Алла Кудзієва. «Передають, ваш потяг затримується»

157

“Прощавайте. Такі психопати, як ми з вами, не здатні відчувати таку драму.” – Було написано у вашій записці.

 

Але все ж таки я чекав, що ви будете настирливішою. Я чомусь думав, що ви впевненіші, рішучіші.

 

Просидів вісім днів на лавці старого вокзалу. Як тільки ставало чутно потяг, що наближався, я заплющував очі, і все намагався вловити ваш запах. І ось вісім діб, і нічого навіть подібного, жодної ноти. Як дивно. Виявилося, що ви носите такий особливий запах.

 

Можу вам розповісти про зміни. Вже пів року мій кабінет тепер зовсім поряд зі старим вокзалом. Мені здається, що я вже полюбив залізний скрегіт рейок. За ранковою кавою я вже чую “ваш, як завжди, без цукру”.

Тільки один раз за цей час я вловив якийсь аромат. Напевно, ви все ж таки зважилися сісти в потяг, але, в останній момент передумавши, зійшли з нього. Скоріше за все, так і було. П’ятий вагон був наскрізь пропахлий вами.

 

Я іноді злюся на вас. Іноді до сказу.

Нещодавно поранив руку, глибоко порізав. Тепер знаю, що відчуття болю пов’язане лише з вами. Кілька разів ранив себе спеціально, щоб згадати ваші риси.

Ні, я їх не забував, але коли боляче – вони виразніші. І здається, начебто злишся на існуючу людину.

 

У листопаді був у ботанічному саду. Де ви читали мені шматки енциклопедії. Потрапив на розділ про те, що психопати не здатні відчувати. Ні страху, ні докорів совісті. Не здатні любити чи співчувати.

Ви багато сміялися тоді. Казали, що, ймовірно, їм, психопатам, дуже нудно живеться. Ви вважали, що це найдивовижніші ігри – почуття.

Я вам програв.

А вранці ви втекли. І я знайшов записку.

Дивно, що я не здогадався тоді, коли ви так сильно сміялися.

А ту енциклопедію я спалив.

Я розумію, що злитися потрібно тільки на вас, а не на книгу, але я все ще переконую себе, що ви настирливіші, рішучіші. Що ви сядете у цей потяг.

 

Я щодня пишу вам.

Вибачте, коли записки грубі, це тільки від того, що я хотів ділити з вами все, і тому, що ще трохи злюся.

Вибачте, що я їх так і не надсилаю вам. Я пробував кілька разів, але обидва рази забував про марки на конвертах.

 

Нещодавно базікав із керуючим вокзалу. Ми з ним потоваришували за цей час.

Він припустив, що ви можете ніколи і не сісти в цей потяг.

Я посміявся.

Це чудово, знаєте, без багажу йти зі старого вокзалу.