***
перед тим як поглинає море
річка уповільнює свій плин
щоб побути річкою ще трохи
берег відчуваючи й пороги
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
неквапливі погляди рослин
порух пісні у пташиних грудях
гомін косарів і дзвін коси
намагається запам’ятати
сяйво чебреців і подих м’яти
щемні риси рідної краси
пересіють хвилі се на порох
вижбурнуть на мілину баркас
зникне річка не примітиш знаку
але течія не щезне заки
жебонить непогамовний час
***
так мало статись
корабель одчалив
і ти на нім
і над тобою німб
і між бортом
і вирвиськом причалу
в чорнивисько
загашені вогні
і смужка муки
розплива вусібіч
і за кормою
гасне вороття
неквапний лоцман
цього разу схибив
заправив плату
а спірвав життя
***
зужилося весло лишилась тільки тінь
тримається на промені благесенька корма
по хвилях ти пройшла проз мене в далечінь
човен уже приплив а берега нема
і не було шляхів ні спраги ні журби
саму тебе беріг вві сні і наяву
вичерпую з човна за звичкою аби
вдавати що живу і буцімто пливу
кіль на мою біду поволі осіда
у шемріт і смарагд вгортаються думки
із глибини глибин вдивляється вода
із висоти висот підморгують зірки
***
нарешті блакитний чартер
салон для дівочих сердець
хиляю за чаркою чарку
та не відкривається чакра
хай йому грець
у небі розпурхані риби
дельфін перетнув шлях
осяяні мружаться шиби
а я приворожений ніби
в минуле похнюплено вкляк
летіти мені та й летіти
лічить часові пояси
зі сходу сліпучі софіти
вихоплюють стан Афродіти
із хвиль постутливих яси
***
дощі спинаються в блакить
до джерела задкує річка
все навпаки
не
гасне свічка
і буз узимку пахкотить
і в переверті можна жить
усе вмістить у шпарку вічка
в садки заваблює порічка
вина сто років не кортить
удивовиж пуста корчма
та ходимо тепер сторчма
не перетупати ніколи
з сумою вештають боги
слова позбавлені ваги
пріснять меди
спроквола бджоли
***
нікому в сні не дорікай
бо сни для всепрощення
несла вогнивисько священне
та припізнилась на трамвай
29-й номер
відчути міста небокрай
на акварельнім полі
думки розхристані й прокволі
доточувалися до зграй
летіти на Житомир
в душі наснажений розмай
благочекань часина
не зволікай бо мить невпинна
дощам охоти не спиняй
хай падають за комір
***
заведу оселедця
як ведеться
припасую до вуха сережку
до поли мережку
достигають світлини зеленого яблука
літатиму з тобою під стріхою
чи ж бо над стріхою
в наш час рідкісні юнки
насправді русяві
вірогідно вгасає літо в уяві
повернуся в своє майбутнє
не потрібне нікому путнє
***
осінь огинається
сторожкою сарною
поки що вагається ніби не пора
далина вбачається ще на диво гарною
і бурштинять сосни й золотить кора
та далекі нетрища хугою озвалися
перегодом ревище вітер донесе
змерхнуть позгасають багряцеві звалища
сріблом позатрушує погамує все
***
мандрую помацки в тобі
втаємнене весло в габі
гаї мережані стежками
до знад
і спомини стіжками
гербарії колишніх днів
струмок вагаючись тече
і сяє місячне плече
не відчуваю втоми ніг
лиш кіт рудий
на сни наліг
занудився чи зголоднів
***
обрій не тримає ліній
заволожується зір
зустрічай сезон осінній
мріянню наперекір
гість приплюскує до шибки
пізньої мандрівки щем
блякнуть заблакитні злитки
знеоцінені дощем
тенькає відлуння дзвону
зачепилося в гаях
лиш набрав хуткіш розгону
ув ярах згубився шлях
м.Одеса