“Українська літературна газета”, ч. 11 (367), листопад 2024
Єрусалимський базар Махане Єгуда! Чи любити ви його так як я, тобто усіма силами душі вашої, з усім прагненням, з усією наснагою, до якої тільки здатна молода душа, що одвічно прагне до нових поривань та вражень? Чи можете ви не любити базар більше усього на світі, окрім блага та істини? Яке з усіх мистецтв здатне так вражати молоду душу новими враженнями та грати ними самотужки?
На базарі тисячі душ прагнуть одного й того ж, тисячі очей із запалом дивляться на одне й теж, тисячі грудей дихають у єдиному палкому пориві, тисячі різних “я” зливаються у єдину трансцедентальну світову душу. Йдіть, йдіть на базар, живіть і умріть у ньому, якщо можете!
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Актор мріє померти на сцені. Я завжди мріяв померти посеред базару у п’ятницю зранку, коли море народу готується до святої суботи.
Лише ті, хто не розуміється на житті, вважають за краще мертву стерильну тишу супермаркетів. Люди, які по-справжньому люблять та цінують життя , йдуть на базар. І зовсім не для того, щоб щось купити.
А для того, щоб зануритися у безперервний потік життя. Адже єрусалимський базар – це постійно діючий клуб за інтересами, театр, університет, новинне агентство. Тут можна зустрітися з друзями, зіграти у ігри різного рівня азартності, дізнатися першим про світові та базарні новини, себе показати і на людей подивитися. Є люди, котрі приходять на базар з раннього ранку і йдуть звідти, коли вже останній прилавок закриється.
Але ні! Увечері наш базар перетворюється на численні кафе, бари, музичні та танцювальні клуби. Люди беруть від життя усе, і навіть більше, не відходячи від каси. Люди прямо між прилавками випивають, закусюють, розмовляють, співають. Наш єрусалимський базар – це діюча модель раю у натуральну величину.
Сотні продавців особливими гортанними голосами намагаються привернути увагу до свого товару. Щоб мати такий голос, треба роками займатися у педагогів з постановки голосу та акторської майстерності. Адже кричати доводиться зранку до вечора, від паркану до обіду. Кожен продавець має свою мелодію та слова на кожний товар. Ці слова та мелодія зареєстровані у міжнародних організаціях з захисту авторських прав.
“Ярад, ярад” – викрикує та витанцьовує продавець. Чому ж він такий радий? Тому що ціни знизилися. Адже “ярад” на івриті це якраз “упав”, тобто ціни впали.
Тут усе найсвіжіше, усе привезено сьогодні зранку. Про кожен прилавок, кожний товар можна складати окрему поему. Епос про сир. Есе про ковбасу. Поема про рибу. Ще сьогодні вранці вона весело пірнала посеред самого Середземного моря, будувала собі далекосяжні плани на щасливе майбуття. Життя їй здавалося безконечним, як море… І тут – якась сітка, і ти у муках намагаєшся вибратися, і тебе хапає якийсь велетень, б’є тебе з усього розмаху по голові…. Залишається лише надія, що у наступному перевтіленні твоя душа втілиться у прекрасну Золоту Рибку….”Сансара є нірвана, а хто не згоден – хай іде у сраку”, – як казав славновідомий Будда Гаутама.
Тут – коропи з кібуцних ставків, лосось норвезький та канадський, форель з ручаїв Галілеї, яку ловив ще дві тисячі років один місцевий стендапіст, що прославився своїми репризами на увесь світ. За одною з них я і живу. “Шукайте і знайдете, стукайте – та відчинять вам, просіть – і дадуть вам”.
Ну, а про морську рибу нічого й казати. Аспірена, яка нагадує добре усім знайомого угра; бакала (псевдонім тріски), вардіт, гітаран, гамаміт, дусмар, діоніон… Це ж ми тільки до “д” дійшли, а у нашому Середземному плавають риби на всі літери, до того ж – кілька видів на кожну… І усе це кожного дня плаває, ловиться і поїдається народом Ізраїлю, але в морі його менше від того не стає….
Великий відгодований короп розміром з кабана коштує 10 шек. А мінімальна платня у нас 29 шек. на годину. Скоро обіцяли підвищити. З цього висновок – голодування в нашій благословенній країні може бути лише лікувальним. Благодійні їдальні тут у нас на кожному кроці, ніяких документів не потрібно. Заходь та їж, ще і з собою дадуть. На івриті вони звуться “тамхуй”, хоча їжа там цілком порядна – приносять із ресторану навпроти, де така ж їжа – за гроші.
До речі, рибу в нас готують не так, як в Україні. Будь-яку рибу готують середземноморським способом , тобто кладуть цілком у духовку чи на гриль. До речі, таку рибу самому їсти западло. Це як горілку одному вживати. Потрібна компанія. Але зараз наловчилися вже випивати і закусювати по мейлу, скайпу, телефону. Є навіть спеціальні сайти для пошуку однопляшковиків та співчарочників.
Риба шукає, де глибше, людина – де дешевше. Морська риба в нас у три рази дорожча від курки. Бо кури – ось вони, в клітці. А рибу ще спіймати треба. На базарі риба жива – ще тріпочеться, пригадуючи світле комуністичне минуле, коли вся їжа в морі була на шару, кожному за потребами. А у суперах риба вже мертва, дивиться на тебе замороженими, немов у москаля, очима.
Але головна ізраїльська риба – це божествений оселедець матіас у пряному маринаді. Коли я вкушаю цей незрівняний дар природи, мені одразу приходить думка про велич Божу. Бо за так званої “еволюції” таке чудо природи само собою виникнути ніяк не могло. Для цього потрібна була Воля Божа. Адже людина – це лише проміжний етап для створення вінця Творення у пряному маринаді. Держава, де роблять таких оселедців, переможе усіх ворогів і вирішить усі проблеми. Я б отого матіаса розмістив усередині нашого магендавиду.
Багато років я приходжу на базар відпочити, розвіятися і кожного разу бачу нові, тільки що виведені нашими сіоністськими мічурінцями сорти овочів та фруктів, для яких ще навіть назв не придумали. Ківі, анона, лічі, дуро, мушмолла з фейхуєю, та чого тут тільки нема. І усе ж копійки коштує. Як нема грошей, продавець вам задарма віддасть, йому ж не шкода для хорошої людини. Іншим разом віддасте.
Звечора всі продавці просто залишають непродане на прилавку – беріть, кому треба. І беруть. До речі – шара і халява – то івритські слова.
“Шара” це “залишки”. “Халява” – “молоко”, тобто гроші на їжу, які збирали євреї Московії для євреїв Палестини.
Завдяки чому я і маю нагоду знайомитися з досягненнями передового досвіду народного господарства. Ось, наприклад, їжа мільйонерів – бадилля з буряка. Воно запаковане в кульки, і на кожному – таблиця суспільно корисних речовин, які знаходяться у цьому на диво корисному фрукті. Тут уся таблиця пана Менделєєва, навіть ті елементи, що ще не відкриті. І інструкція англійською та на івриті, як варити з цього зілля the borshch. Маю підозру, що хтось це купує, і навіть – можете уявити – їсть! У окремих коробочках – лобода, кропива, листя кульбаби.
Усе з таблицями та інструкціями. Усе це, до речі, значно дорожче від якогось там м’яса. Бо за своє здоров’я треба платити.
Е ні, це не для мене. Та що ж я, приїхав сюди бадилля їсти? Піду до некошерного магазина, тут же, через дорогу, візьму сала та горілки українського виробництва, та й вип’ю собі за процвітання наших рідних батьківщин. До речі, у наших так званих “русскіх” магазинах я ніяких російських продуктів не купую, і вам не раджу. Бо кожен рубель, що потрапляє у Московію – це куля в нашого українського солдата.
Я 30 років приходжу на базар, а ні разу реклами базару ніде не бачив.
І це не дивно. Реклама базару, це як реклама повітря або грошей.
Тут на базарі – свої божевільні, свої жебраки, свої базарні пророки, своя своєрідна мова, свої прислів’я та поговірки. Свої коти – кожен приписаний до певного прилавка і йде збирати свою данину у визначений час.
Постійним покупцям продавець замінює психотерапевта. Він у курсі всіх ваших справ, завжди запитає – як вчиться молодший, як успіхи у старшого.
Не знаю як вас, а мене на базарі ніколи ще не обманювали за 30 років.
Навпаки, якщо я забуду здачу, хлопчик біжить за мною аж до трамвайної зупинки.
Після того, як ви вже розрахувалися, продавець вам всовує у кульок ще пару зрілих фруктів. Щоб ви його запам’ятали і наступного разу прийшли до нього.
Кожен продавець, навіть якщо ви купили у нього один лимон, побажає вам доброго дня, у п’ятницю – доброї суботи, а перед святами – добрих свят.
Мені залишається лише приєднатися до отих побажань. Тож бувайте здоровенькі.
Щиро ваш – Мар’ян Біленький
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.