У ПЕРЕКИНУТІЙ ВІТЧИЗНІ
Не дні – печальники на тризні,
не ночі – стигми больові
у перекинутій Вітчизні,
яка стоїть на голові.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
В астрал уперлася ногами,
а головою – в мул й піски.
І ніби з нами, та не з нами,
бо все у неї навпаки.
Щоб зрозуміти її краще,
я теж на голову стаю.
Чень пощастить її, пропащу,
й себе побачити в раю.
26.02.20202
СИНОПСИС
А тут здавен АТО,
а тут всякчас війна.
Війні тій 200 й 100,
а все трива вона.
То вкотре переліт,
то знову недоліт.
І так вже 300 літ,
вже 300 з гаком літ.
Зістаривсь ворон той,
що все те нотував.
Герой й антигерой
втомились від неслав.
Та корогву трима
безсмертний напівсвій.
Тому війна трива
й кінця не видно їй.
11.02.2020
ПОРА, ПОРА…
Ми н е п о х и т н о одинокі.
Рільке
(Виділено автором – В.Б.)
Пора, пора вже, пані Одинокість,
всім злидням нашим дати відкоша.
Потурити нав’язану жорстокість
і випити пора на брудершафт.
Зважаючи на дружби дефіцитність,
брак сталості й гризню в земній багві,
мій тост за вас, за вашу непохитність,
ви непохитні, отже, ми живі.
Вже стільки літ ми з вами, пані, в парі,
а наш зв’язок і досі ще не всох.
Озвучмо нашу єдність на гітарі,
ми ж не самі, ми все-таки удвох.
20.02.2020
ЖИТТЯ НЕМАЄ, ТА ЖИТТЯ ТРИВА
Життя немає, та життя трива,
але в своїй рослинній іпостасі.
Як хвощ, пирій чи восени трава
з убогою вітальністю в запасі.
І день пісний у ніч перетіка,
а ніч – в півсон, в обтяжливе безсоння.
Фантомами минулого ляка
і тремом крові віддає у скронях.
І знову день з навалою марнот,
і знову ніч в її нуднім повторі.
І тільки Кант, що нагада про зорі,
і тільки дотик музи за оплот.
25.03.2020
З ПОРІЗІВ ДУШІ
З порізів душі, з її кровотечі
збагнеш і вжахнешся убивчим знанням,
що всупереч змагам, гризні й колотнечі,
живеш в порожнечі
й помреш в порожнечі,
і в сон порожнечі зануришся й т а м …
Спускаєшся вниз чи крокуєш угору,
ти знаєш марноти свої наперед.
Волочиш до змори
нудні їх повтори,
і марно шукаєш ту точку опори,
якої шукав й не знайшов Архімед.
09.02.2020
ІСНУВАННЯ В ІНШОМУ ФОРМАТІ
Існування в іншому форматі,
де ні літа, ні весни – зима.
Відгуляли ми своє, на святі
місце наше зайняте, тюрма.
Звузився наш простір до балкона,
до дивана й кухні, до кутка,
у якому нота похоронна
постає у вигляді рядка.
Втішся, душе, сум твій архаїчний,
і йому бракує дзвонаря.
А про те, що й цей формат не вічний,
нагада листок календаря.
12.04.2020
КОРОНАВІРУС
Я потрапив до групи ризику,
хоч належав і дотепер.
Ось лікарня, підвал із визубнем,
де вмирав я, але не вмер.
Поміняла лікарня прізвище,
як урвалась доба совка.
Але прірва ще зяє, прірва ще
смертю знову мене ляка.
Ким ти, іроде, коронований?
Хто тебе посадив на трон?
Лик невидимий. Рух прихований.
Ненажерне твоє нутро.
12.04.2020
Я САХАЮСЬ ТЕБЕ!
Сволочизно людська!
Я тобі не пробачу
ні твоїх сміттєзвалищ,
ні затруєних рік.
Ні дубів-патріархів,
що зрубала на дачу,
ні дворнягу-калічку,
кров’ю вмиту, тремтячу, –
твоїм чорним діянням
утративши лік.
Я – сахаюсь тебе!
Ти виношуєш злобу,
ти вирощуєш біль,
ти підживлюєш смерть.
Ти ніяк не наситиш
ненатлу утробу,
і плекаючи хіть,
ворожду і жадобу,
затягнуть мене хочеш
у свою круговерть.
Я кричу – зупинись!
Я волаю – отямся!
Не пали! Не паскудь!
Не водися зі злом!
Та палає мій ліс,
та мій голос урвався,
добива мене птах
обгорілим крилом.
15.02.2020
НЕ ЗНАЮ
Я не впевнений,
що зі мною щось не станеться завтра,
через тиждень чи через місяць.
Що не станеться сьогодні,
ба навіть за годину чи дві.
Я не знаю, як поведуться
моє серце, моя печінка,
чи не підведуть суглоби й судини,
чи не підскочить
до фатальної позначки
артеріальний тиск.
Крихке наше тіло,
примхливе наше тіло,
підступне наше тіло.
Тому маємо поквапитися,
щоб здійснити те найголовніше,
що в кожного своє.
Слава богу, є ще речі,
яких ми не знаємо,
яких не повинні знати.
12–18.02.2020
ВСЯ ПРАВДА
Ти – мій сучасник,
тому я не скажу тобі
всієї правди.
Вся правда – то катастрофа
для наших стосунків.
Живим не кажуть всієї правди.
Всю правду кажуть лише мертвим.
Мертві не можуть захиститися,
як і викласти живим
усю правду.
12–18.02.2020
ЗА БЕЗМЕЖНУ ВІДДАНІСТЬ ХИМЕРАМ
Пертрарка помер у день свого народження.
Смерть застала його за письмовим столом.
Недописана сторінка «Життя Цезаря»
обірвалася на півфразі…
Це не факт – чи Морта, третя Парка
нитку дня обірве за столом.
Та хотів би вмерти, як Петрарка,
зі столом чоломкнутись чолом.
Дань сплативши невтолимій спразі,
тій, що мав її за благодать,
добре б знерухоміть на півфразі,
а ще краще – фразу дописать.
За безмежну відданість химерам,
справедливо, щоб життя, як твір,
намертво пов’язане з папером,
прилягло й по смерті на папір.
25.03.2020
ЧИТАЦЬКИЙ ЛИСТ
Коли здається – всі зусилля всує,
твоїх чеснот ніхто не поміча,
і день, як ніч, і все довкруж німує,
як спалах рампи – лист від читача.
А в нім зізнання щире, безкорисне,
хліб розуміння, почування сіль.
І щось непоясниме, всеочисне
й хвилююче, як солов’їний хміль.
Якщо й передозовано єлею,
і надлишок глюкози в похвальби,
душа – реанімована Помпея
явить готова всі свої скарби.
27.03.2020
ЩО РОБИТИ СТАРОМУ…
Що робити старому,
як душа нестара
ще дола перевтому,
хоч кінчається гра?
Не робити нічого,
загадати ріку.
Зауважити Бога
у травинці й листку.
Завмирати в смиренні,
слухать тремоло бджіл.
Продувати легені
там, де ряст і підбіл.
Годувать спогляданням
поетичний дурман.
І сплатити зітханням
за взірцевий обман.
29.03.2020
ТРАНЗИТНА ТЕЛЕГРАМА
Між мотлоху строкатого,
архівного бедламу –
Тарковського Арсенія
транзитна телеграма.
Вітав мене Тарковський,
латинян залучаючи,
«Володю, жити й жити Вам,
років не помічаючи!»
Давно нема Тарковського,
із ангелами знається.
З Ахматовою срібною
в раю перемовляється.
«Зимовий день»* з автографом
в зимові дні читатиму,
і доки я читатиму,
років не помічатиму…
08.02.2020
* Назва книжки Тарковського
НА НЕКРОЛОГ В «ЛУ»
Уже й останній з того складу
обранців муз – на небесі.
Позаду згарище, позаду
згоріло все, згоріли всі.
Я звідти, з того ж степу лона,
запроданий календарю
і непохитному закону,
колись, як і вони, згорю.
І не дізнається ніколи
й ніхто, як за державних лих
звучала віршників крамола
по забігайлівках міських.
І як подовжувала чарка
зухвалих ремствувань розгін
у сутінках нічного парку,
у місті, спраглім перемін.
01–02.03.2020
У САДАХ ВЕРНАДСЬКОГО Й ШАРДЕНА
Що там – у прийдешньому далекому,
я спрогнозувати не берусь.
Розпадусь на атоми й молекули,
до першопочатку повернусь.
Але що як справді в ноосфері,
думка про яку не полиша,
з’явиться оте, що на папері
сіяла заплакана душа?
Й там, де влада таїнств поіменна,
неприсутні ані зір, ні слух,
у садах Вернадського й Шардена
назавжди оселиться мій дух?
12.02.2020
ОДУРИ
Евтерпо,
в скруті виручай,
і як сигнал благовоління,
плід вилущи з моїх мовчань,
зі шкаралуп мого моріння.
Хай зачека кінцевий пункт
невідворотної остуди.
Нехай відлежується ґрунт,
що ляже каменем на груди.
Воздай за вірність, одури,
що є та сила незбагненна,
яка подовжить строки гри
в садах Вернадського й Шардена.
19–20.02.2020
НЕ ПОСПІШАЙТЕ!
Линуть у безвік, здатні літати,
сходять зі сцени.
Фатум: не в поміч ні гіппократи,
ні авіценни.
Зарозумілі тирлуються ферти,
протяги в храмі.
Важко літати, легко померти
в гетто-бедламі.
В траурі обрії, крепом зашились.
Але стривайте:
ви, хто літає, ви, що лишились,
не поспішайте!
10.02.2020
“Українська літературна газета”, ч. 9 (275), 8.05.2020
Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/