Дві річки в серці: Тигр, Дніпро,
А витікає лиш Єдина
Там зорі сіються
зерном,
А проростає Україна
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
11.01.1969
ВОГНІ МЕСОПОТАМІЇ
Давно зруїнена
столиця,
Колись задужої
Асирії.
Сини її, мов дикі
птиці,
Пішли у гори Сирії.
Не чути міст. Лиш бій
між тура,
Не чути Тигру звабних
вод.
Загибло все.
Залишилась культура,
А значить і народ.
15.12.1968 р.
***
Все ніч і ніч, зірки
солоні,
Чи зникне ніч. Хоч
коли-небудь?
Я сонце взяв в жаркі
долоні
І зажбурнув його на
небо.
***
Лише посміхнеться
людина –
Розтануть і біль, і
жура,
Світанок – веселий
хлопчина
На сонячний бубон
загра.
Лише посміхнеться
людина.
Холодні народяться
тіні
І відчай в душі
заячить,
Коли ж посміхнешся
людині,
Вона ж тобі строго
мовчить –
Холодні народяться
тіні.
м.Черкаси , 1973 р.
***
Я вирви біль.Жбурну в
обличчя кату,
І з ним розпечені
слова.
І він не стане голову
рубати,
Бо виросте нова.
21.01.1968
ВІРМЕНКА
Посміхнулась вірменка
Так чисто,
Мов проміння сипнула
мені.
Подивилась вірменка
огнисто,
Мов скупала мене у
вині.
Посміхнулась вірменка
Іскристо
І загоїлись рани в
мені,
І пожовкле, посмучене
листя
Засіяло, як зорі
ясні.
Зникла посмішка з
вуст
У вірменки
Наче сонце від
хуги-хуги,
Стало в серці моєму
Так щемно
Ніби хто туди всипав
сніги.
Надруковано 23.12.1978
р. (із ранніх віршів)
***
Уста горять і
туляться до світу.
Лампада чахне у
кутку.
Земне життя
зривається з орбіти
На першому ж витку.
Мигтять навколо
силуети,
Димить розчахнутий
літак
І об якусь чужу
планету
Ударивсь боляче юнак.
***
УРИВОК З ВІРША:
НА ПІДВІКОННІ ВИСОХЛІ КВІТИ
Мабуть і все.
Зупиняється лет,
Молодість більше в
мені не буя,
Раптом дивлюсь – на
стіні мій портрет.
-Що це?– гукаю. –
Домівка моя.
***
І знову бій! Тремтіли
сиві гори…
Я смерть свою не в
силах відвести
Та залишились зорі,
ясні зорі,
Що їх до того в ночі
засвітив.
07.02.1969
Підготувала Лариса ВАРДА-ПРОСЯТКІВСЬКА