Спопеляє землю вітер східний, дикий
І снарядів посвист, і ракетний жах,
Розривають серце із катівень крики,
Безпорадний голос матері в сльозах.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Місто понад морем стогне у руїнах,
Вигоріле поле – від вогненних злив,
Та перед чужинцем стати на коліна
Постраждалець навіть кроку не зробив.
Від наруги й болю стигне кров гаряча,
Доля посилає нам пізнати лють,
Коли чорний ворон над полеглим кряче
Й похоронки з фронту жалібні ідуть.
Грізною рікою час тривожно плине,
Течія відносить варварське, бридке…
Спозаранку вийшла бойова дружина
Захищати вічне, дороге й близьке.
Від сьогодні, брате, в серці поєднаєм
І святу ненависть, і святу любов:
Ворога в двобої люто запитаєм
За убиті душі, за пролиту кров.
Чуєш, краю рідний: помсти дні настали,
До відплати кличуть в місті і в селі,
Щоб щодня, щоночі і повсюди стало
Ворогові лячно жити на землі.