Вранці на Василя…

Василь КУХТА
ВТРАЧЕНА КОРОНА ІІ
і коли
юного поета
постригли до війська
виявилось що він
не вміє лаятись
так не годиться синку
здивувавсь старшина
послухай: рик звіра
що блукає між кедрами
свист вітру
що ламає щогли
ти повинен виригнути
в обличчя напаснику
перед тим як припнути
йому до лоба зірку
то була справді
складна наука
складніша ніж поціляти
з обридлого калаша*
безглузді мішені
і коли
в казарму
привели дівчину без корони
(будеш п’ятим)
він виригнув їм в обличчя
рик звіра
свист вітру
і зірка знагла
вищирила свій цілунок…
о зірко… латунна зірко
вояцької пряжки
оздобо шкіряного ременя
обмотаного довкола руки
наґлянцована пастою гой**
ти страшніша за гранатомет
ти цілуєш єдиного в лоб
а вся ватага
слухняно
ронить  фінки і кастети
і коли
юному поету
нарешті всміхнулось
студентське щастя
він подумав
що більше ніколи
(нікому)
не доведеться
припечатувати зірку
надто далеко
в іншій галактиці
іншому вимірі
залишилась земля
білих ночей
чорних днів
торф’яних боліт
колючих дротів
стрижених бевзів
з вибалушеними очима
о зірко… латунна зірко
подруго вояцьких фобій
ти зосталась світати
в олов’яному небі
тебе ублажатиме пастою гой
інший хлопчисько
з переляканими очима
а я…
я покохаю іншу зірку
у недосяжній високості
сяють її русяві коси
не розгледіти
чий образ
у смішливих зіницях
та якось
вернувши завчасно з бібліотеки
побачив її зблизька
в обіймах старшокурсника
з яким ділив кімнату
здригнувся:
де твоя красуне корона
будеш другим
хихикнув сусід
і враз затулив сполотніле обличчя
рик звіра
що блукає між кедрами
свист вітру
що ламає щогли
зрушили твердь
 
і впала далека зірка
з олов’яного неба
_______________
* Автомат Калашникова (стрілецька зброя).
** Паста «гой» (ГОИ – рос.) використовується для шліфування металевих виробів.
 
ЧІКУ-ЧІКУ
шоріньо*
… чіку-чіку
ти розкошуєш
на гірці
кукурудзяної крупи
під кожною твоєю
пір’їнкою
золота дрібка
вчоратибув
голодний і нещасливий
щоб тебе врятувати
повелитель птахів
проштрикнувлантух
на хитливому возі
на бруківці санта-ріти
спурхуєтвій
ритуальний танець
устилішоро
чого в ньому більше
радості чи суму
ситого тріумфу
чи страху голоду
ніхто ніколи
не дізнається
(навіть геніальний
зекінья ді абреу**)
…чікучіку
сміється акордеон
(а можливо плаче)
прив’язати лантух
до рами велосипеда
і пильнувати…
пильнувати
щоб не потекла
золота крупа
платаорсу***
заповалені буки й смереки
жилавими руками
тримаєш кермо
слухаєш музику
з вікон ресторану
(очіку-чіку)
ти закоханий
до кінчиків нігтів
у цимбали і ґаліґонки
флояри і телинки
дримби і трембіти****
але голос чужої землі
манить і тривожить
звідки тобі знати
то ресторанний лабух*****
справляє веселу тризну
за тим що не збулося
(і не збудеться ніколи)
допорожніх грудей
жадібно пригортає
перламутровий weitmeister******
наче колишню дружину
кількох ковтків перепочинку
вистачить тобі з лишком
щоб виміряти до дна
запропащений кимось талант
йдеш і не бачиш
як витанцьовує
під божевільну мелодію
начальник орсу
твої чутливі ніздрі
не лоскочуть парфуми
красная москва
ось акордеон промовляє
майже людським голосом
немислима
артикуляція звукоряду
напевно лабух
увімкнув потаємний регістр
тримаєш міцно велосипед
пригасле обличчя
засвічує рятівна думка
о ти вже знаєш
що робити далі
з твоїм
жовторотимгоробчиком
який плаче над казочкою
про гидке каченя
читає до ранку
з ліхтариком під ковдрою
ні
йому не впоратися
з цими буками
цими смереками
не буду їсти
не буду пити
але віддам його
до музичної школи
і найважливіше
куплю акордеон
…сходить місяць
риси твого обличчя
набувають монументальності
кидаєш на лантух
сполоханий погляд
о
щоб вижити у цих горах
не одну
золоту кулешу
треба з’їсти
…о чіку-чіку
 
* Шоро – плач, шоріньо – маленький плач (порт.), жанр бразильської музики.
** Зекінья ді Абреу – бразильський композитор (1886-1936), автор знаменитого інструментального твору «Tico-ticonoFuba  (Щаслива жовтогруда пташка на кукурудзяній крупі)».  Санта-Ріта-ду-Пассу-Кватру – рідне місто композитора.
*** ОРС (рос.)  – відділ робітничого постачання.
**** Цимбали, ґаліґонка, флояра, телинка, дримба, трембіта – музичні інструменти Карпат.
*****Музикант-невдаха (сленг).
******  Акордеон марки«Weitmeister».
 
ВІНКИ У МАРАМОРОШІ
з верха на верх
з долу на діл
(йой)
невстигнути:
у голубому вікні ютюба
князь з княгинею
дружби з дружками
кланяються втретє
 
просилиняньо й мама
і ми красно просимо
прийти на вінки
 
хата на узгірку
заклечана
христовимтілом
авта with british numbers*
у почорнілій стайні
(перепилися бензини)
 
зібралися цімбори**
з усього світу
тільки немає
з україни
 
путь далека…
старший дружба
стинає
смереці
голову
парфумчетини***
чатує дівочі коси
(ще не завиті)
весільне дере́вце
сповиє слава:
стільки леліток
стільки позлітки
рожевої вовни
не бачили гори
 
печеться калач
хрещається барвінок
стелиться дорога −
будемо співати!
 
наймолодший дружба
заламавзеленукрисаню
співайспівай
я хочу почути
мелодію вітру
твої голосові зв’язки
зі срібного дроту
твої тремоло і вібрато
пасуться над попіваном****
у нуртівливому соло
sicvolo*****марамороша
але суму…
забагато суму
 
гусячим пером
обтерся калач
запишався барвінок −
матиме деревце основу
 
(йой)
закипає кров
скрапує живиця
звідки цей жаль
ця зрадлива туга
(молодість тільки почалася!)
ще все попереду
ще не порвані
весільні струни
нестолочені
садові трави
не вицілуванідівчата
(і молодиці)
не пораховані ойро
неспаковані
заробітчанські торби
 
співайспівай
заки стачить голосу
заки стачить віри
блимне згасаючи
вікно ютюба −
останньої миті
твій погляд
кришталиками предків
нахромиться
наближній шпінь******
 
(йой)
за колючим дротом
світає україна
________________
 
*З британськими номерами (англ.).
** Друзі (діал.).
***Глиця (діал.).
**** Назва гори.
***** Я так хочу! (лат.).
******Гостра вершина гори (діал.).
 
СТРАСТІ ЗА ГОЛУБОЮ ТРОЯНДОЮ
відню відню
вранці на василя*
залитий по вінця
поминальними сльозами
карпатських  ґреґотів**
заколисаний конвульсіями
дунайського вальсу
напоєний вщерть
кров’ю голубих троянд
з райських берегів
порцелянової миски
її знімали з гвіздка
вранці на василя
під закуреним сволоком
зворушлива родимка
хатньої імперії
стерлось  з пам’яті
хто коли і скільки
кому де і навіщо
переплатив
за шляхетне походження
вранці на василя
криничне відро
дзенькає на помості
благословіт воду! –
най бог благословит! –
кланялися  тричі
і тричі відповідали
упродовж трьох століть
на дні
позолоченої порцеляни
топили
карбовані профілі
францайосифа
томашагарикамасарика
міклошагорті
(і ще якогось  вождя)
воздаючи кожному кесареве
перед тим як приступити
до омовіння
вранці на василя
аби’м такий здоровий як вода!
аби’м такий славний як гроші!−
звучали магічні заклинання
зі скількох вододільних хребтів
потрібно зібрати
джерепові*** смарагди
яфинові**** агати
щоб зволожити вуста
виродженої столиці
у яких монетарнях світу
світяться  по закутах
окрушини нашої слави
підемо… підемо до відньи*****
зодягнувши
сердак аборигена
а ще краще
метелик
посла райхсрату
(не відіпрати мундир
жовніра таліянського фронту)
вранці на василя
до останньої краплі
до останнього дуката
до останньої скалки
розбитої миски
виливаємо ритуальну купіль
на гори на доли
городи ізвори
хай стікає скипає
кам’яними жолобами
заскорузлої пам’яті
у тису прут і черемош
по високій воді дунаю
пливемо гребемо
у золотих ночвах
одні однісінькі
тільки голуба ружа
 
вранці на василя
 
______________
* «Василя» (діал.) −  свято на честь Василія Великого, або Новий рік за старим стилем  (юліанським календарем).
**  Ґреґоти – кам’яні розсипи в горах.
***Джереп (діал.) – ялівець.
****Яфини (діал.) – чорниці.
***** Фрагмент гуцульської коломийки.
 
 
 

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал