За читанням Стуса: цикл

138

***

а

що було б, якби

замість «розпни!»

той натовп прокричав

«Помилувати!»,

як

пішла б історія?

Маяк

у світовому океані

так спалахнув би, що

на всі віки

минущі

і

прийдешні

дорога світла зринула б,

і

йшла б,

і

йшла б

від неба до землі,

і

всі малі

зробились би великі,

дволикі Януси

запалися б у смерть,

ущерть

би

виповнилася Ґрааля чаша

вином любові. / Готові випити любов до дна?

*

Щоґ

нам

розп’яттям Сина

показали?

що ми невільні вибирати шлях?

і птах

судьби

припнутий до кілочка

і кожному відміряно?

і крам

що для одного буде

завалящим,

а другий не складе йому ціни?

– Розпни! –

гримить реве

понад віками

руками

не прикритись

від каміння

небесного

і

вйсни

й

зими

йдуть і йдуть і йдуть

несуть

невідворотності поклажу

аж тоскно часом жили

загудуть

від пожадання

кров навспак погнати

*

Не, знати,

що

сказати нам хотіли.

Що тіло –

то всього лиш добрий глек

з вузенькою шийкою?

По краплі цідиться життя,

а як загусне, ствердне –

каяття

тонісінькою цівкою

сочиться.

Навчиться (врешті)

хоч би хтось

читати й між рядків

посланія Господні?

На споді

істина –

не на вершечках.

На сонячних вервечках

зависнув час

і косить, косить…

Лиш той,

хто добре плаває,

із дна

предивні перли істини виносить.

17.05.12р.

 

***

              В.Стусу

Немовби кущ троянд

пребілих –

цей чоловік.

Не вік,

не два

пішло,

аби потік

думок незвичних

і

любові світло

знайшли свій вияв

та

ім’я –

Василь

із роду Стусів.

*

 

Яка ж то сила світ цей повела

все косо-криво,

манівцями, вирвами,

що,

як в троянди світло

з серця вирвали,

то він і не зажмуривсь.

Дубалб

лиш ніч знялась,

а

„золоті ножі”

спливли сльозою.

а

чи

то

роса Господня?

*

Зі споду

тисяч літ

підноситься

золотоглавий міт.

*

Під Василя

мав вимінитись

світ.

9.02.12

 

ПАМ’ЯТІ В.СТУСА

І.

„Просвітлої дороги

свічка чорна”.

*

Очі болять дивитись,

мов гори горнуть,

а

не

кадри.

Квадри

Стусового Храму Болю.

*

По полю,

Ой та по запустілому

полю

вітер тернину жене.

Хто що сіє,

то те і жне.

Тільки сходить не зразу

те,

що

сіється.

І жати приходиться

іншим,

якщо

знайдеться

серп.

*

Стерпла

земля

розпрощує жменю

збілілу.

О, як боліло!

Як

ця

білота болила!

Зімліле

небо

всею вагою впало

на груди своїй дитині.

Навіки вічні.

Во ім’я Отця

і

сина.

 

ІІ.

В.Попелюх – дружині

В.Стуса.

Про що

ця жінка

слухала,

руками впавши

на труни віко.

Про те,

що вона –

Евридіка

і

навіки

буде немилосердно

жаданою?

Про те,

що ждати –

її приділ,

і

смисл,

і

мука?

*

Стукає

під віком

його жива пам’ять

і,

мов руки жінки,

тріпоче.

*

Бог

не

витримує –

відводить Очі.

20.11.11.

 

***

і

що б воно було,

якби ти був живий?

Що ти робив би,

вінчаний зі смертю,

у світі, де розмінною

монетою, –

душа

і

честь,

і

хоч ти „звіром вий”,

ніхто

не поведе

ані бровою,

і

несть числа

поклонним словесам.

Ти – сам.

Один.

На цілий світ –

один.

*

а

що з тобою

світ оцей робив би?

Розбив би

в кров

твердий низький свій лоб

об

сто твоїх подоб,

підбив би

лезо, на якім стояв ти,

аби утяти

й тіні тіні тінь,

щоб і відлуння,

а не то що звука

не позосталося

від слів.

*

Ти б не зумів

брести спокійно луками,

допоки муку

хоч один

носив би хтось в собі.

*

а

на горбі

камінний хрест стоїть.

Пустив коріння.

Сам собі

і

квітка,

й крона,

й стовбур.

*

до одуру

розколихалась віть

надламаного вечура*.

*

Століть

спливає крівця у свічу

в свічаді.

Синіє вічність,

мов пір’їна качура.

*

Бандура

срібно грає ув очу.

*

Що б ти робив,

як жив би

досхочу?

08.02.12.

*вечур (діал.) – вечір

 

***

Один

на цілу осінь

квітує терен.

Не боязко.

Але й не пишно.

У тиші

золотого мерехтіння

кожніська квітка

відкидає тінь.

Видзвонюють краплини

дощу осіннього,

ачи роси,

чи сліз.

Узвіз

Чумацький

зорями всенощними

обсіює гілля квітуче.

Учта

осіння

і

білюній цвіт.

Це – виклик світові?

Та чи ж то він почує?

Чи зможе чути?

Хіба що промінь,

в колючки узутий,

десь там,

поміж пелюсток,

заночує.

6.02.12.

м.Луцьк

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!