НАРКОМАН
Вона шукала його весь день, останнім пунктом була квартира матері.
Старі пошарпані двері у під’їзд , на яких маркерами були намальовані якісь ієрогліфи , матюки, номера телефонів і що Лєна з 5 поверху лярва. Пахло сирістю і травою. Зайшла в середину. Темно, з правої сторони була дірка в підвал без якихось ознак драбини. Десь там був притон наркоманів, але його там немає – він зав’язав з тим. По ліву сторону сходи наверх. Саме тут в одній із двох квартир живуть ті, які варять наркотики отим слабким людям. Ступила кілька кроків уперед, очі вже почали більше фокусуватись.
Важке, гарячо нудотне повітря прямо віддразу застерігало про якусь несвідому небезпеку в цьому будинку. Пролетівши швидко та максимально непомітно перший поверх, вона встигла наступити на шприца на третій сходинці.
На третьому поверсі в коридорі стояв стілець, а на ньому попільничка у вигляді банки, де було накидані по самі вінця бички. Саме в цій 45-й квартирі вистрибнула з вікна бабця, казали, що була божевільна. Та вона в те не вірила, бо часом віталась з нею і все було нормально, а от внук, що вічно був під чимось і нервово бігав курити у під’їзд, більше вносив страху в душу. То був його колишній друг.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
На п’ятому поверсі від дверей нісся приємний аромат якоїсь випічки. Його мати, як завжди, щось готувала. Подзвонила у двері… Його не було там.
Повернулась додому.
На столі лежав лист. Вечоріло і останні проміння сонця ніби максимально намагались показати , що ось тут лежить та записка і там щось дуже важливе.
Ще з думками про гарячий солодкий чай з лимоном вона машинально відкрила конверт і дістала листа. Перші речення читались не вдумуючись, ніби то був заголовок у газеті. Та з кожним реченням її лице змінювалось , легка посмішка зникла, губи почали тремтіти, очі, повні надії та життя, в одну секунду спустошились. Там був страх та паніка. Світ сповільнився в ті секунди, даючи їй повністю дочитати до кінця.
Що робити? Одягатись і бігти? Чи просто одразу бігти? Дзвонити друзям і родичам? Чи дати здійснити його бажання?..
Вибігла з дому. Гаражі за декілька будинків біля залізної дороги. Але талий сніг затримував, тільки звернувши за будинок помітила, що вибігла у домашніх тапцях і ноги вже всі мокрі. Добре що хоч захопила куртку. На такому адреналіні не відчувалось ні холоду, ні болю.
На горизонті вже виднілись гаражі. Ще трохи, і вона добіжить. Ще трохи.
Спотикнулась і полетіла прямісінько в калабатину, холодна вода омила все тіло, приводячи її до якоїсь свідомості. Гарячі сльози текли безперестанку.
Почувся запах вихлопної труби, дим тоненькою струйкою виходив з щілин гаража, посмикала двері – закриті з середини. Вона відчайдушно смикала їх, вигукуючи його ім’я. На початку вулиці горів один ліхтар, злегка доносячи світло до них.
Далі все було в якомусь затуманеному просторі, хтось підійшов на її крики, зібрались чоловіки і почали вибивати двері.
Нарешті ввірвались у середину. Там все було заповнене димом. У машині сидів, схиливши голову на бокове скло, він.
Це була його перша спроба самогубства.
СТОЯЛА ГОЛА НАВПРОТИ ДЗЕРКАЛА І ПЕСТИЛА СВОЮ ШИЮ
Стояла гола навпроти дзеркала і пестила свою шию.
Що це? Це зайві кілограми на стегнах, в’яла шкіра на животі після других пологів, мішки під очима , втомлений погляд , налиті груди від молока, але вже пошматовані дитиною, знеможено тіло…
Дарина дивилася на себе голою у дзеркалі і не могла зрозуміти, де поділася та скажена до життя жінка і на місці неї шматок непотрібного м’яса, з якого навіть фарш на голубці не зробиш…
Життя проходило якось дивно. Після коханця, який вдихнув у неї життя , який дав їй то життя, і була надія на мрії … вона потрапила у наступну пастку.
Стояла голою навпроти дзеркала, рука сповзла до ребер, вдихнула глибоко на повні груди , ну їх явно видно у цьому житті … що робить з нами той час… що з нами робить вагітність і сам процес тих родів… тіло ніби здута повітряна кулька.
Вона не дозволила собі зайти далі бажаного, не змогла втекти з ним. Можливо, виховання, можливо повага до прожитих років з чоловіком, можливо, матір, яка сказала не робити дурних вчинків і той астролог, який прямо в очі заявила, що в чужому городі немає що шукати… а можливо вже тоді в її животі було ще чиєсь життя і починало нудити від усього.
Не змогла… дивилася в очі юнаку, губи з душею тягнулися до нього, все тіло як спіймана пташка намагалося вирватися з пастки… не відпускає… ні сім’я , ні бажання, ні діти… досі іноді у носі блукає його запах… досі часом затримується подих від тих шалених поцілунків, від лоскоту внизу живота, від дурману у голові…
Мала дитина спала в ліжку, старша зараз повернеться зі школи, чоловік на роботі знову допізна, а вона стояла гола і дивилася на себе у дзеркало… що це? Це тіло жінки? Чи автомат по репродукції дітей на замовлення ? Вона ж не планувала, не хотіла, не збиралася, не була готова… так мабуть не можна говорити…
Якось бачила коханця, з коляскою в одній руці, в другій була Ульяна, яка показувала всі можливі екзорцизькі пози п’ятирічної дитини, яка хоче їсти пісок з мурахами , а не йти до лавки змінити підгузок меншій сестрі. І вона та жінка, яка просто втомилася від життя… Вона дивилася, як він легко йшов парком, волосся чорною смолою розліталося по вітру, все та ж білосніжно вигладжена сорочка , все ті ж скули і той погляд, від якого тремтіли навіть думки… Все той же він, а поряд якась дівиця все намагалася пригорнутися до нього.
Ну і де воно те щастя? Де воно? Я тебе питаю…
Хотіла розвестися. Хотіла втекти, взяти дитину і у світ за очі. А тепер їх двоє і чи потягне вона двох дітей?
А що з чоловіком? Він не хотів нічого змінювати. «З другою вона від мене не піде ніколи, кому потрібна жінка з двома дітьми, ще й в таких літах».
Стояла голою навпроти дзеркала, витерла сльози, зупинила погляд на губах, все таки вони не втратили свою пухкість, посміхнулась. Стало прохолодно. Донька почала крутитися і кряхтіти… Життя триває.
Спокійно одягнулась, викликала таксі, поклала улюблену сукню у валізу і спокійно з двома дітьми вийшла до під’їзду, трохи нервово поглядаючи, чи не затримують літак.