Василь Щеглюк. «Найвища, тривожна пора»

“Українська літературна газета”, ч. 1 (369), січень 2025

 

 

ХОДА У НЕВІДОМІСТЬ

Куди тільки очі й думки ведуть –

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Ноги, дві чи чотири, йдуть.

Всі істоти бредуть –

Люди і звірі,

Кожна – при власній вірі…

Та в Невідомість зайдуть,

Чи, як птахи’, залетять,

Чи у воді запливуть

Найсильніші, мабуть…

Хто? – лише Бог перевірить.

Світ жде нових зачать.

 

ВІКОВІЧНА ТРИВОГА

Іду уперто до кінця

По линві, мов по лезу, я.

Над урвищами линва ця –

Міжвікова поезія.

 

В цей вік з віків перевела

Вона нас і стривожила,

Щоб не упали в пропасть зла,

Якщо душа стриножена.

 

Й веде ще – від пісень до дум,

Балад, в яких – геройства сум,

Дань пам’яті Героям…

Без неї, як без зброї, хто я?!

 

З БІДОЮ – НА ТОРЖОК!

Моя творильня – Небо і Земля,

І те, що залишилось від стола,

Котрий пройшов, як я, межу століть

Та ледве на ногах стоїть.

 

А у творильні – вже завал книжок,

Який на всіх справляє шок.

Їх не бажають і цькують «нечитачі»,

І спалюють, як холодно вночі.

 

А я, мов на розп’ятті, жду,

Що подолавши нинішню нужду,

Хтось купить, почитає їх таки…

 

До осені б дожить, до Толоки…*

Тоді знайдеться і для них шнурок,

Щоб повезти «товар» цей на торжок.

*_Йдеться про книжковий Форум у Львові.

 

ЩО БУДЕ?

«Дайте нам зброю!» – волають ізгої,

Держави безвладні сини.

Пішли без провини

Із плином Тисини

З Майдану вони,

І вже шостий рік у двобої –

В степах, де орда сарани.

 

Якої вам зброї?!

Нема вже такої

В ВеЧе*, на складах…

Продали, роздали

Давно генерали,

А гроші прибрав

Не один олігарх.

 

«А де наші статки від газу, врожаю,

Дарунків священних землі? –

Волають у місті й селі. –

З хвороб і нестатків чому помирають

Нещасні – старі і малі?»

 

Які такі статки.

«Трудящих» нащадки?!

Уже й від заводів – прах!

Одне розікрали,

А інше продали

Директор, брехун, олігарх.

 

В Державі все – зрада.

При статках, посадах –

Манкурт, торбохват, бюрократ,

А також суддя, прокурор, партократ…

Будують вони те, що їм тільки «нада»,

Свій рай капітальний – ОЛІГАРХАТ.

 

Тому не питайде,

Чому вимираєте,

«Власть», землю, хату

Чому залишаєте

Олігархату.

 

Як можна ставати

Голіруч до бою?..

Якщо капітали не підуть на зброю,

Що буде, Державо, з тобою?..

01.10.2019 р.

*_У військових частинах.

 

НЕ КАЖІТЬ, БОСИ, «ДОСИТЬ»!

1

Там, де долар, там, де боси,

Де проривів ген,

Чешуть хмари хмарочоси

Піками антен, –

Президент наш просить, просить,

Просить!

Долар каже: «Досить!»

Він єдиний поки що спасен,

Бо щодня дають йому хосен*

Покупці і всі, хто просить.

 

2

Вже не ждем у славі Перемоги.

Україна, виживаючи в ці дні,

Може і не встояти в війні

Без ракет, штурмовиків,

Без допомоги

Всіх країн Європи,

Де ворожать:

Зможе, чи не зможе?..

Як усі припинимо свій спротив

Знавіснілій, заразній русні,

То у траурі пройдуть наступні дні,

Й Захід від зарази занеможе…

З нами він – урятуватись може.

*_Користь (діал.).

 

* * *

Чому ти зупинилась,

Моя Пора Осіння?

Здається, що останнє

Вже висіяв насіння –

Лиш снігом загорни.

 

Чому за падолистом

Не видно ще Зими?..

Ударила б іскристо –

І все, чекай Весни,

Або… своє прийми,

Те, що Згори приписано.

 

Пору цю пережити би

Й наступні холоди –

Й збудити все, що приспано,

В собі після ходи

Розбитої орди!..

 

НАЙВИЩА ПОРА (цикл)

1

Де Схід – все косить осінь.

Там кулі – хижі оси.

Там знавіснілі «каби»

Ще й смерть рашистів вабить…

 

Над осінню й полями,

Де чорні плями-ями,

Летять ворожі зграї

З червоними зірками.

 

Хто їх зіб’є, скарає?

Бракує нашим сил…

Герої не піднімуться з могил.

Усі прийшли на тан,

Кого прислав Майдан.

Й поранені знов там…

 

Ставайте в стрій, хто може!

Боятися негоже,

Бо кличе й Матір Божа.

 

Творіть зброєвий тил –

Хоч би з останніх сил,

В живих ще селах і містах!

 

Зове усіх Пора нова

І з нею – Покрова’,

Бо з нами – Правда-мста!

 

2

Ставати, браття, вже ПОРА

Перед зимою

До страшного бою!

Не візьмеш стиха, «на ура»,

В кільце те лихо,

Що присунуло

Із-за «бугра».

 

На смерть ідуть, і пруть,

І нам її несуть,

Рашистські кабани…

Тож не діждемося весни,

Як будуть першими вони.

 

Під зад їм дати треба шпіца*!

Сміливих навіть смерть боїться! –

Ця істина правдива, хоч стара.

Йти в бій – найвища вже ПОРА!

3

Вставай, хто може і не може!

Бо є для всіх робота

Бо ухилятися негоже,

Як лізе в дім сволота –

Брехлива, криворота –

З московського болота.

І помагай нам, Боже!

 

Для молодих і старших нас –

Це крайній час, величний час:

Не просто нечисть убивати,

А щоб удома виживати,

Задля наступних поколінь,

Там, де Творця велика сила

Нас сотворила й поселила.

Чи, може, когось підкорила лінь?..

*_Копняка (діал.).

 

ЧИ СЛІД?

Якби війну враз перервати

І всім іти голосувати,

Як було в мирнії часи,

То не попросять ковбаси

За голос свій ні гречкосії,

Ні інженери, ні злодії…

Одні спитають хитро:

«Що даси?»

А другі схочуть до росії.

А треті, щоб сховатись десь, –

Відкрити шлюзи до ЄеС…

І всі волатимуть щозмоги,

Що конче треба Перемоги.

Лиш найнещасніші, ізгої,

Прихильники і зброї,

І політики нової,

Волатимуть підмоги.

А ворог опанує всі дороги,

Захопить, врешті, Схід,

На Київ ласо поглядатиме,

Та помочі з Китаю ждатиме…

Чи розслаблятись нині слід?

 

* * *

Братаймося, побратими,

Бо в країні цій – брати ми

За силою й духом!

Не зупиниш, лютий кате,

До Свободи руху!

 

м. Львів

 

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматіhttps://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua

Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.