РОНДЕЛІ
1
Умнож знання, а з ним умнож печалі –
Святим недарма визнали Письмо!
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Умнож знання – зніми з очей більмо,
Щоб карбувати для Небес скрижалі.
Умнож знання – і стань міцніш від сталі,
Як буйний тур, зламай своє ярмо!..
Умнож знання, а з ним умнож печалі –
Святим недарма визнали Письмо!..
Умнож знання – здіймись по вертикалі,
Життя твій огріх виправить само!..
Ми за вождями не завжди йдемо –
Вирішуй, де і з ким ти йтимеш далі,
Умнож знання, а з ним умнож печалі!..
7 серпня 2020 року
2
Жадання всі в мені вже відболіли –
Лишилося померти від нудьги.
Мене забули друзі й вороги,
Тому знічев’я згадую про стріли.
Не менш знічев’я завершив заділи,
Але з душі не скинув ланцюги:
Жадання всі в мені вже відболіли –
Лишилося померти від нудьги!..
Мов на мольбу місцевої Сивіли,
Знов у душі уклалися сніги,
Щоб відібрати залишки снаги!..
Без бою здав я власні Фермопіли –
Жадання всі в мені вже відболіли!..
7 вересня 2020 року
3
І в мене очі – літнє небо наче:
Сльозинка кожна більша від звізди!..
Мені не треба сім міхів біди –
І від одної в мене серце плаче…
Ніхто не скаже: «Не журись, козаче,
Попий горілки, бо ж нема орди!..»
Та в мене очі – літнє небо наче:
Сльозинка кожна більша від звізди!..
Я всі нещастя переніс терпляче,
Та сліз гірких ковтнув, а не води,
І мій рум’янець – це сльози сліди!..
Хоч я людина, та життя собаче,
Тож в мене очі – літнє небо наче…
7 вересня 2020 року
4
Узнаєм істину за день до тризни,
Коли весь вік в єдину мить зведем,
Бо, долі не об’їхавши конем,
Будь-хто із нас – заручник в подобизни…
Бо ідеали в нас – крихти старизни,
Що предок карбував для нас мечем:
«Узнаєм істину за день до тризни,
Коли весь вік в єдину мить зведем!..»
П’ючи хмільне, хмелієм від трутизни,
Бо в суєті проводим день за днем,
Але життям даремно їх назвем,
Як більшість з нас – це пасинки Вітчизни…
Та взнаєм істину за день до тризни!..
7 вересня 2020 року
5
Мені знання не принесли спасіння,
А розум хибний шлях вказав не раз!..
Комусь – поет, для когось – віршомаз,
Який пророчі бачить сновидіння,
Отой, в якого Муза героїня,
Шукаю й досі я дороговказ:
Мені знання не принесли спасіння,
А розум хибний шлях вказав не раз!..
Коли ж відчув головокружіння,
Сягнув вершин… Спускатися вже час,
А з чим? У путь нічого не припас!..
Я – втрачене для світу покоління:
Мені знання не принесли спасіння!..
8 вересня 2020 року
6
Щодня художник малював деталі,
Коли зітер їх – залишилась суть…
Її шедевром, може, й не назвуть,
А для митця не викують медалі,
Й статті не буде в модному журналі,
Яку поет напише будь-що-будь!..
Щодня художник малював деталі,
Коли зітер їх – залишилась суть…
Він малював розсипані коралі –
Своїм пунктиром у грядуще путь,
Шукав, чий образ виразить майбуть…
Пливли думки, немовби води талі –
Щодня художник малював деталі…
8 вересня 2020 року
7
Хто допоміг, хто зняв оті вериги,
Які на серце й досі я кладу?
Судьба зі мною грає в чехарду
Чи від Небес в житті моїм інтриги?..
Як не старався, не минав кормиги,
Згубивши в хмарах провідну звізду…
Хто допоміг, хто зняв оті вериги,
Які на серце й досі я кладу?..
Повсюди очі – як уламки криги,
Тому самотній, виняток в роду,
Жебрак майбутній в райському саду…
Читач узнає із цієї книги,
Хто допоміг, хто зняв мої вериги!..
11 вересня 2020 року
8
Дмухнув я необачно на жарину –
І світоч мій від подиху погас!
А іншого не маю, не припас,
Хоч мав би, мабуть, залишити сину!..
Господь, можливо, дасть йому іскрину
І вірний шлях покаже водночас…
Дмухнув я необачно на жарину
І світоч мій від подиху погас!..
І як вогню з душі знайти шпарину?
Ще жевріє у ній… Печальний час:
В чужому табуні тепер Пегас,
А як без нього до висот порину?..
Дмухнув я необачно на жарину…
15 вересня 2020 року
9
Як за Хайямом йшов, він вів за руку,
Щоб річку Забуття здолав убрід…
З Омара, визнаю, чудесний гід,
Хоча долати довелось й багнюку.
В мій сад хтось часом кидав каменюку,
Щоб збити на гілках достиглий плід…
Як за Хайямом йшов, він вів за руку,
Щоб річку Забуття здолав убрід.
Можливо, й від Небес я мав спонуку,
Але з книжок не зводжу пірамід,
Бо в поетичний хрестовий похід,
Наваживсь йти, засвоївши науку,
Як за Хайямом йшов… Він вів за руку!..
15 вересня 2020 року
10
Відчув сирітство я на схилі віку,
Бо вже мене лиш Небо забавля:
Хоч вже дідусь, для Нього я – маля,
Яке без мами втратило опіку…
Пишу я вірші – до Небес супліку,
Чи видно Їм всі буквочки здаля?
Відчув сирітство я на схилі віку,
Бо вже мене лиш Небо забавля.
Листів у безвість в мене вже без ліку:
Моїх плачів не слухала земля,
Як восени «курли» від журавля…
Від дітських літ почулось «кукуріку» –
Відчув сирітство я на схилі віку.
16 вересня 2020 року
11
Дружині
Я був твердим, а став подібним воску,
Коли Господь з’єднав навіки нас.
Зійшла до мене ти з космічних трас,
Коли смоктав крижинку, наче соску…
Час не зробив із тебе малороску:
Ти рідне слово принесла в Кривбас!..
Я був твердим, а став подібним воску,
Коли Господь з’єднав навіки нас.
Хоча ніжніша часом за волошку,
Ти – молот і ковадло водночас,
Моя молитва й мій іконостас,
Бо врешті додала поету лоску:
Я був твердим, а став подібним воску!..
16 вересня 2020 року
12
«Ойойчине гніздо»* – про біль мій повість,
Яку Всевишній лиш один чита…
Були, звичайно, зрідка і свята,
Але писав, забувши про святковість!..
Їй на заміну взяв я принциповість,
Бо не одна скорилась висота!..
«Ойойчине гніздо» – про біль мій повість,
Яку Всевишній лиш один чита…
Мені ж хвалитись не дозволить совість:
Мов грудка, впала пташка у жита
(шука зернину чи мої літа?).
Тому, що править світом випадковість,
«Ойойчине гніздо» – про біль мій повість…
16 вересня 2020 року
*Повість про нещасливу долю рідного села автора
13
У бідах наших не прибульці винні,
Тож перед Богом нам складати звіт…
Гріхи збираю, склавши родовід
І не відчувши й крапельки гордині:
Утрати волі, згублені святині,
І хто із нас – не заздрісний сусід?..
У бідах наших не прибульці винні,
Тож перед Богом нам складати звіт!..
Ми Господом зневажені не нині:
Давно у прірву котиться наш світ!..
Впаде на нас невдовзі небозвід,
Та глас поета тихне у пустині:
«У бідах наших не прибульці винні!..»
17 вересня 2020 року
14
Коли мольба творилася вустами,
Я чув серцебиття звичайних слів:
До Господа їх слав, немов послів,
Та необтяжених, на жаль, дарами!..
Дарма, гадаю, зводимо ми храми,
Громовідводи роблячи з хрестів…
Коли мольба творилася вустами,
Я чув серцебиття звичайних слів.
У хижі, що заметена снігами,
Я гроно калинове якось їв,
І чув узимку щебет солов’їв,
І вірив, що Господь їх слухав з нами,
Коли мольба творилася вустами…
17 вересня 2020 року
15
Театр абсурду має сотні сцен,
Але щодня – аншлаг або гастролі.
У нім на рани не жаліють солі,
Якщо актори пруться на рожен…
Безпристрасний у нім лиш манекен,
Але без нього як в земній юдолі?..
Театр абсурду має сотні сцен,
Але щодня – аншлаг або гастролі!
У цім театрі я глядач здавен,
Але і досі не діждався ролі –
Небес втручання це чи вибрик долі?..
Щоб показати нам життя гієн,
Театр абсурду має сотні сцен!..
17 вересня 2020 року
16
Караючи, приділить Бог увагу –
Про це, колеги, знаю не з газет:
Для когось хтось, мабуть, авторитет,
Та славу й гроші віддадуть «варягу»!..
Я також сплів з вінків сонетну «Сагу…»*,
Але відсутній друзів пієтет…
Караючи, приділить Бог увагу –
Про це, колеги, знаю не з газет!..
Створивши світ, Бог дбав про рівновагу:
Крім нас, у Нього ще мільярд планет
Й на кожній є зневажений поет!..
І все ж писати маємо наснагу:
Караючи, приділить Бог увагу!..
18 вересня 2020 року
*Вінок вінків сонетів «Сага про словесні перелоги»
17
Лиш дух високий змінює закони:
Сміливця груди – еталон броні!..
Він під конем бував і на коні,
Обороняючи й беручи бастіони.
Хтось брав міста, запрагнувши корони,
А хтось долав моря в хиткім човні.
Лиш дух високий змінює закони:
Сміливця груди – еталон броні!..
Це відзначали у казках дракони:
Як гарну сталь гартують у вогні,
Так люди міць знаходять у борні!..
Не знали страху перші епігони*,
Бо дух високий змінює закони!..
18 вересня 2020 року
*Епігони – у грецькій міфології сини героїв, які брали участь у поході сімох проти Фів, організованому через 10 років після невдалого походу їхніх батьків.
18
Тепер вже Авель Каїна чатує –
Реве юрба і кров в ушах шумить…
Багрянцем вже вкривається блакить,
І райський змій між хмарами плазує.
В космічних нетрях Бог гріхи нотує,
Його вражає юрбищ ненасить!..
Тепер вже Авель Каїна чатує –
Реве юрба і кров в ушах шумить,
Бо вже сусід сусідів атакує…
У цім суспільстві хто бажає жить?..
Прости нам, Господи,зневіри мить:
Твоє ім’я згадалося не всує –
Тепер вже Авель Каїна чатує!..
21 вересня 2020 року
19
Я багатьох любив, ненавидів чимало
І дер малим горобчиків із стріх,
Коли сусідський зваблював горіх,
Хоча від страху серце калатало…
Уроки я виконував недбало,
А крадений кавун – одна з утіх.
Я багатьох любив, ненавидів чимало
І дер малим горобчиків із стріх…
Не повезе вже потяг, як бувало,
Щоб стати зміг на батьківський поріг,
Щоб вимолив пробачення за гріх…
Судьба моя роздвоєна, мов жало:
Я багатьох любив, ненавидів чимало!..
21 вересня 2020 року
20
Вві сні і наяву свистить батіг:
Мордований я долею своєю!..
Вже скільки літ терплю оцю «вандею»,
Бо біди вже стоптали мій поріг,
Приводячи нещастя на нічліг,
Вповзаючи з тривогою-змією…
Вві сні і наяву свистить батіг:
Мордований я долею своєю!..
Якщо зречусь торованих доріг,
Де взяти сил боротись з течією
Й плисти, забувши і ярмо, і шлею?..
Аби в гординю впасти я не зміг,
Вві сні і наяву свистить батіг…
22 вересня 2020 року
21
Літа прожиті зводять всюди стіни –
Це я будую власноруч тюрму,
Узявши в жебрака його суму,
Коли просився на нічліг у сіни…
Моя судьба – це доля України,
Та Музу дав Господь мені німу!..
Літа прожиті зводять всюди стіни –
Це я будую власноруч тюрму,
Хоча від неї вранці – лиш руїни…
Дай, Боже, втіху серцю та уму –
І я, можливо, хрест свій підійму!..
А поки що в житті немає зміни:
Літа прожиті зводять всюди стіни!..
22 вересня 2020 року
“Українська літературна газета”, ч. 2 (320), 28.01.2022
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.