“Українська літературна газета”, ч. 12 (368), грудень 2024
Прийшов грудень. Але він нічим не різнився від пізньої осені: так само, як і в листопаді, над чорними ріллями кружляли зграї крикливих ворон, над поріділим лісом розповзалися пухкі клапті сірих хмар, які рвучкий вітер, що несподівано налітав із північного сходу, намагався зібрати докупи, як вівчар на полонині тирлує до гурту овець.
У тихій задумі стояла діброва, дерево від дерева начебто подаленіло, відокремилося, між деревами виднілася стежечка, яка бігла до прихатного озерця із сірою, як і небо, водою. Така ж важка, ніби свинцева, вода плюскотіла і в неширокій річечці, що неквапно пливла між пологими берегами.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Вітер розгонисто чіплявся до дубів і буків, але вони на нього не зважали й лише зрідка похитували розлогими кронами. Однак берізці та плакучій вербі, що росли біля кладки через річку, вітер таки дошкулив: він шарпав їхні довгі коси, заплітав і знову розплітав їх, обмотував навколо стовбура. А потім безжально зірвав останні кілька золотаво-брунатних листочків, які ще трималися на березових гілках, і ті, як крихітні кораблики, що втратили парус і стерно, безпорадно закружляли у повітрі й подалися за холодні низькі виднокола.
Грудень супився, темнів на виду, очевидно щось замислюючи. Вдень сонце чомусь не з’являлося на небі, а вночі не було ні місяця, ні зірок. Колишні вечори під синьоцвітом зоряного шатра здавалися недосяжною казкою. Все притихло в очікуванні, й лише сиві кучеряві дими розважливо пливли із високих стрімких димарів.
Пізнього вечора почав іти сніг, а на ранок усе довкола вкрилося сліпучо-білою габою.
І тільки річка звивалася у видолинку, так що важко було зрозуміти: це річка тече, а чи чорна дорога біжить собі серед поля.
Знову прилетів вітер і заспівав свою зимову пісню, яка однак нітрохи не веселила душу. За вітром не забарився й мороз, почав постукувати у вікна, скрипіти під ногами, пощипувати носи та щоки, забиратися за комір.
Грудень задоволено оглянувся навсібіч, статечно розправив плечі й пішов неквапом по землі, не минаючи жодного села ані міста, ні лугу ані лану, ні лісу й ні переліску.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.