Валентина Коваленко. «В нас живосильна Роду криниця віща»

304

Буча ка-то-ва-на…

Мозок здіймає бучу…

Буххх-кає в груди,

мукою-пеклом мучить…

Зсукую с-сукам

Петлі важких проклять:

Луплена мокшею-тванню

Імперська тля –

Щезни у Лету тліном,

Лихе покруччя!

Виродку-орку,

З Оріїв кров не сточиш:

В нас живосильна

Роду криниця віща:

Нам дев’ясИлу волю

справік наврочено,

Ми над світами

Кованими духом вищаєм!

Земле зарящена,

Потоптом раші зранена, –

Згоїмо! Здужаєм!

І ЯРиною обсіємось!

Світ неоговтаний

Нас пізнає месією,

Ми, вже упізнані,

Світ собою огРАнюєм!

Буча ка-то-ва-на

Бухкає

боляче

в груди…

Виживем! вистоїм!

Є ми завжди – і будем!

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!