Відбувся молодіжний фестиваль «Біденко-фест»

Незважаючи на карантин і несприятливі умови для проведення багатолюдних культурних заходів, оргкомітет молодіжного фестивалю нестандартної поезії «БІДЕНКО-ФЕСТ» не скасував конкурс імені Миколи Біденка. Фестиваль відбувся у форматі онлайн. У ньому взяли участь 68 молодих творчих людей з багатьох регіонів України. Перемогу в цьому році здобули: у номінації «Поезія» Катерина Бойко (Запоріжжя), у номінації «Переклад» – Юлія Вротна (м. Кам’янець-Подільський) та Олена Хамурарь (м. Тернопіль), у номінації «Відеопоезія» – Валентина Люліч з Миколою Басюком (м. Рівне). Найкращі вірші як Миколи Біденка так і конкурсантів, а також пісні, написані на слова Біденка, всі шанувальники нестандартної поезії могли послухати онлайн. Деякі з них пропонуємо читачам «УЛГ».

Раїса ХАРИТОНОВА,

член журі конкурсу фестивалю

 

ПРОТИ ВІТРУ

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Катерина БОЙКО

 

***

спершу я хотіла намалювати ніч,

але в мене не вистачило чорної фарби.

 

взялася малювати сад, але яблука

давно достигли і, зчісуючи соковиті

животи, впали долілиць.

 

спробувала намалювати небо –

блакитна фарба гарчала, форкала, бо

намагалася відкусити великий палець.

 

я подумала, що варто намалювати двері, але

………

………

………

дверей ніде не було

лише круті сходи.

 

тоді я намалювала коло.

гладеньке, як місяць уповні.

налите, наче яблуко.

глибоке, як небо.

ось тобі й двері.

 

с. Орлянське Запоріжжя

 

 

Роман ТКАЧЕНКО

***

Море обміліло: вода відступає щосекунди,

і обличчя тих, що стоять

чи виходять до берега,

вмить покриваються тонким шаром солі.

 

Сіль – то висохлі сльози,

якими прощається море з самим собою.

 

Увімкни, будь ласка, світло, Люцифере.

 

Птахи в сутінках пурхають

з гілки на гілку,

як дельфіни в морі,

як світло в серці

і світло в серпні,

як вогник далеко в степу,

прапор вночі

проти вітру

на щонайвищій щоглі,

мов крила ангелів

і твої повіки.

 

Примарилось вдалині

щось тепле, світле, мерехтливе.

Дивишся прямо – зникає,

краєм ока глянеш –

знову з’являється.

м. Київ

 

 

Іванна СТЕФ’ЮК

 ***

В баби в горах

Сонце родиться в свічнику-трійці.

«Синку, не бійся..»

Гори старі як світ.

Терпне арніки цвіт.

У душі закамарку

Та з найменшої шпарки

Витікає сльоза.

І плаями

В запасках курудзóвих

Ходить днина

Дитинна.

Не-

повторна.

І як арніка вибухне,

Заскіпає,

Розрýнтає

Спогад-гадка.

В сивих горах

Сонце трійцю запалює…

Хмари блúкають маревом –

Видиш, бабко?

м. Чернівці

 

Володимир КРАВЧУК

***

Ліплю статую муки

у серці

з колючих тернин.

Скапує

у підсвідомість

одинадцята заповідь:

Не бійся.

м. Збараж

 

Ірина МЕЛЬНИК-МОСТЕПАН

ЩО ПРОСИТИ?

Вона стоїть і чує: «Проси – Він усе дасть, проси!

Собака кістку просить, зерно – прорости,

повернутися з ирію просять птахи!

А ти?

Подивися, як ти живеш (Боже, прости)…

Що ти як риба мовчиш? Проси, проси!»

 

Лютий. А вона – чорна як хмара повна води –

стоїть по серце в темній ріці,

ховає рибу в собі, тримає сонце в руці.

Що просити? Що питати:

як встати? як вижити? куди йти?…

Стоїть із водою в роті, соромиться сліз.

Просити – це як одяг знімати, що в тіло вріс,

Як стояти у всіх на виду нагою.

Боїться словом завдати Господу болю.

Боїться, що спис під ребром ворухнеться

і заболить іще дужче Богові серце,

як діду її – ГУЛАГ, як голодомор – прапрадіду,

як батькам її – саркофаг, як сину – Донбас,

як нам – Україна праведна.

м. Ірпінь

 

Анна ДАДИКА

***

душа наче ящірка неспокійна

куйовдиться думає

що буває з ящірками на війнах

чи вона вільна

чи хатина стара не завалиться

під тиском брехливої інформації

 

ящірко ящірко дай мені спокій

світ навколо сипкий кривобокий

і пророків на кожному кроці

як каміння в гірському потоці

 

ящірка від дум у душі моїй сохне

побивається що за стільки років

не вибігла хоча б в передпокій

не виповзла з рота чемно

не врятувалася втечею

не знайшла собі іншу душу

не таку жорстоку

 

ящірко ящірко дай мені спокій

м. Харків

 

Любов ТЮТІНА

***

Такому потягу не скажеш «ані руш».

Від швидкості пейзаж – мазок, суцільна лінія.

А ти – мов зупинився – крапка.

Початок.

Континент.

 

У пам’яті час, враження, люди.

Сьогоднішні і, до прикрого смутку, уже вчорашні.

Все може закінчитися будь-коли,

а може, й ніколи.

Все, що ти можеш, у руках.

Ні, це не речі, і навіть не поняття.

Це сили надбань поколінь

та власного психоемоційного досвіду.

І з таким багатством, повір,

не страшно стати за самого себе.

Стати крапкою,

початком.

континентом.

м. Ірпінь

 

Ігор РАСТІВСЬКИЙ

СОН

По яблука ми їхали із дідом

Там, де вози скрипіли чумаків.

За нами осінь пленталася слідом,

Гострила голочки у сонних їжаків.

 

Минались хащі чорні і пропащі,

Діжу котило сонце прямо в яр.

Провалля роззявляли хижі пащі,

Пні прикидались шапками бояр.

 

Та хмара розірвалася із тріском,

Лукавий вітер шаблями заграв.

І, мов чужинське лиховісне військо,

мене із дідом дощ наздоганяв…

 

Розвиднилося –

Стелі і панелі…

сталеві колії,

штовхаються мости.

Я спав немов убитий

У міській пустелі,

Утікши із минувшини,

З гостин.

м. Київ

 

Дарина ПОПІЛЬ

***

моя золота рибка висохла на сонці

ношу її в кишені або торбі

як оберіг від злих очей

 

хвіст її твердим ножем

із плавниками з проміння –

громовідводи від темних фей

 

від дощів рибка в кишені

починає оживати і кашляти

каже від золота дере у горлі

 

просить зробити її звичайною

а потім знову завмирає

не діставшись до свого моря

 

через деякий час зсихається

до малого зливка золота

за мрію віддаю – недорого

м. Львів

 

Раїса ХАРИТОНОВА

коли катастрофічно втрачається все чим жив

ти одержуєш дар мови

вперше зі мною це сталося у 8 місяців

коли у матері пропало молоко

і треба було переходити на свій хліб

 

і потім коли мені промимрили –

нєт такого язика і бить нє может

перо в руці давало відчуття крилатості

 

ось крила мої дерев’яніють на віко дубове

віддаючи себе глині я одержав дар слова

“Українська літературна газета”, ч. 11 (277), 5.06.2020

 

Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/