Віктор Гриценко. «Уроки історії»

“Українська літературна газета”, ч. 7 (375), липень 2025

Вінок сонетів

 

Ти ж віриш, що колись настане час,

Коли цей світ позбудеться облуди?..

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Історія судитиме не нас:

Вона такий забудько, як і люди!

Рондель-58

 

1

Звикаєм до облуди і брехні,

Одурені навчаємось дурити.

Хоч пролетарії, хоч сибарити –

В суєтності життя і в  метушні!..

 

В нас істина дволика у вині,

А на «верхах» панують фаворити:

Встигають і «Америку відкрити»,

І списки піднести нагородні.

 

А винен був «барига і торгаш»,

Що до керма дорвався «хлопець наш» –

Без розуму, без досвіду й освіти!..

 

«Над прірвою країна? Крок вперед!» –

Він кинув нам до ніг велосипед,

Щоб ми втішались, як маленькі діти…

 

2

Щоб ми втішались, як маленькі діти,

На травень був обіцяний шашлик!

Зосталося замовити музик,

Щоб на маївці ноги розігріти…

 

Та в лютім довелось душею скніти:

Запущений війни був маховик!..

І лідер врешті прикусив язик,

Хоч сором й не підпалював ланіти.

 

Не всім вдалося пережити шок,

Бо в кожного одне не йшло з думок –

Про дружбу та братерство давні міти…

 

Хтось з горя влаштував собі пікнік,

Коли дізнавсь, що вождь не зовсім втік –

Лише смішне нас змушує радіти!..

 

3

Лише смішне нас змушує радіти,

Кумедному не треба зайвих слів:

Або рояль і хлопці без штанів,

Або в жіночім одязі д ж и г і т и.

 

Простих людей смішать космополіти:

Всі українці в образах С т е ц ь к і в!..

Рабам – про владців, владцям – про рабів,

А ще нічні концерти для  «еліти».

 

Вистави ці розбавлені «зірками»

Чи просто довгоногими дівками,

Їм плескали в долоні, як дурні…

 

Коли ж почулося сирен ревіння,

Настало в головах людей прозріння:

Отак одурені не ми одні!..

 

4

Отак одурені не ми одні:

Вбаюкані й політики відомі,

Що падати звикали «на соломі»

Та бачили проблеми в множині.

 

Знайшли в Європі місце для рідні,

Бо що робити їй в оцім дурдомі,

Де владцям, як повірити сіромі,

Вже сорочки готують гамівні

 

За спішно підготовлені дороги –

Окопи там копати б до знемоги,

Щоб ворог не пройшов й по цілині!..

 

Безпам’ятство не відає про ліки,

Тож вірили, що друзі ми навіки,

Ми триста літ, три місяці й три дні!..

 

5

Ми триста літ, три місяці й три дні

Ніяк не вірили в підступність «брата».

Історія ж на приклади багата:

Де «руський мір», там наслідки страшні!

 

Співали ми про подвиг матросні:

Проклала шлях Железняку граната!..

Що знали піснярі про психопата,

Який повірив Маркса маячні?..

 

Виходив з моря дядько Чорномор,

Коли дідів вбивав Голодомор

Й вождю в кремлі складали вбивці звіти.

 

У душах внуків мор лишає слід:

В нещастях винен тільки недорід! –

Всі вірили, що кажуть московіти…

 

6

Всі вірили, що кажуть московіти:

Підправлених літописів гора!

Віки ведеться ця словесна гра –

Приреченим на смерть не зрозуміти!..

 

Вчення вождів – як Господа завіти,

Хоча насправді – просто мішура,

Яку забути нам давно пора,

Та є й між нами  ревні сателіти.

 

Без них не був би забраний Донбас!

Оці «кроти» у рясах та без ряс

Підступні, наче давні єзуїти.

 

Який вже рік триває ця війна –

Щоднини звістка із фронтів сумна,

Та дехто все ж продовжує совіти…

 

7

А дехто з нас продовжує совіти,

Але омріяну долає вись,

Бо, як ніколи, на війні наживсь:

Можливість є, чому б не збагатіти?..

 

Таким було розширено ліміти:

Роби щодня  г е ш е ф т  і не лінись…

Хто ж в депутати обраний колись,

Забув давно Всевишнього завіти…

 

Ліниві лиш не славлять Збройні Сили,

А я про братські думаю могили,

Про учнів, що згоріли у броні.

 

Як сталося, що безвісти пропали?..

За сум людці клянуть телеканали:

Сини не їхні вбиті на війні!..

 

8

Сини не їхні вбиті на війні:

Добралися зарані до Варшави.

Не потребують почесті чи слави,

З фронтів не ждуть новин в телевікні!..

 

Побачивши ж війну в страшному сні,

На людях гордо йдуть, немовби пави,

І демонструють залишки постави:

Куди не глянь, тут бари і пивні.

 

А десь на фронті молоді дівчата,

В яких ще не дозріли груденята,

Замінюють в боях чоловіків.

 

Пояснення ніяке непідхоже.

Чому, можливо, знаєш, любий Боже,

Отак вже повелось споконвіків?..

 

9

Отак вже повелось споконвіків,

Що не знайти прийом супроти лома,

Що буревій – початок бурелому,

В якому смерть для ніжних васильків…

 

Хоч сотню гарних напишу рядків,

Їм не сягти вагомості псалому,

Та замість крапки я поставлю кому

За прикладом поетів-королів…

 

Під час війни немає бомбосховищ,

Та лозунг – римський: ХЛІБА І ВИДОВИЩ,

А замість зброї – праведний наш гнів!..

 

Вбий ворога в єдиному пориві!..

Та  в пам’яті моїй – слова пестливі:

В нас ВОРІЖЕНЬКИ замість ВОРОГІВ!..

 

10

В нас воріженьки замість ворогів –

Це слово закарбоване у славні!..

Були поет й музика люди славні,

Але забули про солдатських вдів.

 

Не думали, мабуть, й про матерів,

Яких душили й душать сльози давні,

Бо в них серця постійно у ковальні,

Де їхній біль Всевишній розігрів.

 

Я кращий гімн, звичайно, не складу

Й вінком не зможу відвести біду,

Та котрий рік гірчить мені досада:

 

Дивує Україна Божий світ,

Але планети не зійшли з орбіт,

Тому триває й досі ще осада!..

 

 

11

Тому й триває й досі ще осада,

Бо темні сили – в поміч ворогам,

Бо з дозволу Творця безсмертний Хам,

Якому вухо тішить канонада.

 

А ще слухняна в нас Верховна Рада,

Бо курить президенту фіміам,

Хоч і немає плану чи програм:

Заміна їм – у зверненнях бравада!..

 

Звичайно, відбулися переміни,

Але чия вина за зняті міни

Й для недругів прокладене шосе!..

 

Без пам’яті і виборці слухняні:

Простили «слугам» всі гріхи зарані!..

Тож все забулось!.. Чи таки не все?..

 

12

Тож все забулось!.. Чи таки не все?..

Нам пам’ятні історії уроки,

На наші землі ворогів наскоки

І як будинки вибухом трясе…

 

Що день грядущий людям принесе,

Хоч в брами міст й не битимуть пороки?..

Мовчать вожді, перевелись пророки,

Але в Ютубі кожний щось верзе

 

Про розбрат наш навіки з москалями…

Ядучий дим лягає над полями:

З московських мочарів Змія повзе!..

 

Налита чаша з полинем по вінця –

Знов вишиванка видасть українця!*

Чи згадка лиш мене під серцем ссе?..

 

*Муравйовські війська, послані більшовиками, розстрілювали киян за вишиті сорочки.

 

 

13

Чи згадка лиш мені під серцем ссе?..

На перемогу знов лихі прогнози,

Хоча пролита кров й пролиті сльози:

Вітчизну нашу лютий звір гризе!..

 

Тому що лідер наш ні те ні се,

Бо з крадіями злився симбіозі:

Довкола нього – зайди-віртуози,

Від котрих і Господь нас не спасе.

 

Він на словах – всьому-всьому гарант,

Але сьогодні кращий лейтенант,

Який за зябри візьме казнокрада.

 

І в нас в грядуще буде інша путь,

Та нині із думок чомусь не йдуть

І Переяслав, і царева зрада…

 

14

І Переяслав, і царева зрада –

Ось звідки, друзі, витоки всіх бід!..

Урок історії засвоїти нам слід,

Та це моя – не Господа порада!..

 

Коханий край мій – Степова Еллада,

Тут корінь мав мій хліборобський рід.

Хоч, може, йшов мій предок у похід

Із князем Київським до стін Царграда…

 

Думки мої навіяні війною:

Якщо ви не погодитесь зі мною,

Фантазії пробачте все ж мені.

 

Коли і в читачів літа старечі,

Ми разом у щоденній колотнечі

Звикаєм до облуди і брехні…

 

15

Звикаєм до облуди і брехні,

Щоб ми втішимось, мов маленькі діти.

Лише одне нас змушує радіти –

Отак одурені не ми одні!..

 

Ми триста літ, три місяці й три дні

Всі вірили, що кажуть московіти.

А дехто з нас продовжує совіти –

Сини не їхні вбиті на війні!..

 

Отак вже повелось споконвіків:

В нас воріженьки замість ворогів,

Тому й триває й досі ще осада.

 

Тож все забулось!.. Чи таки не все?

Чи згадка лиш мене під серцем ссе –

І Переяслав, і царева зрада?..

10-11 травня 2025 року.

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматіhttps://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua

Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.