ВАГАННЯ
Якщо тобі не плачеться, дивись…
Як дикі гуси тягнуться у вирій.
У світі хмар рядочками сплелись…
І ми сьогодні також
будем щирі…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Сльозиться лист пожовклий на вербі…
Його у невідоме манять хвилі…
Ми згодні опиратися журбі.
А гуси вже від пострілу за милю.
І вечір враз сповзає
в очерет…
Зірчасте плесо. Неба
тінь на ньому..
Туди ж і осінь кинула монет,
Щоб гуси поверталися додому…
***
Одинак завжди без повноважень.
Перевтоми статки переспілі…
Голова тріщить від суми вражень.
Але сни і досі чорно-білі.
День за днем зникає в круговерті.
Хочеш, світе, стань мені співзвучним!
Березнева синь така відверта!
А квітневий цвіт такий сліпучий!
Надлишки весни віддам пінгвінам –
Всеодно зостанеться багато…
З косовиці – кілька днів до сіна!
На гніздо лелекам. Нам на хату…
***
Відтепер мовчання переповнено.
Чистої б води та перемін!
Всі талановиті, безумовно, ми
Бо життя ж ми пишемо самі…
Хоч надпий, хоч випий – не до вибору.
Все ж між нами – келих, а не меч…
Виверну себе до твого виміру…
Суть відсутня,отже не переч…
Тільки – щоб любові не завадити…
Тільки – щоб мовчаннячко текло…
Тільки – щоб могло журбу розрадити
Погляду беззахисне тепло…
***
Дощі в тумані – от тобі і на!
І цей міраж вітрам не розігнати…
Секрет, крім мене, знаєш лиш одна ти:
В нас і в туману – спільна
сивина…
Відходить день
на захід, у поля.
Вчорашній спів, як вісточка журлива.
А це ж на краще – що в тумані злива!
Нехай росте – від неба до нуля!
Пробач за те, що довго не будив –
Беріг надмірно сни твоєі долі…
Ще вистачить нам із тобою болю,
Ще вистачить нам із
тобою див…
Євгенії Більченко
***
Зачекай, любове, не спіши.
Вечір я не можу зупинити…
Личка вже зів яли у шипшин,
Але сяйвом досі їх налито.
Я ішов, любове, навмання.
Шлях мій затулили довгі лози…
Судного не нам жадати дня –
Хто б тоді дівчині витер
сльози?
Зачекай, любове…
***
Вона замовила півсну,
А я її… цього не досить…
Вона замовила весну,
А я її… на дворі – осінь…
Вона замовила вина,
А я її… і трохи неба.
І пригорнулася. Сумна.
І зникла сповіді потреба…
***
На темних шибах – білі тіні.
І трохи холодно від стін.
Вогню полін забракло нині –
Занадто рано згас камін…
Був юний день – став учорашнім.
Перегорнув зорю і зник.
А сни зібралися на башті…
Так часто бачились, що звик…
Я вже нічому не перечу,
Та вам відкрию таїну:
Чому я подумки щовечір
Гукаю дівчину одну…
***
Цей погляд півцарства вартий.
І запах найкращий тим,
Що пив я його із кварти
Ковтками солодких рим.
І тиша була і грудень…
Зима колись витре грим…
Ніколи вже так не буде,
Хіба що бабахне грім…
Забудем – звідкіль і хто ми
Русалкою вийдеш –
втіш…
Київ – Обухів – Житомир…
Станеш не скраю, а між.
Відплатиш за царство повним
Від ранку до ночі – днем.
В нас вийде усе тактовно.
І ми врізнобіч підем…
***
Елегія змови
Закутались в тишу
І гріємо душі…
О лишенько! Лишок
Згортається в мушлі.
Шкатулка і шкалик –
Це дивні дві речі!
Вповзе в гості равлик –
Поділимо вечір…
Посунемось – хрусне!
Ти будеш нам свідком…
А ніченька згусне –
Посіємо світло…
***
Коли настане ера
вечора,
Я вимкну місяць.
Лампа вмре…
І ти зійдеш із мого речення
У паралель від ноти ре.
Вітрила сну іще не
піднято,
І поки ми – одне лице,
Ніщо не додано, не віднято –
Тобі подобається це?
Ой горе нам – умов невільникам!
Серед тайфунів і пожеж.
Любові теж потрібні спільники –
А як їх в темряві знайдеш?
***
Тобі крізь царство крижаного
світу.
Телефоную,тож відповідай:
Чи зручно в нім самотньо грітись нам?
Ковшем вина…
Телесумує ніч.
Десятий сон.
с. Хотянівка на Київщині