Суворий філософ, що в Скіфії жив,
Скоромністю сам себе ледь не згубив.
І рушив у мандри, до греків веселих.
Знайшов Скіф там мудрого старця оселю.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Той рівнею був і царям, і богам,
Та щастям вважав він не шум і не гам,
А спокій роботи в своєму саду,
Де все має бути цілком до ладу.
Зустрівши його із серпом у руці,
Вдоволення Скіф спостеріг на лиці.
Господар і різав, і краяв, і жав,
Навіявши гостеві суєтний жах.
І Скіф запитав велемудру Людину:
— Чому творите Ви у себе руїну?
Невже у Елладі – то знак мудреця,
Скалічена Вами рослинність оця?
Віддайте свій серп, що потворить красу,
Самі ж покладіться на часу косу…
— Та я лиш знімаю в саду зайвину,
А ви мені ставите це у вину…
Коли наш герой повернувся з Еллади,
Сусідам і друзям стоїчно порадив
Узяти до рук і серпи, і сокири:
Підстригти довкілля зелене всім миром.
І там, де буяло чарівне гілля,
За рік чи за два уже чахла земля.
Поволі вмирала чудова природа,
А з нею – і душі, від роду до роду…
Бо Скіф нерозсудливо слухав Елліна.
А стоїку байдуже, що саме гине, –
Невинність чи пристрасть, добро або ж зло,
Відвертість чи підлість, наїв чи апломб…
Терпіти не можу я їх круговерті –
Вона позбавляє життя ще до смерті.
1685.
(с) Переклад: Віталій Довгич, 2006 (ред.: 2008).
Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/