“Українська літературна газета”, ч. 1 (369), січень 2025
ХОДА У НЕВІДОМІСТЬ
Куди тільки очі й думки ведуть –
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Ноги, дві чи чотири, йдуть.
Всі істоти бредуть –
Люди і звірі,
Кожна – при власній вірі…
Та в Невідомість зайдуть,
Чи, як птахи’, залетять,
Чи у воді запливуть
Найсильніші, мабуть…
Хто? – лише Бог перевірить.
Світ жде нових зачать.
ВІКОВІЧНА ТРИВОГА
Іду уперто до кінця
По линві, мов по лезу, я.
Над урвищами линва ця –
Міжвікова поезія.
В цей вік з віків перевела
Вона нас і стривожила,
Щоб не упали в пропасть зла,
Якщо душа стриножена.
Й веде ще – від пісень до дум,
Балад, в яких – геройства сум,
Дань пам’яті Героям…
Без неї, як без зброї, хто я?!
З БІДОЮ – НА ТОРЖОК!
Моя творильня – Небо і Земля,
І те, що залишилось від стола,
Котрий пройшов, як я, межу століть
Та ледве на ногах стоїть.
А у творильні – вже завал книжок,
Який на всіх справляє шок.
Їх не бажають і цькують «нечитачі»,
І спалюють, як холодно вночі.
А я, мов на розп’ятті, жду,
Що подолавши нинішню нужду,
Хтось купить, почитає їх таки…
До осені б дожить, до Толоки…*
Тоді знайдеться і для них шнурок,
Щоб повезти «товар» цей на торжок.
*_Йдеться про книжковий Форум у Львові.
ЩО БУДЕ?
«Дайте нам зброю!» – волають ізгої,
Держави безвладні сини.
Пішли без провини
Із плином Тисини
З Майдану вони,
І вже шостий рік у двобої –
В степах, де орда сарани.
Якої вам зброї?!
Нема вже такої
В ВеЧе*, на складах…
Продали, роздали
Давно генерали,
А гроші прибрав
Не один олігарх.
«А де наші статки від газу, врожаю,
Дарунків священних землі? –
Волають у місті й селі. –
З хвороб і нестатків чому помирають
Нещасні – старі і малі?»
Які такі статки.
«Трудящих» нащадки?!
Уже й від заводів – прах!
Одне розікрали,
А інше продали
Директор, брехун, олігарх.
В Державі все – зрада.
При статках, посадах –
Манкурт, торбохват, бюрократ,
А також суддя, прокурор, партократ…
Будують вони те, що їм тільки «нада»,
Свій рай капітальний – ОЛІГАРХАТ.
Тому не питайде,
Чому вимираєте,
«Власть», землю, хату
Чому залишаєте
Олігархату.
Як можна ставати
Голіруч до бою?..
Якщо капітали не підуть на зброю,
Що буде, Державо, з тобою?..
01.10.2019 р.
*_У військових частинах.
НЕ КАЖІТЬ, БОСИ, «ДОСИТЬ»!
1
Там, де долар, там, де боси,
Де проривів ген,
Чешуть хмари хмарочоси
Піками антен, –
Президент наш просить, просить,
Просить!
Долар каже: «Досить!»
Він єдиний поки що спасен,
Бо щодня дають йому хосен*
Покупці і всі, хто просить.
2
Вже не ждем у славі Перемоги.
Україна, виживаючи в ці дні,
Може і не встояти в війні
Без ракет, штурмовиків,
Без допомоги
Всіх країн Європи,
Де ворожать:
Зможе, чи не зможе?..
Як усі припинимо свій спротив
Знавіснілій, заразній русні,
То у траурі пройдуть наступні дні,
Й Захід від зарази занеможе…
З нами він – урятуватись може.
*_Користь (діал.).
* * *
Чому ти зупинилась,
Моя Пора Осіння?
Здається, що останнє
Вже висіяв насіння –
Лиш снігом загорни.
Чому за падолистом
Не видно ще Зими?..
Ударила б іскристо –
І все, чекай Весни,
Або… своє прийми,
Те, що Згори приписано.
Пору цю пережити би
Й наступні холоди –
Й збудити все, що приспано,
В собі після ходи
Розбитої орди!..
НАЙВИЩА ПОРА (цикл)
1
Де Схід – все косить осінь.
Там кулі – хижі оси.
Там знавіснілі «каби»
Ще й смерть рашистів вабить…
Над осінню й полями,
Де чорні плями-ями,
Летять ворожі зграї
З червоними зірками.
Хто їх зіб’є, скарає?
Бракує нашим сил…
Герої не піднімуться з могил.
Усі прийшли на тан,
Кого прислав Майдан.
Й поранені знов там…
Ставайте в стрій, хто може!
Боятися негоже,
Бо кличе й Матір Божа.
Творіть зброєвий тил –
Хоч би з останніх сил,
В живих ще селах і містах!
Зове усіх Пора нова
І з нею – Покрова’,
Бо з нами – Правда-мста!
2
Ставати, браття, вже ПОРА
Перед зимою
До страшного бою!
Не візьмеш стиха, «на ура»,
В кільце те лихо,
Що присунуло
Із-за «бугра».
На смерть ідуть, і пруть,
І нам її несуть,
Рашистські кабани…
Тож не діждемося весни,
Як будуть першими вони.
Під зад їм дати треба шпіца*!
Сміливих навіть смерть боїться! –
Ця істина правдива, хоч стара.
Йти в бій – найвища вже ПОРА!
3
Вставай, хто може і не може!
Бо є для всіх робота
Бо ухилятися негоже,
Як лізе в дім сволота –
Брехлива, криворота –
З московського болота.
І помагай нам, Боже!
Для молодих і старших нас –
Це крайній час, величний час:
Не просто нечисть убивати,
А щоб удома виживати,
Задля наступних поколінь,
Там, де Творця велика сила
Нас сотворила й поселила.
Чи, може, когось підкорила лінь?..
*_Копняка (діал.).
ЧИ СЛІД?
Якби війну враз перервати
І всім іти голосувати,
Як було в мирнії часи,
То не попросять ковбаси
За голос свій ні гречкосії,
Ні інженери, ні злодії…
Одні спитають хитро:
«Що даси?»
А другі схочуть до росії.
А треті, щоб сховатись десь, –
Відкрити шлюзи до ЄеС…
І всі волатимуть щозмоги,
Що конче треба Перемоги.
Лиш найнещасніші, ізгої,
Прихильники і зброї,
І політики нової,
Волатимуть підмоги.
А ворог опанує всі дороги,
Захопить, врешті, Схід,
На Київ ласо поглядатиме,
Та помочі з Китаю ждатиме…
Чи розслаблятись нині слід?
* * *
Братаймося, побратими,
Бо в країні цій – брати ми
За силою й духом!
Не зупиниш, лютий кате,
До Свободи руху!
м. Львів
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.