В свята не працює пошта…

В свята не працює пошта…

Заклеїв конверт язиком,

А в ньому сторінка із зошита,

Там пісня, чи, може, псалом.

Зачинена в свято пошта…

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

То як же відправить листа?

Там рими
скуйовджені прожитим

й підстрижених пасм буття.

В свята не працює пошта…

Відправити як псалом?

Спокутуючись власним коштом

в коханні забив чоло.

Зачинена в свято пошта…

Не сталось відправить листа.

Тебе забуваю потрошку,

Бо… пошта не робить в свята.

 

***

Проскурку тримає міцно

поморщеними руками.

Засохла скоринка міста –

це крига така, мов камінь.

Ось тут його похрестили,

Де вп’явся в хлібину тверду.

Проскурку гризе щосили,

Вуглець видихає теплий.

Під храмом старий гульвіса

проскурку зжував без спіху.

Зима. Шкаралуща міста,

Скрізь душі такі, мов крига.

 

ВІВТОРОК

Від крику поблідла панна –

шарітись нема часу.

То з криком ввірвався ранок,

Віддав їй останнє су.

Від крику холонуть жили

у сіряві, на мосту.

Ріка застрімить квапливо,

Збираючи посмітюх.

Та панна дивилась в Сену,

У брудно-жовтаву твань.

«Чому я така мерзенна?

Що зцілить від цих страждань?

Чому все життя – за безцінь,

За тьмяну кружалець мідь?»…

За дріб’язок цнота скресла,

Стікає в струмочках хіть.

Упала униз гульвіса,

В потоків цілющий струм.

Так впала зоря запізня

у ранок останнім су.

м.Київ