Валентина Коваленко. «Чую: вогнями у Слово течу я…»

19 січня 2022 року на Водохреща

явилась райдуга над Дніпром

навпроти Тарасової Гори. Я злякалася…

 

***

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Мечем двосічним райдугу Дніпро

Здійняв на Водохрестя з вод глибоких –

Й здалось: аж зойкнув на Горі Пророк

І віщо калатнув мене неспокій.

 

…Той знак лихий з торішньої зими

Стримить у пам’ятку мені, як міна…

З непослуху праІгоря провину

Сота мій дух – важкий ще на помин.

 

Бо ми згубили слух до засторог –

Й сліди до Роду біс нам досі плута…

Терпляче ж усевишніє Сварог

Й натужно, наче жорна, коло крутить;

 

І сторожує третіх півнів гук,

І крики сов, і сонця зирк черлений…

Ми згордували зорями – до згуб –

І хрест чужий волочим на раменах…

 

Незлякані лисиці на щити

Нам знову ощетинились скажено…

В своїх богах нагадуємось ревно

І молим: рідну Русь уберегти.

 

 

***

Чую: течуть вогні через мене,

Стугнами стогне степ наш правічний…

Чую: стрибожо дужію в стременах –

Бог наш забутий кличе на віче.

 

Бачу: у синє Свароже коло

Золото крешуть мечі навхрестям.

Слово постало віссю – й на сполох!

Рідна молитва відлякує нечисть.

 

Іскри зигзиця – у душі зойком,

в темінь віків і в намули купалищ …

Дух дивини з праотцівських настоїв

немочі кревні вкраїнські палить.

 

Внуки дажбожі в зношенім рам’ї

віри чужої ще не захиріли.

Бунтом бинтую роду непам’ять,

Пращурам зрію в зболений Вирій…

 

Дай, мій праРОДе, сили помічні:

Скличмо стихії погуком правим –

Русь-Україну зцілити в січі

Й згубу вчинити мокшам-варавам…

 

Чую: вогнями

у Слово

течу я…

 

 

 

БИЙ, ПЕРУНЕ, БИЙ!

заклична пісня

Бий, Перуне-боже, бий,

москалів ущент розбий:

хмари «хаймерсом» чеши,

орків «градами» криши,

громовержи «буревієм»

на сусіда-лихоВія;

 

нечисть «смерчами» зідми

з України – й болітьми

ти розсій «бавовну» рясно,

щоб горіла і не гасла,

щоб не гасла, вогневіла –

злого духа спопеліла –

 

за вкраїнське жито скошене;

за дитятко недоношене;

за дівча, звірячо збавлене;

за жіноцтво, глумом травлене;

за синів-соколів люблених,

на війні кривавій згублених;

за полонених і вкрадених

та розп’ятих підло зрадами;

скалічілих і мордованих;

за садки рясні корчовані

та господи, згаром зчорнені,

в пам’ять Роду горем вгорнені;

тихі води розметрежені;

небо, кулями мережене;

пташі гнізда розполохані

лихо-Вієм та й непроханим…

 

А нас Мати-Русь родила,

місяцем обгородила,

зорею оперезала,

всьому мирові

за золото показала! *

 

Бий, Перуне, бий,

москалів розбий!

Нам у цій борні –

бути на коні!

Бо за нами – Право.

Україні – слава!

 

*уривок із давньої української молитви; моя баба Ганна навчила її казати «в дорогу»