Василь Махно. Чотирнадцятого нісана

З Кесарії вздовж моря – зі столиці

перетинаючи шлях пахощів й кориці

за тиждень – чотирнадцятий нісан

на Песахове свято їде римська

залога й охорона наче риска

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

прокреслена вздовж берега коса

 

в столиці звично муштра гарнізонна

показують Медею і Язона

для вояків столичних й громадян

Пилат – в сідлі над краєвидом моря

трагедія завершується хором

і дітовбивстом – а морська вода

 

так вабить синім відблиском сапфіру

і те що втрапить в історичну вирву

розірваність часів і літочислень

бо вирушив в Юдейське передгір’я

промовлено вже проповідь Нагірну

і сказано про птиць і нори лисів

 

і вибрано дванадцятьох – і все озвучено

відв’язано ослицю двома учнями

і сказано – що Він одне з Отцем

Каяфа в домі тестя мовить: «Єшуа

говорить всюди що він син Всевишнього

що є початком світу і кінцем»

 

у сутінках з одним перепочинком

під вечір римляни доїхали до ринку

Овечого – й звернули у палац

у місті – натовп та не пахне бунтом

Пилат планує тиждень перебути

й щасливо повернутися назад

 

він викличе когось із гарнізону

коли прийдуть мужі синедріону

і викладуть суть справи і вердикт

а потім він побачить арештанта

і спробує в розмові запитати

про істину – але один із тих

 

первосвященників і книжників народу

які все стережуть та верховодять

шепне Пилатові що цей не їх пророк

і натовп вибухне в очікуванні жертви

і слово для усіх – живих і мертвих –

по арамейськи видихне крізь рот

 

закутавшись в верблюжу теплу тоґу

Пилат із військом пуститься в дорогу

у Рим напише: «Кращає погода»

додавши про провінцію й податки

про Єшуа не буде сповіщати

упевнившись що сонце й так заходить

 

zbruc.eu