамовитим міраклем, і молитовні марення під будинками схожих на зомбі сектантів у довгих білих одежах з балахонами на головах за якихось кілька десятиліть матеріалізувалися в глухонімому здерев’янілому люмпені, засліпленому фальшивим блиском зловісної облуди, загорнутої в позолочене лахміття і препарованої під зелено-отруйні блискітки на потішному ковпакові зайшлого блазня-недомірка, самотньо й безталанно, на глум зачумлених роззявляк із гамірливого натовпу і під оглушливий свист горлохватів з гальорки танцюючого посеред порожньої сцени канкан, а гігантський схарапуджений ринок на найбільшому в країні стадіоні (як і сотні подібних ринків у кожному місті чи містечку колишньої колонії, де університетські професори, інженери і шкільні вчителі, аби вижити й не померти з голоду, продавали мило, труси, акумулятори, розетки, каструлі, шпінгалети й різний заморський і тутешній крам), за кілька десятиліть перетворився на клекотливий, дикий базар, на якому гендлюють усім, починаючи від рудиментів скурвленої честі й атавізмів затоптаної в багно совісті, і до величезних шматків державного майна і державної території; як там у класика: у нас бери, бери та дай, і просто в рай хоч і рідню всю забери; нема нічого, дорожчого за гроші і солодшого за владу; і продуктові картки з кілограмом тухлої ковбаси на громадянина і ваучером на додачу, і осатанілі танці мільйонних чисел на цінниках, котрі змінювалися щодня, а нерідко й по кілька разів на день, на тлі запилених полиць напівпорожніх крамниць і вмираючих заводів і фабрик, і виживаючі торгаші купи-продай з торбами на експорт-імпорт, і криваві бандитські розбірки з десятками і сотнями трупів, і розкішні мерседеси в країні перманентної брехні і одвічних злиднів, і безплатний сир у трастових мишоловках, і численні шарлатани, котрі з усіх амвонів пророкували нещастя і закликали покаятися, і злютований брудними від крові грішми і всуціль переплетений гадючий спрут таврованих печаттю влади злодіїв-казнокрадів, фіскалів-здирників, скороспілих мільярдерів, холоднокровних чекістів, продажних сікафантів, пихатих чинодралів з білими комірцями і чорними душами, замовних кілерів, стражників, рекетирів, братків, вічно голодних і п’яних бомжів, хтивих міняйл і наперсточників, вуличних путан і газетних проституток, сутенерів, спекулянтів, наркоманів з заскленими очима, трибунних пройдисвітів і майданних баламутів, маніяків світової революції і легіон наплоджених аферистів, котрими аж кишіло все зверху донизу і вздовж і впоперек – це був початок звивистого шляху довжиною в приречену невідомість, шляху вниз, до розрухи, тектонічних зсувів і повної втрати суспільної притомності; власне, цей шлях триває дотепер, і не видно йому кінця-краю, бо ж тухле зерно, засіяне в прісну землю тремтячими й немитими руками в непевний час, буйно проросло отруйним пустоцвітом; і бандити з підворітень і в’язниць, простуючи слизькими стежками, один за одним зайшли в найвищі кабінети, щоб плодити зло і неправду і цмулити бабло; бо ж сановні злодії з липкими руками, стоячи по коліна в лайні, взялися проповідувати мораль і чесноти для глухих і сліпих; бо у вирві каламутного повсякдення очманілі від безперервних метаморфоз і зневірені посполиті, перебиваючись з хліба на воду, намагаються вижити, молячись на черговий тьмяно блимаючий куций недогарок темних часів і, перманентно наступаючи на граблі, щоразу підставляють твердого лоба і отримують дубовим держалном межи очі, і продовжують брести у темряві, щодалі глибше сповзаючи похилою площиною донизу, у вирву прийдешніх катастроф і потрясінь, котрі неминуче прийдуть до тих, хто замість боротьби за добро і світло заплющує очі, засовує голову в пісок і покірно згинає шию для ярма, і кому чисте небо над головою замінює яма з смердючими нечистотами…

“Українська літературна газета”, ч. 10 (276), 22.05.2020

 

Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!