Володимир Цибулько. «Якщо не рути віднайдений цвіт…»

178

АЛЬЦГЕЙМЕР

Постукався Альцгеймер сподівАний

А дівка ще готова не була

Вона хотіла кави, теплу ванну

Але постукався Альцгеймер сподівАний

І дівчина тихенько попливла

 

Шанель Коко, Вітон Луї, не сам, а торба

Та гасне пам’ять, і така нудьга

Час вповільнився мов верблюд двогорбий,

І поряд залишився, хто не гордий

і в кого не зачухалась нога

 

Щоби рвонуть подалі , тиснуть на педалі

Чурек і сакля, чача і лаваш,

Але Альцгеймер – наш, а Крим – не наш,

Покрились патиною амбіційні далі

і мідним тазом мрія про реванш

 

Альцгеймер освіжає, фотошоп лиш пудрить,

Господь, немов обкурений круп’є

Щось там накрутить, ох іще накрутить

Тому й без зморщок не приходить мудрість

Й народ мов брага тихо дограє

 

Щоб кришки рвати й напиватись крові

Й напившись крові пробивати дно

Політкоти і їх політизовані корови

Альгеймер – геймер , та які ж ми кльові,

Ми-паралельні вийшли у вікно

 

***

Жив гуцул помер гуцул

В горах гул народ в загул

Пили палинку й ред булл

Кляли медіа акул

Не прокинувсь більш гуцул

 

Волиняка жив-помер

Тромб зірвався луснув нерв

На поминках тріо стерв

Рвали молот рвали серп

Комунячий курвчий герб

 

Де Волинь а де Карпати

На хрін жити щоб вмирати

Ангели й сліди від ратиць

Поліщук ти чи карпатець

Не за це треба каратись

 

Жив ти жид ти слобожанець

В нас ніхто не б’є на жалість

Нехай щось тобі ввижалось

Але все ж гадюче жало

Загорталось в руске шалі

 

Ми живем, жерем , Je t’aime

І зі всіх життєвих тем

Лиш аби не втратить темп

Ми вчепились в гіршу з схем

Й далі виємо je t’aime

 

Але жив гуцул й помер

він не був у місті мер

Поліщук не народився

На життя поклав він хер

За що платить сотні тисяч

Й палить свій останній нерв

 

Але щось має відбутись

Хавай свій жирнючий бутер

Здохне гітлер а чи путлер

І картинки Саші Путрі

Не спроможуться забутись

 

Жив гуцул помер гуцул

Шмарклі медіаакул

Будуть з позначкою cool

Із повітряних із куль

Налигнувсь особи культ

 

Вибачай друже гуцуле

Але навіть дерев’яні кулі

Битимуть тіла заснулі

У минулому житті а хулі

Десь на Бребене– , на –скулі…

 

ВЕРВИЦЯ

Хтось стирив з вервиці намисто

У хаті їсти ні шиша

Шпіля секстет мандоліністок

Й рука шукає калаша

 

Сто доларів лежать зім’яті

Ціна вчорашньої краси

От взяти б й нуль прималювати

Щоб три нулі як три сльози

 

Майбутнє судить хай не строго

Поставлю хрест на калаші

Що Бог тобі і що ти Богу

Коли в твій дім прийшли чужі…

 

Та вервиця всього лиш нитка

Ланцюг уявних намистин

Та є калаш й душа покритка

Шука набій …всього один

 

Один набій і буде вирок

Чужі у домі мов вужі

Їм шлях швидкий у вир у вирій

Готують свячені ножі

 

Хай вервиця лише причина

Просте пояснення діянь

Але є лють християнина

І рвані в клоччя інь і янь

 

ПІДСНІЖНИКИ

Гуцули тчуть верети

Гуцулки тчуть ліжники

А поліцейські по снігови

Збирають підсніжники

 

Поліцейськії мужчини

Не панни розніжені

В приміських лісосмугах

Збирають підсніжники

 

Є підсніжники з паспортом

Є підсніжники з транспортом

З деуланосом-ровером

Із конем чи із гаспидом

 

Але є безстатеві

Пси ту стать розжували

Поліцейські на стать тут

Зважати б не мали

 

Стать підсніжника дивна

Наче порох бездимний

Цей підсніжник бездилдний

Ця підсніжниця – стильна

 

У зелених лосинах

Нананах в білій шубі

Обійшовся коханий з нев

Ну занадто вже грубо

 

В приміських лісосмугах

Поліцейські збирають

Ці підсніжники білі

За нас всіх помирають

 

Епатаж камуфляжні

Масно глинні підсніжники

Ці якраз не продажні

Ці якраз хіба грішники

 

Що загинули взимку

За наш переляк

Сніг зійшов і зажинки

В поліцейських собак

 

В білогумних пальчатах

Псів притрима поліція

В лісосмугах зимових

Віднайшлась опозиція

 

В лісосмугах зимових

Не циркові потішники

На весні поліцейські

Позбирають підсніжники

 

НА УПОКІЙ ДУШІ ІВАНА ДРАЧА

У цих всенародних плачах

Піду пом’яну Драча

 

У цих словесах полум’яних

Піду пом’яну Івана

 

Доки дух його не прочах

Піду пом’яну ФедоровичА

 

Він був поетом від Бога

Тепер до Бога йому дорога

 

Зустрів Йвана Бог на порозі:

-Та ти, Іва, ніяк не почилий у Бозі!

 

Почилий у Бозі – живий у слові!

На триста Вкраїн в тобі, Йване, любові!

 

Отак і сидять собі вдвох на порозі

Розмову про вічне скінчити не в змозі

 

Іван і Бог! Бог і Іван!

Пан Небесний і з Теліженців пан!

 

Рятувала тебе, Іване, піїтика-

Все минуще, а це не мине!

 

Але навіщо тобі політика?

Небо ж он яке голубе!

Але ж, Господи, якби не політика

тоді б не було тебе!

 

Сидять собі на східсонця дивляться

Іван і Бог, і не дивно це!

 

КАТЕРИНА

Катерино , відчини-но, Катерино, дай-но

Наш вібратор тебе вхека файно чи вайфайно

Катерина відчинила Катерина дала

А вже кілька днів по тому

Січ нам догорала

 

Січ і воля, й Воля-кабель

Нах фогель там а чи то нах нагель

і хрін до сала чи під шкіру сала

але історія тривала

й кувала далі як кувала

свої технологічні жала

і двійки ставила в національний табель

 

Коли візьмусь за котрусь із Катрусь-

То там лусь, то сям хрусь…

То отам доторкнусь, то отам ще й потрусь…

Мо не двине в чоло та котрась із Катрусь…

 

Катря зна що робила козака ізловила

Батарейки усі в козаку посадила

Потім ще з козака наварила і мила

бо несила їй це безкозацтво терпіть ой не сила

 

тому й січ наче гаджет остання модель

охопив пресвятий очищальний вогень

щоби день наш тривав доки січ догорала

щоби все це назвалося згодом – велике начало

 

велике начало це завжди кінчало доки не світало

вночі ми таємні бо похідні з чорноземлі

того що нам досить їм завжди здається замало

тому і горітимуть підери-пітери й кремлі чи то кремлі

 

скільки кінсько-козацьких полін

Катрін напихала під свій кринолін

що доганяє і досі котресь із полін

всю цю бидломасу в момент уставання з колін

 

з того пекла попід криноліном

карлик виліз нагнутий поліном

карлик виліз і шаста кремлем

як у мозок вкорінений мем

якби з тої розкішниці

лізли лиш біженці

але лізе самотній як Бог

верховний мандавох

 

Катря здохла розкішниця плодить

одного лиш того що весь час верховодить

водовершить верхами водоводить підводами

і колодить колодами і підколодними

водовугільними вуглеводнями

 

Катьки ляшки стали із салом боднями

катьки дупа стала – справами міжнародними

карлик пхає у неї предметами інородними

язиками вилизує криворотими

 

Це здається триватиме вічно але бачить Бог

Вкотре згаданий всує

гаджет мишка безсило подох

гаджет кицька невтомно працює

 

ПАРОХ

Мені багато хто казав

-Тобі би бути парохом!

Але я підозрював що вірні моєї парохії

Будуть занадто технократичними

 

Вони платитимуть Господові не а його існування

А виключно за виконану роботу

І то за актом

 

Але ж треба розуміти

Що тільки ми оголосили б цей принцип

Під стінами нашого храму

Зійшлися б юрби адвокатів Господа

 

А вірні моєї парохії з пістолетами

І калькуляторами

Доводили б тим адвокатам

Що того,

Чиї інтереси вони представляють

Просто не існує

Проти законів математики не попреш

 

Проти законів математики не попреш, але є ще дещо

Тому моя парафія досі без пароха

 

І не вистачає людей

Щоб ловити по світу адвокатів,

Котрі побили вікна у нашому храмі

Тільки від нас довідавшись,

Що того, чиї інтереси вони представляють

Цікавлять зовсім не гроші

 

БАКОТА

Коли приїзджає бикота до Бакоти

Зразу ж хочеться гикати й плакати

Плакатно гикати й гикотно плакати

Коли приїзджає бикота до Бакоти

 

Бавитись в Бакоті бахкать по банках

Бух на капоті з трусами на бампері

В нас такі животи що не влізем за парти ми

Та й спортзали це дорого, то ж не з нашими бабками

 

Бо були б при баблі то були би Канари не Бакота

Назнімаємось голі тож буде що лайкати

Доки ще не приїхали в дупель вбухані байкери

Й наш кабак на капоті не хакнули

 

Бо бикота до Бакоти гикати й плакати

Бо ці рідні місця із помірною платою

Так притягують різних чортів із запалою планкою

Що обносити треба усе це колючкою й вартою

 

А тут мала б сидіти тьолка із Лондона з арфою

Й віршувати поети в беретах із шарфами

Й заливати довколишні запахи шавлії

У свій мудро беззахисний шарварок

 

Але їде бикота до Бакоти

Й не лише побухати й за жизнь побалакати

Але й знак по собі залишить тими знаками

Все довкола засіяне мов отруйними злаками…

 

Знаками – злюками, знаками – глюками

Наче й пекло чавунними люками

Прийде зима і десь в місяці лютому

Може дотумкає хто щоби стати хоч трішечки людяним

 

Бо у тій Бакоті якщо занадто вже факати

То можна й брекети з рота на вильоті злапати

В пам’ять забуху у Бакоті у поліцейському рапорті

Якщо не рути віднайдений цвіт, ну то папороті…

 

“Українська літературна газета”, ч. 22 (288), 6.11.2020

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!