Василь Губарець. «Прощай, дияволове сім’я»

318

(Майже за Михайлом Лермонтовим)

 

Прощай, Росіє неумита,

Країна рабства й несвобод,

І ти, тирана підла свита,

І ти, зачумлений народ.

 

Схотіла ти спинить війною

Моєї нації політ –

Відгородив тебе стіною

Зневаг – презирств вселюдський світ.

 

Прощай, злочиннице, навіки,

Ти за межею всіх доброт.

Руїни, смерть і крові ріки

Течуть серед твоїх мерзот.

 

Король твій виявився голим,

Пихатість зламана твоя…

Не поривайся більш ніколи

У край, що сонячно сіяв.

 

Прощай, засліплена злобою

З мокшанських лісових боліт.

Нема й півправди за тобою –

Лиш вічні кривди, сльози, гніт.

 

Ти не спроможна гідно жити

В громах і санкцій, і табу.

Нічим на світі вже не змити

Твою ославленість, ганьбу.

 

Прощай, дияволове сім’я,

Зійди з дороги, згинь за мить!

На тому місці, де Росія,

Хай сад свободи зашумить.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!