****
Де падав цвіт — займався світ. Тобі жилося!
Ішла весна, немов гроза, вся стоголоса.
Як білий кінь із поколінь, де пахли роси,
Снує весна. Липка сосна. В корінні — оси
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
На стремено так стрімголов поклався вітер!
І хто кого. І хто за ким. Все ж сльози витер.
Летить бджола. Скапа смола із чорних літер.
Тебе нема. Мене нема. Весна в повітрі…
****
Тікаючи навпомацки в безвір’я
У постмодерн примерхлих сновидінь,
Зустрів Марусю. Та збирала пір’я
Й шукала в небі Грицикову тінь.
Вона пішла, тримаючись землиці.
Ряба, як сонце. Скута, як межа.
Летить лелека — кольору зіниці —
Маруся дума’ — Грицева душа
***
Благостраждання тайни і мовчань…
Я маю істину ховати вічно.
Як вмерла річенька Почайна, —
Я грівсь на свічці…
Яке ж то блага бути в тіні,
Себе самого одсахавшись?
Боїшся простору первинно, —
Змовчавши…
Себе розглянеш у свічаді,
І всоте думаєш : аби,
Вже б розтеклася знов Почайна
По ложці чайній на горби, —
То б, може, вийшов я у простір,
Без всяких тайн…
*. *. *.
Напивсь туманости фламінґо —
Екзотик розкошей чужих,
На білі пальці піаніно
Він чорні кігті начепив
Заграй, фламінґо, нам Шопена
На мулі смерти і нещасть.
Мелодій пазуха щоденна
Безсмертно дивиться на час.
На гілці цвіту і любови,
Фламінґо п’яно крізь туман
Торкнувся клавішею Бога,
І щез — десь там…
***
В. К.
А синій птах керує білим світом.
Тонкі його буватимуть слова.
Збуває сонце
кіптяву на кігтях,
Стоїть в колінах кропива…
Жива.
Слова.
Молитва.
Кітва.
Діти
Впряжуся сам.
Самісінька ріка.
Потягнеться рука, — як іній квітів,
Іде в роки під рясою в шпака.
Синіє слово, —
Птах ледь голубіє.
І голуби на пальцях в скрипаля,
Тужіють млосно.
Хиляться.
Грубіють.
Їм коло біле —
В облисках земля.
Як темний гість
Із древнього Тибету,
Спить синій птах
між ребрами в поета,
І світ не крутить кігтями навколо,
Він хоче слова і спокою…
***
Я босо ступаю на скло.
Перша кров солодка й міцна.
Між тобою і мною було —
Літо. Літо. Й весна.
Я босо одягнений в душу,
Ти босо… І все. І все…
Я плаваю мілко — бо суша
Душу до тебе несе.
Першокрòвно. Позачергово.
Скло колюче із-під пляшок.
І вино розлито сливове.
І кров проступа’ крізь пісок.
Ти босо ідеш. Я босий,
І стану таки на скло.
За мене хапається осінь,
Якої у нас не було.
****
Не запитавши, — я не відповім,
І не змовчУ уперше, як востаннє,
Допоки тяжко із-під Божих брів
Не гляне в очі пізнання незнання,
Про те, що сам собою захворів.
Таких розбіжностей не перечуєш,
Не віднайдеш в стежках попід стерню.
Я — ще людина, а душа у стилі ню,
Запрагнула відкритися єдиним —
Й пішла за сонцем бачити пустелі,
Пішла дощем тонути у морях,
І стала медом випитим з морелі,
Аби бджола носила в рукавах
Її малу й дрібну під Божу стелю.
Я — ще людини — і, можливо, завтра
Моя усмішка буде на виду,
А поки сонце падає за ґрати
І твердо каже істину одну :
Ти вік людина. Мусиш сам пізнати
Себе самого всупереч собі,
Лиш душу на розмінюю у юрбі
*. *. *.
Розсипані яблука
плачуть тяжкими дощами.
Вмивається глиною осінь
і стогне страхами.
Із присмерку вийшов
мертвий, як джміль, невідомий.
Він тишу розбив,
між копитами райських коней.
Іскри з очей —
в розріз дверей:
за ними печінку доїдав Прометей.
Чи свою, чи орла, чи осені?
Невідомий виносив зрошені
Сльози відром
.
***
Мабуть, було у долі віще право
Чи, може, доля віщою була —
Відмовилась од золота в оправі
Й пішла на чорні пошуки чола.
Стелилися дороги і поети,
Хапали за рукава — ну, візьми!
Нам світ розбитий в друзки силуетів,
А ми у світі — голочки зими.
А ми у світі — п’яні в липні вишні,
Як липень п’яний віршами у ніч.
Ми розійшлися. Ми за сонцем грішні
І небу ми, як зграя чорних снів.
До жовтого мовчання при дорозі,
До віщого шептання із трави,
В несказаному слові, як в облозі,
Сміялась доля мовчки в рукави.
***
Тобі — антихристці у білім —
У волохату чорну ніч
Спалили очі, і на тілі
Хреста набили, а мені
Хреста набили в центрі лоба,
За те, що губи у крові,
І біла Місяця озлоба
Спалила тінь на рукаві.
Тобі, засніженій і голій,
Уперше йти межи своїх.
Тремтять слова в моєму горлі,
Коли тебе цілує сніг…
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.