В Україні вже знають українських письменників з далекої Австралії, Америки і Канади, Бразилії та Аргентини, з країн Європи і навіть Близького Сходу чи Туреччини.
Їхні книги сьогодні можна знайти в бібліотеках, час од часу з’являються вони й у видавництвах незалежної України, друкуються в літературних часописах та альманахах. Творча ж спадщина тих, хто був і залишається причетним до творення українського письменства, волею долі опинившись, живучи в Росії (а таких завжди було і є немало, – згадаймо поміж них і Тараса Шевченка), за невеликими винятками, здається, й досі залишається terra inсognita для читачів у материковій Україні. Ще з 1980-х рр. минулого століття я, працюючи в Спілці письменників СРСР, отримав щемку й болючу радість, знайомлячись у щойно напіввідкритих спецсховах колишньої «Лєнінки» (нині Російська державна бібліотека) та московських архівів з творами тих, хто в середині 1920-х – на початку 1930-х рр. активно долучався до творення української літератури в Москві, Краснодарі, в Сибіру, в Поволжі, де на той час виникали й письменницькі об`єднання, україномовні газети та журнали, і навіть діяло книжкове видавництво «СіМ» («Село і місто»). Як і література «розстріляного Відродження» в Україні, творчість більшості віднайдених мною українських авторів з Росії трагічно урвалася сталінськими репресіями. Про те оповів у циклі статей «Міст до Атлантиди», опублікованих тридцять років тому в журналах «Книгар», «Дніпро», в газеті «Літературна Україна», й, пригадується, публікації ті викликали тоді відчутний читацький інтерес, одначе видавці аж ніяк не відгукнулись на пропозицію підготувати збірку віднайдених творів. Не вдалося зацікавити таким проектом і видавців у тогочасній Росії… Втім, робота триває. З надією, що антології поезії, народженої в українському серці на теренах Росії, — бути. Знайомлю з деякими текстами поетів із Кубані.
Никифір ЩЕРБИНА
КУБАНЩИНА
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Не клич мене і не мани,
мій колосковий любий краю!
(А сонце, мов тюльпан, димить
і залива лани струмками).
Любов моя в квіту — в тобі,
в твоєму гомоні і праці!
Тому то в ночі голубі
й хатки твої убогі сняться.
Ой, тихий краю мій, прости,
прости свого гульвісу-сина!.
Та разом з вітром я туди
колись, як вітер, привітрію!
Пішов я, юний, молодіть,
де наше серце в зорях квітне:
де Харків хором димарів
протнув замріяність блакитну!
Тут стук і гуд, кипіння й шум —
незборне серце України.
В цьому потоці й я біжу,
твій син — розвітряний, поривний!
***
Як ніжно в осінньому листі!
Чи льон чи проміння? —
Золотими бризками сипле сад.
Кожен листок — золота долоня,
вітер-хлоп`ятко,
а листя —
колиска, —
кого колисать?
Кучерявим зайчиком вітер.
Шум.
(надруковано в книзі Н. Щербини «Ранок».
Поезії. ДВУ. Харків, 1928)
Олекса КИРІЙ
ПОРТРЕТ МОЄЇ МАТЕРІ
Багато фарб не треба
змалювати мою матір
голубку,
Три лиш фарби:
чорну,
сіру
та зеленої трошки
на хустку.
Чорна спідниця,
сіра юпка,
зелений платок.
Боса, в руках, як із воску,
Ціпок.
Бренить жаль, як музика ,
в річах,
і сльоза, як перлина, в очах.
Бере ціпок
і тихенько іде
на ставок…
Як побачу над ставом вербу
стареньку,
сіру,
зсохлу,
трошки зелененьку,
мов побачу рідну неньку…
Багато фарб не треба
змалювати мою матір
голубку.
Три лиш фарби:
чорну,
сіру
та зеленої трохи
на хустку.
(надруковано: Олекса Кирій. Збірка поезій.
Краснодар — 1926 )
Іван ЛУЦЕНКО
СОНЕТ
Ущухли буйні грози в далині.
Не тьмарять світу більше грати,
Майбутнього проміння в хати
Широким джерелом ллють наші дні.
Та зхоч і згас огонь тії борні,
Що розливалася в степах завзято, —
Я буду те минуле споминати
І в гаморі буденнім і в-ві сні.
Гей, далеч синяя!… Кубань, моя країно!
Тобі до ніг кладу я спів
Про радість і про біль твоїх шляхів,
Про дні ясні й про злу годину…
Тобі піснями віддаю чолом! —
Прийми ж до лона їх, сповий теплом…
1926, Анапа.
(надруковано в журналі «На подъёме» (№1-2, 1928) в розділі «Сторінки українського художнього слова»)
Василь ОЧЕРЕТ
ШЛЯХИ
Куди шляхи твої, Кубань, біжать,
Куди з імли віків сідіють,
Куди ти арміями хат
під сонцем — ярий циферблят! —
іти волієш?
Куди шляхи твої біжать.
Не в царство чорне, де вельможні
На німця поведуть
і поведуть на брата…
Хіба не йшли, стискаючи залізні ножні,
Щоб дріт колючий різати і рвати
і падать під огнем,
і падать під огнем
і проклинать.
Ні-ні… лиш не туди.
Куди ж шляхи твої біжать?
(надруковано в збірці «Великим колективом». За редакцією М. Лола. Українська секція Кубанської асоціації пролетарських письменників. Краснодар, 1930 р. Автор Василь Очерет на той час — студент Кубанського педінституту. Згодом він стане відомий світові як письменник Василь Барка).
“Українська літературна газета”, ч. 19 (311), 23.09.2021
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.