Василь Шкурган. Теперки фертик! а ти єк хотіла?!

131

***

Колис, ади, єк лазив на смереку,

то вабило постати над вершєк…

Я важивси до неї ші зделека,

скакав, гий пид копитами лошєк.

 

Жідав ни так си вбІздріти довкола,

бо гори зарізьбилиси битком,

ни так уздріти степу рівне поле,

єк вчути волю кождим волоском.

 

Хотів си з птахом зміріти у небі.

Потвердив дід: «Лиш воля набутна!»

У тій природно спрєтаній потребі

усі ми утолочені сповна.

 

…И най си тєкнут збицкані ординці,

ким оводи кіруют з-під фоста.

Ми – з-під смерек гуцули-українці,

чужі нам їх ци лють, ци й «доброта».

 

***

 

Ци знаєш ти, шо сонечко – коровка Божя?

Вин сам пастушит, їх молОка п’є…

А шо ни дАно, то и ни дає –

мус засвітитиси изсередини… Кожде,

 

шо направці по кладці, би габи ни збили,

идет и ловит сонце на воді,

вам видповіст: “Сегодни молоді

цу фільозофску гадку взєли би на вила”.

 

Бо шо там світла того й молока з коровки?..

Їм би зарАз и всьо би – без терпцу!

Вни в шашликах ни пизнают вивцу.

И їм самим ця певність впхаласи в головки.

 

Їм тра’ держави вже! …Без москаля й позлітки.

Вни морщі моцно старині чоло.

То світло и на очі, и на тло,

шо справит сонечко в май дальшому просвітку.

 

Мой ни задкуйси, бо хоть здальше ліпше видко –

утратиш зближености благодать.

Діправді, а такі й чєсу ни трать –

силєй до вушка йгли єкмай коротчу нитку…

 

***

Мой вішьта, мой гайта позгору, поздолу,

ви, ранні літа, ой набутні до дна;

а ви, теперішні – забудливі, грішні –

‘би люльку набити, налити вина.

 

Вам стайня, маржина й сама чілідина

слугує шодень при руці, при столі.

Лишень забагаєте так, їк дитина.

Лиш очі продерли – гонорні та злі.

 

Ші шкварьок у ринку, а вже «катеринку» —

до вуха з надієв, шо світ помудрів;

а то, «заґудзоване», рвеси и рвеси:

лиш наобіцєют, набрешут и… спів.

 

Прецінь неділя-я-ми усі боголю-ю-бні!

Хоть ші у суботу скидали смітє

ну просто у бердо, такі пополудни…

И… байка про то, шо такими-сте є.

 

Але – шо казати: ни з кождої хати,

де стежка-кривулька, заводит у блуд.

Ба кожда царинка, а ші й полонинка –

навіки-віків укорінює тут!

 

…Коби хоть диждати, аби передати

на внука майстерню, коня и батіг.

Хібує до днини одної години,

аби всу роботу в обійстю заміг.

 

Бо заки на внукови вся Україна

вид сходу до нас: з багачів, з бідноти…

Почерез него – достойна, невклінна!

Вин мусит пометкі из неї змести!

 

Мой вішьта, мой гайта, мій рочку моторний,

плайочком вузеньким — в самі небеса.

Вбіймає и горне цей світ благотворний,

вбіймає, аж душит …краса.

 

***

 

Скігайте з поду старі цимбали,

пуцуйте з лепу кресані борше.

Єк шош забули, або й ни мали –

вздрите в музеї приватним в Польщи.

 

Шо, пристолочили голос, вуйку?

Ни сваритеси на тиливізор?!

Тепер жнікати мете цу жуйку,

поки ни встекло в души жилізо.

 

Мете на погарь кігнути сани,

клісти задурно байдуже ріщі.

А там за слово брехливе, пане,

ади, Иван бахурє періщіт…

 

Бо мусит бути на світі правда!

Бо перед Божим престолом – рівні:

и цей, сарака, и той, шо – влада,

и на Донбасі, и в Криворівни.

 

А тому лупит и ни шкодує.

Бо битий – мудрий. Ци тут, ци в світі —

уліті сани собі зріхтує.

…В журу ни впаде, єк у шкрепіті!

 

***

 

Діправді, дитинко люба, світ ни знає кінця.

Діправді, єго забави – вселенска потіха.

Вин зачінаєси аж з твого жідного лиця,

з кореня сИчного, зерня дрібного, горіха…

 

И любит однако, сокотит очима трьома,

сонце світошне и войну, ци… сиву ворону.

Схована сила дбає-годує покрадькома

кожду цітківку. Кладе їм свою оборону.

 

Вин з говіня дарабов плиє по раній весні,

а з дахів из драниц – стріхами над старожитне.

Утішних годованців шшєсно годит старині,

серця мнєкого шочєс, у буденшшіну звикле.

 

Писанка ближит… Благозвучнов стає воркітня.

Стебла земні из земні набирают потуги.

Діправді, водно світ навкір повний благости дня:

…одно лиш кінчєєси й зачєнаєси друге.

 

То втішний, то плаче пісок… Світ регоче над тим.

Дитинко, вин грає себе. И роль безконешна!

Ти такіж чікаєш пришестя? …На ‘йго обертин?

…Пидойди и поправ – …схілиласи поперешна.

 

***

 

Берега шкода: повінь куснями ґлиґає.

Повени шкода: захлинаєси смітєм.

Жєль ми за дривами – нарубавси доста.

Жєль ми України, бо ‘вна – и берег, и повінь.

 

Хтос на долинАх наловит тих полін (ади-о!),

зватеркує піч и зварит кулеші (а чо’ ні?);

ме фалити мочєнку, ме фалити день,

певно, шо помолитси й за моє здоров’ї…

 

Йо! Такі помолитси, бо душя жідна (ой жідна!).

Йо! Такі помолитси з ріднов чілідинов,

бо добро такі та й ни з неба впало,

а з чіїхос рук, а й з чіїхос мук (друдивси я днинскі).

 

Ай же Господь-Бог мудро попровАдив:

їх за шош пожєлував, мені – діковать.

…Видит, шо я жєпавий, видит, шо я годен

шє раз запрєгтиси фист й шє раз йти в дрива.

 

Берега шкода…

Повени шкода…

 

***

 

Из захланної мли призирают смереки:

там – на досвітну шир, там — лицем до пляцу…

Їм кортит шош учюти, уздріти зделека,

завитатиси з кимс, хоть аби по сливцу.

 

Снє… пидтішити світ, досєгнути позасвіт,

ци красов, ци хоть дошков – аби помочі.

Ой ви, ранки-приманки, палітси й ни гасніт!

Тебе прошу: …про войну при них помовчі.

 

Чєс меж ними застрєг. А на кроснах розгулу

їх закуток глухий: сторцголов, без ріду…

…Журналістикам справ’ї з пичєтков цидулу,

прокурорам в догоду – верховну «пилу».

 

Гет нарозтвир брами у краї заповідні:

маєш «плечі» – казиси, ни маєш – поплюй.

Тут смереки си тнут ни клеймовані, гідні,

наші голови там – безборонно. Ачуй,

 

єк си молит тоненька гаджюґа, шо вбивец

вже наміривси оком на ню; сиротє.

…Вна мене прошумала, шо я українец,

й шо коштує це дорого – понад житє!

 

Вна мені розпогодила вартість обіймив.

Доля співна – встоєти! За бездіковАть.

Шо  гілєчі, шо руки – май благонадійні,

волонтерска натуга їх и благодать.

 

…Ни розсєдуси вам, єк на тій почекальни,

де голубка в лушпиню шукає зерен!

Я самітник-мовчун, але ввес камеральний:

ци на людех, ци сам – я водно ни оден.

 

***

 

З придобашок зачєв тот, шо фіру тручєв,

шо коневи поміг на горбатим плаю.

Вин си знести ни міг, а тепер аж кричєв:

—…Шо си робит в раю???

 

Ци ікіс є знаки? Ци хтос має знатє

про шодень, про шоніч?.. Шо там, єк увонно?

Єк си причком урве це паскудне житє –

ци вартує уно?

 

…Урідове публіцтво си дало взнаки:

ти гаруєш, а там – гонорово вкрадут!

(Вин аж гриз кулаки). …Нас дурили роки –

и тепер тот хомут!

 

А найдужче сипів на тотих маскалів,

шо нинависні здавна и жєсно до нас:

— Ми задобрі, бигме, до своїх ворогів

и дурнішші чімраз!

 

Проклинав… Рув, єк бик… Вин до світу ни звик.

В теменИ з воза порс, де гуділа коршма.

…В той же чєс у раю (німби – кождий на цвик)

спали всі намішма.

 

***

                             Андрієві Кузьмичову

 

Бурев си вЕржу в чужі бордеЇ,

би побути хоть з ким, пофрашкувати.

…Душку втворили глашатаї,

впхали в бесаги Карпати.

 

Тут и данцовня на штири світи…

Тут и гадки на гадки стрипіхаті…

Тут и заплети – на, розплети

тай порозвішуй си в хаті

 

хоть начєсок, а ци най наводно…

так, їк полінє у твоїм запічку,

шо… затаїло гуцулске тепло,

шо… прикусило волічку.

 

Сонце шпануєси – потемки рве

на старовіцкі вабкі обрідункі.

Поки си вбіздримо – всьо, шо живе,

вже ме плекати правнуків…

 

Космос дідівзнини квапит з гори

всіх з нидалічко а такіж заморских.

Згине-розтане пересит жури

гейби та воня за войском.

 

Дєдьо и кличут, й приймают. Ходім!

Кождий — свій рупцак, а траґаймо разом.

До перемовок трембіти озмім

на варівкі перелази.

 

…Кулев си шворкну. А най ми запре

пустопаш по плаях троєрати…

помежи кулі діправдішні. Тре’

шош й до души пристарати!

                                          

***

 

То відев так скоро ни попустит…

У плотах чітує перелаз:

на худих – то йо, але й на тлустих

мусит утворєтиси. Й ни раз.

 

‘Би лиш колики стоєли моцні.

‘Би ворини доста замашні.

Слава Богу – голови поросні

на гадки затєто бунтивні.

 

Ой, то ни потіха-тропотЄнка,

то глевка тупцунка у дощи…

В ній стара-старезна Семеґєнка –

перша леді. На тотих… — свищи.

 

З неї писано сегодни Образ!

(Просто фарби потекли в слоті).

З неї писано розвіря голос,

писані й надії золоті.

 

Ой, бигме, то скоро ни попустит!

Це ни бігати за вівцями у плай.

Стали в горлі сторц сорокоусти,

чуєш, драбе? Мой, видповідай!

 

…Це й ни ріхтувати рахівницу:

ґульки білі… з чорними…— силєй…

На усу нилюдску чуженицу

свисти куль пид’южуют: — Стрілєй!

 

***

 

Слава тобі, Чорногоро-душЕ!

У долинАх – то ни світ, а позАсвіт

у запасках з жерепової ласки,

скоботу джерги, з горнєти закваски

до насолоди… учути лишень

 

єк, пропливаючі, слово-ковчег

помежи люде устами-габами

гет розсуває заковані брами

за нами, при нас, вовік перед нами.

…Чес, мой, на чєсі такі ни застрєг!

 

Слава тобі й потокАм навесні,

шо переймают мильодиї птахів.

…Внук ни цураєси зношених лахів;

генде вид втіхи розгаданих знаків

на топоришє підштрик вид земні.

 

…В’ни маштерєси з колиски. Ачуй,

єк флоєрки повтворєли їм жмені;

закаменіли у фівках олЕні,

гейби свіченов водицев кроплені.

Сєдь, Чорногоро, блажених роззуй…

 

***

Минаєси моя верства

єк вЕремнє пид позолотов…

Років навальна татарва

стоптала вбитих. А панота

 

‘ди лазит поверх смучіх тіл:

попидзализували рани,

ші й кождий глипає в «приціл»

попид ворину до Парані.

 

И я тулєю ян до інь,

и пару цвиків б’ю у слово…

То байка, шо мій сивий кінь

учєре загубив пидкову.

 

Зато вин копитом розгріб

гадки, нашпанував попруги…

Йо, слово, єк вино и хліб, –

то первина. Всьо решта – друге.

 

Лишень шкодую фист, бігме:

чісу, котрий измарнувавси,

добра схибленого на зле;

замало из дітми награвси!

 

Минаєси моя верства

серед епохи заробітків,

серед смітя и торжества

дводушних президентив-свідків.

 

…Та ни минаєси, ой ні,

Майдану дух, бо вин без краю,

бо слушність и народ – одні!

Хто се забув – я нагадаю…

 

***

 

МедведИця ночами хлебче з Дунаю,

брицки лАбами єлит здоймати…

Місіць кітликом борзо брицки лапає,

аби знов до небес випускати.

 

…Єк вікуют, чім ватру вид сночі палют?

Шо утратили гет? Шо имили?

…Най сусіди на діти, на красні, плюют,

‘би си завидками ни давили.

 

‘Би у щедрости гадка ни заміліла,

ни зависла рука над пропоєм.

Зорі у водах полощі приціли…

Зорі у водах шукают спокОю.

 

***

 

Кінеси, хіба… злапати рибу.

Шкодує чісу змести смітє…

Шкіритси з жида на всу колибу…

Ворогам грозит наделеки.

 

Вищим ласо зазирає в очі,

хоть знає кождого – шо и єк…

Січи олігархів в мак – охочий,

найдужче з зависти, позаєк…

 

Пантрит, хто в чому ни дороб’єє…

З гонорних чіснот ліпит свої.

Чікає на правду. Ни говіє.

Себе шінує: то п’є, то ні.

 

Найголосніщий кричєти гасла;

єго дес й брали… суда-туда.

Мастак пидлити у ватру масла,

сказати масно. …А шо, шкода?

 

Умах пристане з багатшим, дужчим…

Байдужий знати з віків своє.

Пазит украсти… Всім завидющий.

Бо йму держава… ни додає.

 

…Поки та – гріє любого сина!

…Поки гупає в ребра бутя

бурштинове серце України

з кулев в мілІмитрі вид житя.

 

***

 

Ни роззуєси вітер николи…

Вин, сараку, в дорозі водно:

порохами вертит коло школи,

термосаї втворене викно…

 

Прошиваючі острив’єниці,

вин, паскудник, назло урозгін

лопотит запашним молодицям

запасками аж поверх колін.

 

А єк понад ріков розбіжитси,

замаїт всі верхи в глимеЯх –

признаєси, аби й медведИци,

у любови. …Такий – маніяк.

 

Добрий — лагідков тулитси листу,

до трави. А вар’яцкий умах

вин здоймає дахи. Норовистий –

звонит дзвонами у церьквах.

 

Зачіпає усєку облуду,

тай осуду вин ші ни минав;

президента посіпав за груди –

заважєв єму… й помагав.

 

Так си йграє в дурсвіт. …А вид сночі

нишшісливу слозу ни кінув.

Перебирчівий став – просто в очі

изи сходу на захід подув…

 

***

 

Став би коров на смереці –

видбити сокиру и кров

завити їй у попереці…

…Став би смереці коров!

 

Требитси шош розказати,

але из брехливим сливцем

пирскає їдь азіята…

…Був би я бурев в лице!

 

Здав би си бук Україні

псів видгонєти. За тим

ни була би скусана нині…

…Стану я буком таким!

 

***

 

Кілько справ файних осієли ночі!

Кілько днів скєто чорними ділами!

…Може, ти бірше тут жити ни хочеш,

бо напивправда зависла над нами?

 

Ніким ни міріно роботи силу

(шо-сми навиділи, шо-сми начули!)…

Аж голова скіпає й рвутси жили

на ті держави, де ми си набули.

 

У зашепетинах нового світу

межи усмівків… дуло автомата.

За муку чути  хлипані трембіти

під кождов третов, ци й під другов хатов.

 

Гадки розбиті Богу душу винні

(їх фист плекали ни лишень гуцули)

зберутси вкупу, станут нирозривні

на тих Майданах, де ми ші ни були…

 

***

 

А прийде чєс: ші уздримо

своє при нас, чуже – при них!..

Ни пропікатиме клеймо.

Ни будут глєбші біль и вдих.

 

И зайда стріпнеси…

— БратЮ,

на їж, заки тобі зварє.

…Би свому вдатному житю

сказати на кінци: Мой, брє!

 

***

 

Йой, за тоти спаскуджені роки,

шо розпирали вам боки –

покута вашя! МЕте вибачєти…

 

А за цисі розщінкані роки,

шо розпирают нам хавки –

покута нашя! МЕмо си прощєти…

 

И видомщєти рвеси аж нутро:

ми шо тут присилЕні наводно,

би вам в корита досипати пійла?!

 

Ти дозволєла, Україно… Ти

чікала коли траба було йти.

Теперкі фертик! А ти єк хотіла?!

 

Словничок гуцульського діалекту:

Ади, аді, адіт – вигук здивування чи підтакування: о, дивись, бач, поглянь

А най запре – хай не збудеться, хай доля не допустить

Ачуй – уживається для привернення уваги; слухай

Бахурє – дитинча, пустун, бешкетник

Бездіковать – задарма, без винагороди (діковать – дякую)

Берда – прірва, урвище, стрімкий схил гори

Бесаги – дві торби, з’єднані одним полотнищем, що їх носять перекинутими через плече

Би – щоб

Бигме, бігме – їй Богу, Бог мені свідок, саме так

Бицкатиси – ґедзатися (про худобу); лютувати, виходити із себе (про людину)

Бордей – дуже бідна курна хатчина, сяке-таке тимчасове житло

Борзо – швидко

Братю – гуцульське звернення в значенні «брате», «друже»

Бурев си вержу – нестримно кидаюся

Бутя – буття

Варівкий – небезпечний, страшний

Вбіздрітиси – оглянутися, озирнутися

Верства – вікова група, ровесники

Вершєк – вершок, верхівка дерева

Відев – мабуть, очевидно

Вішьта, гайта – уживається як наказ коням повернути ліворуч, праворуч

Водно – завжди, постійно

Волічка – вовняна пряжа високої якості

Воня – сморід

Ворина – жердина в огорожі

Встеклий – скажений, розлючений

Вчути – тут: відчути

Габи – хвилі

Гаджюґа – молода смерека або ялина

Гадка – думка

Гадки стрипіхаті – непричесані думки

Гейби – наче, ніби, мов

Генде – там, ось там

Гет – зовсім, цілком; далеко; геть

Глимей – стрімка гора

Говіні – піст

Говіти – постити

Годит – тримається добра погода, погода сприяє щось зробити

Годованец – утриманець, приймлений на господарку (газдівку)  з метою догляду господарів на старості і за це – успадкування господарки

Гойканє – емоційні вигуки

Ґлиґати – ковтати

Данцовня – місце для танців

Дєдьо – батько, тато

Джерга – грубе домоткане рядно, старий ліжник

Дідівзнина – родинна спадщина

Діковать – дякую

Діправді – насправді, дійсно, воістину

Днинскі – день-у-день

Драб – негідник

Драниця – колота дошка для покриття даху

Єкмай – якомога

Єлити – жадати, сподіватися, віддавати перевагу чомусь

Єс – ти (частка, що разом з дієсловом означає дію займенника другої особи однини в минулому часі)

Жереп – гірська карликова сосна (Pinus mughus Scop.)

Жєпавий – енергійний, беручкий, рухливий

Жєсно – страшно, відразливо, жахливо

Жнікати – жувати

Зайда – чужак, приблуда, нетутешній

Запаска – жіночий поясний одяг з двох тканих полотнищ, вовняних плахт, яку жінки одягають поверх сорочки

Заплети – місця, наприклад, у плоті, де, заплітаючи, зв’язують прути докупи

Зашепетина – глухий чи віддалений закуток

Зватеркувати – запалити вогонь

И – сполучник і

Идет – іде

Имити – зловити

Йо – так

Камеральний – державний

«Катеринка» — радіо

Кітлик – каструлька

Колиба – житло лісорубів, пастухів

Красний – гарний

Кресаня – капелюх

Кросна – підставка для різання дров

Кулев си шворкати – рухатися миттю

Кулеша – страва з кукурудзяної муки

Лагідка – лагідний, приємний

Лакомий – ласий

Леп – бруд

Маїти – прикрашати хату зеленню на Зелені свята

Май – трохи; майже (уживається для підсилення змістовного ступеня наступного слова)

Мати по-чєсти – мати гідну оплату, подяку або пошану за послугу, добре виконану роботу тощо

Маштерєтиси – ретельно готуватися до чогось, набиратися стійкості

Мете – будете

Ми – мені

Мірка – міра об’єму, що дорівнює двом літрам; міра ваги, що дорівнює двом кг; плата натурою мельникові за помол

Мла – імла

Мой – уживається при звертанні до когось в значенні «ти»

Мой, брє! – старий гуцульський вигук в значенні «та що ти», «але де тобі», «отаке»

Мочєнка – топлене сало зі сметаною і бринзою

Моцно – сильно

Мус – нагальна потреба

Навкір – наперекір

Намішма – впереміжку

На ню – на неї

Начєс – миттю, швидко

Обертин – відвернення наслання (накладених чарів)

Облуда – лицемір, негідник

Образ – ікона

Острив’єниця – копичка сіна, укладена на сукуватій деревині для сушіння

Осуда – напасть, зла жінка

Пазити, пантрити – пильнувати, стежити

Пастушити – випасати худобу

Пересит – надмірна ситість

Пидтішувати – додавати чогось в страву до ліпшого смаку

Підштрикнути – підскочити

Плай – гірська стежка, дорога в горах

Пляц – місце

Погарь – пасовище для дійних овець

Позлітка – фольга

Полінє – поління, колоті дрова

Полонина – високогірне пасовище

Пометкі – сміття

Поперешна – поперечина на хресті

Пополудни – після обіду

Почерез него – за його участі та сприяння

Порс – порснув, швидко скочив, миттєво зник

Потемок – темрява

Почекальня – обладнана зупинка, зал очікування; приймальня

Прецінь – адже

Придобашка – жарт, сміховинка

Причком – випадково

Пристарати – придбати

Пропій – етапи весільного обряду – наречений викуповує наречену в домі її батьків, а також – обдарування наречених у домі нареченої

Прошумати – розбудити, привести до тями

Публіцтво – негідна поведінка (жінки), сором, ганьба, поговір

Пустопаш по плаях троєрати – пусто-дурно (безуспішно) трудити ноги по гірських стежках

Рєд – ряд; черга; порядок

Ріхтувати – ремонтувати, лагодити

Ріщі – хмиз

Розвіря – зневір’я, розчарування

Розщінканий – розстебнутий

Сарака – бідолаха, сирота

Си – собі

Сила – тут: дуже багато

Силєти – нанизувати

Си тєкнути – спам’ятатися, отямитися

Сичний – соковитий

Скєти – стяти

Скіпати – сильно боліти

Смучий – вдатний подивувати

Снє – снять

Сночі – учорашнього вечора

Сокотити – пильнувати, доглядати, стежити

Сонечко – сонечко семикрапкове (Coccinella septempunctata)

Співний – спільний

Cправити, справ’єти – показати, показувати

Спрєтаний – захований

Стариня – батьки; люди похилого віку

Старовіцкі вабкі обрідункі – стародавні привабливі обряди

Сторц – сторч

Сорокоусти – молитви по покійникові, які читаються протягом сорока днів після смерті

Траґати – нести щось важке

Тре’ – треба

Трембіта – духовний музичний інструмент – труба довжиною близько трьох метрів зі смерекового дерева, обмотана березовою корою (гуцули здавна використовували звуки трембіти для передачі інформації)

Тропотєнка – гуцульський танець

Тручєти – штовхати, пхати

Тупцунка – тупцювання на місці

Увонно – раз у раз

Уздріти – побачити

Умах – дуже швидко

Усмівкуватиси – насміхатися

Утворєтиси – відчинятися

Утолочений – тут: переконаний, впевнений

Учєре – вчора

Файний – гарний, добрий

Фалити – хвалити

Фертик – кінець

Фист – дуже, сильно

Фівкати – свистіти

Флоєра – сопілка

Фрашкувати – жартувати

Хібувати – не вистачати, бракувати

Цвик – цвях

Ци най – чи хай

Цітківка – цвяшок в оздобі (ціткувати – оздоблювати цвяшками)

Чілідина – жінка

Чітувати – чатувати

Чо’ – чого, чому

Чорногора – місцева назва гори Попіван (Чорногірський хребет у Карпатах)

Чужениця – чужина

Шир – широчінь

Шкрепіті – кам’янисте урвище

Шочєс – щораз, періодично

Шош – щось

Шпануватися – натягуватися, силуватися

Шшєсно – щасливо

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!