Метамагія

226

Мімікруаж
адаптиву часто неокрофілює в статуарику уз­у­р­­піарію з метою ретро-репро­ди­на­міки,
позаяк сам означник «бакубізм» свідчить, що уславлена ця символічна ємність була
кубічної форми, тобто (себто) започаткувала й кубізм; а геть не округлої, як її
тлумачить помилкова зображаннєвість більшості ілюстраторів.

Ситуарика ж
типуарію верх-низ,  калмінанція якої
полягає у макродинації дромастургічних клоакаріїв іпохондронних фістульних
інкалнабул фекалофікації мікенміментних метааріанських постпердпозицій
галоїдних недофільників статеовтичних катарсіатик оргаїзальних протребуцій
ахілоп’яткових ідеоспотичних морфіньяків гетеронійних антропоїдів.

Позаяк це –
позатак, отож тотожнізм, яко триб атрибутик неоплатонічного аристотеліанства на
кшталт амуаретики сенсуоплікацій, котрі не є калейдоскопізацією скопізму
сенсуалоїдних смегматик; де кліторофагування як наслідок феміногетерних
лупінарем, доволі часто дифундуючих у неопутінізм із його безкомпромантним
прагненням геопуцінізму. Доволі часто пісистика пуцизму понтіабельно апелює і
до необрізаности жіночої статі, що в контексті прав боротьби суфражеток за
рівність не є бездоганнуватою. Невідрубність таки крайньої плоті у моносексуалок
часто творить лібідуватих індивідок протоциклоїдного кшталту. Фагіанство якого,
як знак фашиснебельної орієнтації, не дозволяє какісамдифундувати в уринабельні
фістулярії. Хохуарти ж, навпаки, кармімікрують у бік інфератикальних
генето-гендером (не плутати з гендроціями) гандіанського штибу.

Постраблезіанство
яко необахтіньянський бакхсцизм практикує веселу рідину яко сурогат веселої
матерії, ба, веселого матеріалізму. Матріархат, котрий започаткував матірність
матрикулярних матриць, поволав цілі шереги бахнутих Бахусом вакханок, котрі
алкоголізуабельно дотичні навіть до Бакуніна.

Отож нехай тепер
піфагоріанські піфії креативнізму людино-чоло­ві­ків не забувають і про
людиноложество сатириазисних, ба, й сортироазисних знову ж таки пердпозицій.
Мегаментальність оних у свою чергу суфрафагожистик відбрунькувалася у потужну
гілляку сосіалістичного реалізму, а радше релятивізму. Замтузнєвість їхня
очевидна.

Ранній культ
Кібелли в північних племенах коболів деридузіював у середовища харизмопітеків і
звів їх буквально до стану репро-рептилій. Що дозволило свого часу Хайдехеррові
проголосити людино-пок­ло­нізм, включаючи й людино-люденсів.
Кабало-інканабулічні не обов’язково є каннібаліями, хоча перепозиція
очевидячна. Таким чином, лігво-лінгвічна абсцисса травестіарна комініс­тич­но-засадничо
буває і емпайро-кретиністична, тотем­текс­ту­аль­на,сосіалістично-ректа­бельна.
Не лише давні семіти, але ж і восьмити інтернаціоналізували унтернаціоналізм.
Кохагннєвість же голістична, а також менс-ментальні.

Зважуючи на те,
що дискубарій trondotaribus, либонь, є ретродуктивною. Архетипчики зрештовно
полюсуються полюціативно, що підтвержують і архонавти. Гетерогностичні
спермогенезси діоренніза своєю сутністю є банальною поронодигмою і трохи
захерично-мазохабельні.

Захер-мацох! І
ніяка лобкотомія з її гейометричними анусхемами не створять алкоритми, хоч як
би того прагнула банальна ал­кгебра. Лохометрична лінійка може уособлювати
блюватику, апелюючи до артефаку. Однак ще підеркантропи, гумуссапіенси ще тоді
прийшли висновку: коїто – ерго-сум.

Педагогофілія з
її псевдоананлітикою, ба, прихованим генеталіанством, тора-реторика від
гореастризму включно до гріхо-католиків, ще від часів приходу сраматів з
наступним інкунабусоріумом в  омріяній
Кастралії є простим сукубарієм конкубінативного штибо-кшталту. Гінеко-гендерні
лезбмотиви уперто засадничать протилежне.

Ще Бой-Фрейд
твердив ачей про уретро-урбанізм, як постперед­мову до урето-урбанізації,
урнінгова уриноорганіка антитезисна до москвтурбації, а й до москтруацій, є
гермесосексуальною.

Фібро-меомарій
очевидний постсемітизм наявний. Пан-панковість геронтоювеналізарна.
Екзгібіцентричні виливи статевостей плевро-плероми з їхнім правом першої ночі
вимагають уже й другої.

Насамкінець
насампочатку:   позачленність небуття, як
вважають екскрібісти, од Соссюра до Сосюри включно, з позатекстовим його
татуажем, себто монолонгізмом прагне стати екзогезою генези.

На доказ цього
послуговується алтайо-синайська вісь.

Яка, поза
сумнівами, є презгумптивною. Ачей презгумція виности є доказовою, а невинности
– ажніяк.

 

м.Київ

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!