Єва і Адам

209

Ірина ДОРОШ

 

єва і адам

ще до того як народились

наші (й не-наші) боги

дві жінки жили в саду

одна любила скакати по деревах

інша гола сріблилась в траві

вони не боялись втрачати

пили сонце щоранку

лиш одна зривала його з верхівок дерев

а інша підступно крала в росах

тоді не було таких темних ночей

правила всім безмежна любов

з неї перша кров пролилася

та любов не була всесильна

якось одна злізла з дерева

щоб дорікнути

я щоранку приношу для тебе фрукти

ти вгризаєшся в них обливаючись соком

а в мене тіло наскрізь продерте

я втомилась дбати за нас обох

і тоді вдруге кров пролилася

запанувала ненависть над серцем

а свідком лиш сонце

на небі у скронях на тілі

і та одна довго дивилась на ту яку любила

на облиті кров’ю гілки її тіла

по яких клубками гадин лазила ніжність

бачила звалений стовбур

обважніле від крові волосся

і плакала жбурляючи сльози в озера

а з тіла вбитої росли квіти

дрібні корінці повертали до витоків

а пагони пробивали очі

ніжні квіти розцвітали з рота

важкі трави сховали тіло

яке вміло любити

а на землю впала перша темна ніч

що тривала майже вічність

вранці вийшов з лісу чоловік

оглянув хазяйським оком сад

приліг відпочити

а та одна що злякано ховалась

вийшла нарешті й розбудила його

він важко позіхнув

вона сиділа ще й досі в печалі

він гадав що то від покори

і подумав: вона мусить його любити

а рука інстинктивно лягла на ребро

№8 (196) 21 квітня 2017

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!