Зачекай, любове, не спіши

292

ВАГАННЯ

Якщо тобі не плачеться, дивись…

Як дикі гуси тягнуться у вирій.

У світі хмар рядочками сплелись…

І ми сьогодні також 
будем щирі…

Сльозиться лист пожовклий на вербі…

Його у невідоме манять хвилі…

Ми згодні опиратися журбі.

А гуси вже від пострілу за милю.

І вечір враз  сповзає
в очерет…

Зірчасте  плесо. Неба
тінь на ньому..

Туди ж і осінь кинула монет,

Щоб гуси поверталися додому…

 

***

Одинак завжди без повноважень.

Перевтоми статки переспілі…

Голова тріщить від суми вражень.

Але сни і досі чорно-білі.

День за днем зникає в круговерті.

Хочеш, світе, стань мені співзвучним!

Березнева синь така відверта!

А квітневий цвіт такий сліпучий!

Надлишки весни віддам пінгвінам –

Всеодно зостанеться багато…

З косовиці – кілька днів до сіна!

На гніздо лелекам. Нам на хату…

 

 ***

Відтепер мовчання переповнено.

Чистої б води та перемін!

Всі талановиті, безумовно, ми

Бо життя ж ми пишемо самі…

Хоч надпий, хоч випий – не до вибору.

Все ж між нами – келих, а не меч…

Виверну себе до твого виміру…

Суть відсутня,отже не переч…

Тільки – щоб любові не завадити…

Тільки – щоб мовчаннячко текло…

Тільки – щоб могло журбу розрадити

Погляду беззахисне тепло…

 

***

Дощі в тумані – от тобі і на!

І цей міраж вітрам не розігнати…

Секрет, крім мене, знаєш лиш одна ти:

В нас і в туману – спільна 
сивина…

Відходить  день
на  захід, у поля.

Вчорашній спів, як вісточка журлива.

А це ж на краще – що в тумані злива!

Нехай росте – від неба до нуля!

Пробач за те, що довго не будив –

Беріг надмірно сни твоєі долі…

Ще вистачить нам із тобою болю,

Ще   вистачить нам із
тобою див…

 

                                    Євгенії Більченко

 

***

Зачекай, любове, не спіши.

 Вечір я  не можу зупинити…

Личка вже зів яли у шипшин,

Але сяйвом досі їх налито.

Я ішов, любове, навмання.

Шлях мій затулили довгі лози…

Судного не нам жадати дня –

Хто б тоді  дівчині витер
сльози?

Зачекай, любове…

 

***

Вона замовила півсну,

А я її… цього не досить…

Вона замовила  весну,

А я її… на дворі – осінь…

Вона замовила вина,

А я  її… і трохи неба.

І пригорнулася. Сумна.

І зникла сповіді потреба…

 

***

На темних шибах – білі тіні.

І трохи холодно від стін.

Вогню полін забракло нині –

Занадто рано згас камін…

Був юний день – став учорашнім.

Перегорнув зорю і зник.

А сни зібралися на башті…

Так часто бачились, що звик…

Я вже нічому не перечу,

Та вам відкрию таїну:

Чому я подумки щовечір

Гукаю дівчину одну…

 

***

Цей погляд півцарства вартий.

І запах найкращий тим,

Що пив я його із кварти

Ковтками солодких рим.

І тиша була і грудень…

Зима колись витре грим…

Ніколи вже так не буде,

Хіба що бабахне грім…

Забудем – звідкіль і хто ми

Русалкою вийдеш – 
втіш…

Київ – Обухів – Житомир…

Станеш не скраю, а між.

Відплатиш за царство повним

Від ранку до ночі – днем.

В нас вийде усе тактовно.

І ми врізнобіч  підем…

 

***

Елегія змови

Закутались в тишу

І гріємо душі…

О лишенько! Лишок

Згортається  в мушлі.

Шкатулка і шкалик –

Це дивні дві речі!

Вповзе в гості равлик –

Поділимо вечір…

Посунемось – хрусне!

Ти будеш нам свідком…

А ніченька згусне –

Посіємо світло…

 

***

Коли настане  ера
вечора,

Я вимкну  місяць.
Лампа вмре…

І ти зійдеш із мого речення

У паралель від ноти ре.

Вітрила сну  іще  не 
піднято,

І поки ми – одне лице,

Ніщо не додано, не віднято –

Тобі подобається це?

Ой горе нам – умов невільникам!

Серед тайфунів і пожеж.

Любові теж потрібні спільники –

А як їх в темряві знайдеш?

 

***

Тобі крізь царство крижаного 
світу.

Телефоную,тож відповідай:

Чи зручно в нім самотньо грітись нам?

Ковшем  вина…

Телесумує ніч.

Десятий сон.

 

с. Хотянівка на Київщині

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!