Варіації. Перфекціонально

 
Олександр СТУСЕНКО
 
ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ ТРЬОХ БЕЗХАТЬКІВ
 

Три безхатьки

палять вогнище біля моста,

На долонях вогню

проступає обличчя Христа…

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

 

(Володимир Коскін,

газ. «Літературна Україна»,

3 березня 2016 р.)

 

Три безхатьки
палять дерев’яного хреста.
Вони дуже змерзли,
тому їм не до Ісуса Христа.
 
Три безхатьки
прийшли палити шини на Майдан.
Десь далеко
Плине й плине річка Йордан…
 
Три безхатьки
палену горіляку п’ють.
На Володимирському соборі
голосно дзвони б’ють.
 
Три безхатьки
розжилися на самогон.
Розсілись навколо вогнища.
Їм не до чудотворних ікон…
 
Три безхатьки
подались на міський смітник.
На картині Ель Ґреко
Спаситель скорботно поник.
 
Три безхатьки
продають крадений велосипедний насос.
На іконі з Богоматір’ю
зображений маленький Христос.
 
Три безхатьки
частенько переходять на мат.
Особливо коли дискутують
про Московський патріархат.
 
Три безхатьки
вже зранку залили баньки.
Іти до Києво-Печерської лаври
їм якось не з руки…
 
Три безхатьки
під церквою «службу несуть».
Вижебраних грошей до церкви
вони чомусь не несуть.
 
Три безхатьки
пиячать у будні й свята.
Це нерозривна трійця,
хоча й не свята.
 
Три безхатьки
не забувають, що таке сміх.
Перетворювати воду на вино –
це чудо Господнє, не гріх.
 
ДРУГАН

Ірпінь. Безсоння. Чорнота.

Холод у вікна дмуха.

Все я профукав. Лише Христа

Маю за друга.

 

(Володимир Коскін,

газ. «Літературна Україна»

3 березня 2016 р.)

 
Ірпінь. Безсоння. Відсутність звізди.
Христос – це моя розпруга.
Він хоч би зробить вина із води
Для друга.
 
БРАК ЕНЕРГІЇ

Знову світло вимкнули в селі.

Тож при свічках каштанів,

при вогні бузковім

дід Микола пише вірші про кохання.

 

(Володимир Коскін,

газ. «Літературна Україна»,

3 березня 2016 р.)

 
Стоять каштанів свічі,
як писала Ніна Гнатюк.
Вже не встане у діда Миколи,
тож бере він перо до рук…
Кінчить – зразу ж у друк.
 
РОЗСТАНЬ

Стоять на рейді кораблі,

А чайки кличуть в море.

Цілуй, цілуй, цілуй її,

Допоки світять зорі.

 

(Володимир Матвієнко,

газ. «Літературна Україна»

від 14 квітня 2016 р.)

 
Стоять на рейді кораблі,
Та завтра – в путь, моряче.
Цілуй, цілуй, цілуй її –
Твоя царівна плаче.
Відплинеш ти в чужі краї,
Сумна твоя царівна…
Цілуй, цілуй, цілуй її,
Олесь так заповів нам!
 
СЕРЦЕЖЕР
Були відвідини й забредини
До Оль, Наталок, Ір, Олен…
Вони світилися зсередини!
Був батарейкою мій член.
 
 
ПЕРФЕКЦІОНАЛЬНО
Не віриться, що все у нас чудово,
Так само, як не віриться у казку.
Так, хлопці, моя зброя – тільки слово.
Я іноді стріляю на поразку.
 

№2 (190) 27 січня 2017