“Українська літературна газета”, ч. 9 (365), вересень 2024
З КНИГИ ПРОРОКА НАУМА
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Свистять бичі, несуться коні, грім
колісниць трясе долини й гори,
дзвенять мечі, блищать списи, зроста
число полеглих. Щільно купи їх
накрили землю. Ті ж, які живі,
тікають, спотикаючись об трупи,
затоптують підранків і дітей.
Це ти, НінЕвіє! Я пізнаю тебе,
кривавий почерк твій, твої діяння.
На цю жорстокість здатна тільки ти,
блуднице світова, чумо народів.
Але почуй: мій гнів наздожене
тебе і в укриттях, в пітьмі печер.
Він зірве з тебе владною рукою
злоби й облуди просмерділий одяг,
аби тебе в убогій наготі
побачили твої колишні жертви,
і тикаючи пальцями на тебе,
сміялись досхочу з твоїх страмот.
Ніневіє, гряде твоя погибель!
Не в поміч тобі будуть ні мечі,
ані списи відбірні, довгорукі,
ні ті фортечні мури, які ти,
скажена, вкрила шкірою людською,
що здерла її з бранців ще живих.
Тремти й волай, потворо! Твій народ,
тупий і лютий, разом з вожаками
поляже трупом. Ті ж, які втечуть,
заб’ються в нори і провальні схрони,
де назавжди урветься їхній слід.
Це я кажу тобі – всевладний Бог.
07.08.2024
Я ТОЙ, ХТО БУВ СОБОЮ
Я той, хто зводив з віком порахунки,
ходив шляхами всіх його потрав.
Труївсь плодами кепського ґатунку
з обшарпаних садів його неслав.
Я той, хто не засліплений народом,
народу не прощав діянь сліпих.
Хто сам ловивсь на підступи та одур
відступників й червивих чолових.
Я той, хто намагавсь чинити опір
повзучій скверні, кривді і брехні.
Хто ангелам наваживсь кинуть докір
за невтручання в ігрища земні.
Судіть мене за промахи й марноти,
я знаю: і без огляду на сказ
сусіда й мій непримиренний спротив,
«Він був собою…» – скаже хтось із вас.
08.08.2024
ТАМ І ТУТ
Там лють і безум,
там трива війна.
Там відчайдушне –
бути чи не бути?
Тут в ресторанах бавиться шпана
і спритники примножують прибутки.
Там хиже небо,
там кривава гра,
в’язка багнюка по коліна в шанцях.
Тут майже рай, тут золота пора
для марнотрата і для ошуканця.
Там шал металу,
вогнедишні дні.
Тут оборудки ліві й учти пишні.
Хрипить морпіх в південній стороні:
«Скажи нарешті – з ким же ти, Всевишній?»
06.08.2024
ВРЯТУВАТИСЬ ЖИТТЯМ!
Врятуватися смертю?!
Це відчай штовхає на злам,
випробовує дух твій,
схиляє змиритися, брате.
Подолай неспромогу,
зосередься – врятуйся життям,
переможеш безсилля –
допоможеш Її врятувати.
Ти ім’я Її знаєш,
вона – твоя доля скрутна.
Ти без неї ніхто,
нещасливець безликий, безрідний.
Ця війна – на живучість,
твоя персональна війна.
То оговтайсь – живи,
ти не мертвий, живий їй потрібний!
Скаженіє залізо,
впритул майже вал вогневий.
Ворог твій нещадим,
під прицілом бліндаж твій і каска.
Бережись, та затям:
ти безсмертний, допоки живий.
Мовиш: смерть – укриття?
Але зваж: укриття як поразка!
19-24.07.2024
* * *
Що хочуть вони, коли пруть і пруть –
нахраписті, темні, вперті?
Хочуть нашої смерті.
Що хочемо ми, коли гриземо
утробу земної тверді?
Хочем їхньої смерті.
Чи знає смерть, хто першим впаде –
наш чи підступний ворог?
Ні, бо смерть то морок.
Але ж Господь, який бачить все,
втрутиться незабарно?
Навряд, надто в небі хмарно.
01.08.2024
* * *
Пам’яті І.Ф.
Чи був то виклик милосердю,
чи їй почулось з горніх веж:
«Ти не помреш своєю смертю,
чужою смертю ти помреш».
Тривало дійство енергійне
міських буденних заморок,
коли безжалісний убійник
натиснув тупо на курок.
І обірвавсь, як звук валторни,
безповоротний солоспів.
Зашилось небо крепом чорним
в ту мить для серць і для умів.
Для них, просвітлених і чистих,
хто, усвідомлюючи жах
того, що сталось, її хистом
втішавсь, за вибір поважав.
08.08.2024
* * *
Твій спротив наздогнав мене тоді,
коли в непримиренній ворожді
від вовчої я відбивався зграї.
«Змирись про людське око, буть біді» –
зітхнув ти, мов біди тії немає.
Біда здавен нарощувала гнів
і болісні удари кулаків
доєднувались до укусів вовчих.
Аби ніхто з житців не зрозумів
чи герць наш справжній чи то хитрість ловчих.
І мовив ти, хто ганив зло земне:
«Нехай тебе їх злоба омине,
знаходь із ними, брате, спільну мову».
«Прощай! – сказав я, – і забудь мене,
довірився тобі я випадково».
24-25.07.2024
З НІЧНИХ МАРЕНЬ
Хто він і звідки – я того не знав,
був, як усі, звичайний подорожній.
Він приголомшив тим, що нам сказав:
«Існуєте у скверні й вірі ложній,
на вас клеймо: самі собі гальмо».
Сакви поправив, мовив як незрячим,
що яв не та, в якій ми живемо,
а та, яку не чуємо й не бачим.
По тих словах постала інша твердь,
незнана – ані війн, ні товкотнечі.
Так мовби обнялись життя і смерть
без розсекречень і запізніх зречень.
Зазеленіло там, де був сушняк,
блаженне світло оповило землю…
І мовив невідомий: «Ну то як?»
І мовив я: «Таку модель приємлю!»
27.07.2024
* * *
Дірявіє життя, перевисає
на пустирі, де глина і піски.
І тих нема, і цих також немає.
Напружиш очі пам’яті – дірки.
Дірок отих уже не залатати,
не повернуть ріки співучий плин.
Так мало сил, такі великі втрати,
з провалами дорога до вершин.
Кульгає час, нема йому довіри,
з подвійним дном розгнузданий прогрес.
Порятувався б небом, в небі діри,
державні звихи провокують стрес.
Намислив би маршрут без правил – пізно
і лячно: може схибити рука.
І так у цих широтах стало тісно,
а на торгах задушно і завізно,
що зненавиду гам цей виклика.
25.07.2024
З КНИГИ ПРОРОКА АМОСА
Дехто з вас з нетерпінням жде,
мовби свята, судного дня.
А навіщо вам судний день,
коли вам за рідню брехня?
Коли день той не світло – тьма,
і не радість він, а печаль.
Коли зиску з нього нема
і не буде, а буде жаль.
Заберіть ваші гуслі геть,
зневажаю ваші пісні.
Все, що маєте, шкереберть
і навиворіт, бо дурні.
Не врятує вас відкупне,
не приємлю ваших дарів.
Ви вшановуєте мене
й одночасно чужих богів.
Все, що робите, напоказ,
а серцями глухі й малі.
Я, Господь, виганяю вас,
вам не місце на цій землі.
07.08.2024
НІ ОЛАФ ШОЛЬЦ, НІ БАЙДЕН, НІ МАКРОН
Ні Олаф Шольц, ні Байден, ні Макрон
незрячому не допоможуть люду,
який свою обожнює полуду
й не здатен узаконити закон
один для всіх, і засудить облуду
діянь своїх дворушних і дурних,
аби між різноликих напрямних
обрати одностайно ту дорогу,
де в герцях здобувають перемогу
зусиллями просвітлених живих.
Живих, а не півмертвих. Лиш тоді
зуміє край протистоять біді.
І будуть в поміч, візьмуть інший тон
і Олаф Шольц, і Байден, і Макрон.
30-31.07.2024
ТІНЬ МЕФІСТОФЕЛЯ
Чому би не довіритися чуду,
що смерть переживу я, перебуду.
Неубієнним словом переважу
і смерть махне рукою на пропажу,
відступиться, замислиться над ним –
несмертним,
дерзновенним,
золотим…
Озвалося зі сміхом з позамеж:
Авжеж переживеш, як…. не помреш.
19.07.2024
* * *
Ти маєш дивну владу наді мною,
іду услід, твій почерк впізнаю.
Велиш – будь тьмою!
І стаю я тьмою.
Велиш – будь світлом!
Світлом я стаю.
Магічна гра і я іду за грою
заради ілюзорної мети.
Велю тобі – будь тьмою!
Станеш тьмою.
Будь мені світлом!
Світлом станеш ти.
08.08.2024
* * *
Ти сказала мені – іди
і берися до діла.
Я пішов, але не туди,
куди ти повеліла.
Ти сказала – забудь хто ти,
будеш вільний, як вітер.
Озирнувсь я і звів мости
з допомогою літер.
І коли я почув – зречись,
то вже знав достеменно:
то подоба твоя колись
прихилялась до мене.
04.07.2024
* * *
У країні перенапружень
і хронічних недомагань,
у безживних пісках відчужень
надрива менестрель гортань.
І немає у нього вибору,
і лишається лиш клясти
лад червивий і згубні вибори,
виплід збочення й сліпоти.
Відчувати інстинктом звіра
там, де за стернових чужі,
як остання жаринка – віра
вигасає в душі.
20.07.2024
* * *
Зажди, давай без єзуїтства,
даремні всі твої жалі.
Ознака круглого сирітства
на кожнім тьмяніє чолі.
І за крутої небезпеки,
хвороб, безвиході і драм
шляхетні ближні так далеко,
як ти від них далеко сам.
І подивуєшся: ще вчора
на пікніку із шашликом
твоє волосся було чорним,
а не притрушене сніжком.
І ні братерства, ні сусідства,
лише руйнації сліди.
Ознака круглого сирітства,
тавро нещадної біди.
26.07.2024
ВИЧЕРПУЄТЬСЯ ЧАС
Вичерпується час: розважливіший тон,
хитка й важка хода, і стриманіший жест.
Зроста число зневір, скупіший лексикон,
мовчать, немов німі, незгода і протест.
Вичерпується час: у пам’яті провал,
у ремесла застій, підводять зір і слух.
Тілесних неспромог накочується вал,
ширяти в горніх снах втрачає здатність дух.
Вичерпується час: марнот не замогти,
чудес не повернуть, розтринькав їх запас.
У сяйві літні дні, та в днях тих зайвий ти.
Вичерпується час. Вичерпується час.
29.07.2024
* * *
Немов дарунок долі днина кожна,
всі зустрічі з ознаками прощань.
Минуле поміняти б, та не можна,
сутужно у пісках його надбань.
Перевелася люба серцю флора,
наївна віра поміняла стать.
А фауна давно вже не опора,
їй би самій себе порятувать.
В небіжчиках колишні сподівання
на золото в пустельній наготі.
З тяжких випроб пісків перемивання,
немов на глум крупинки золоті.
24.07.2024
ЛИПЕНЬ 2024
Магнітні бурі, спека аномальна,
а на доважок музика печальна
ламали так, що непритомнів люд
і ремствував: реальність блокувальна,
а день – хижак зі зграї й вельми лют.
Підживлюючи спеку нетутешню,
метал задарма смажити яєчню
запрошував до себе жартома.
Похилий уподібнювався лежню,
щоб перебути, не зійти з ума.
Азійське сонце в іпостасі ката
мов затялося сущих доконати,
а з ними їхні пільги і права.
Впирався розум, щось хотів сказати,
але не зміг, забув усі слова.
30.07.2024
* * *
Цей світ уже не світ, як божий твір,
на нім клеймо злочинного прогресу.
Душі не до душі свавільний пресинг,
дива прогресу додають зневір,
від них проблеми з травленням й пересит.
Об’ївся ними індивід – не весел,
та бракне сил чинить наперекір,
і гине птах, і потерпає звір…
Прогрес – рух уперед?
Прогрес – вампір!
Лягає тяжко слово на папір,
так тяжко, мовби після мору й стресу.
05.08.2024
* * *
Виткав ум світову павутину
і додав до здобутків гризот.
Це вона роздягнула людину
до голизни її і страмот.
І здають в тонкошкірого нерви,
зло у мареннях, зло наяву.
Світові замороки і скверна
провокують біду світову.
Не злічити ознак нездоров’я,
плаче музики ніжна душа.
І поквапно тікає в безмов’я,
самогубцю з бідою лиша.
02.08.2024
* * *
Правда словами жертвує,
затісно в них, забува.
Нервує і пише жестами,
поневажує їх права.
І коли володіє масами,
горить під ними земля.
Жестами і гримасами
похапливо промовля.
Правда, яка без голосу,
байдужа до норм і прав.
Бійтеся правди голої,
найправдивішої із правд.
20.07.2024
* * *
Морок росте і біда росте,
тяжко себе нести.
Все переплуталось, грішне й святе
і винна у цьому ти.
У мертві води уперся шлях,
зруйновані всі мости.
Холодно на морових вітрах
і винна у цьому ти.
Вовча пора, хоч вовком вий,
видимість житія.
ВОди по шию, я ще живий
і винен у цьому я.
01.08.2024
* * *
Позбувся – віроломно! – яблук сад,
в крамолі їх, незрілих, звинуватив.
Дочасний влаштував яблукопад
не як спектакль, а як публічну страту.
В шуканнях зла господар збився з ніг,
недобрим переймався підозрінням.
Та як не бився, з’ясувать не зміг,
що сталося між кроною й корінням.
30.07.2024
* * *
Не медоноси флокса і пожежник,
хоча оба привабні, як весна.
Їх оминає джмелик-обережник
і бджілка невсипуща омина.
Плоди твої, дружок, не медоноси,
барвиста, мальовнича каламуть.
Їх уникають навіть хижі оси,
оті, яких зоїлами зовуть.
19.07.2024
* * *
Коли напружиш зір, та не побачиш
того, чим суще дивне ремесло,
це значить, що душа іще незряча
й замулене цілюще джерело.
Не квап душі, їй ще прозріти треба,
приборкать травми, пожаліть жалі,
аби дістатись без ускладнень неба
і прихилити небо до землі.
Мета її – далека і шляхетна –
досяжна лише для зірких очей.
Пильнуй!
І правда – ошаліла Етна,
їй, вже видющій, губи обпече.
19-20.07.2024
* * *
Надто печалей багато,
з норовом пізня зима.
Ми відбули своє свято,
іншого свята нема.
Іншого свята не буде,
втім, чи те свято й було
там, де снігами остуди
всі путівці замело.
Радість пішла – не пробилась
до карнавалу весни.
Щільно снігами зашилась
доля і всі її сни.
24.07.2024
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.