В свята не працює пошта…
Заклеїв конверт язиком,
А в ньому сторінка із зошита,
Там пісня, чи, може, псалом.
Зачинена в свято пошта…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
То як же відправить листа?
Там рими
скуйовджені прожитим
й підстрижених пасм буття.
В свята не працює пошта…
Відправити як псалом?
Спокутуючись власним коштом
в коханні забив чоло.
Зачинена в свято пошта…
Не сталось відправить листа.
Тебе забуваю потрошку,
Бо… пошта не робить в свята.
***
Проскурку тримає міцно
поморщеними руками.
Засохла скоринка міста –
це крига така, мов камінь.
Ось тут його похрестили,
Де вп’явся в хлібину тверду.
Проскурку гризе щосили,
Вуглець видихає теплий.
Під храмом старий гульвіса
проскурку зжував без спіху.
Зима. Шкаралуща міста,
Скрізь душі такі, мов крига.
ВІВТОРОК
Від крику поблідла панна –
шарітись нема часу.
То з криком ввірвався ранок,
Віддав їй останнє су.
Від крику холонуть жили
у сіряві, на мосту.
Ріка застрімить квапливо,
Збираючи посмітюх.
Та панна дивилась в Сену,
У брудно-жовтаву твань.
«Чому я така мерзенна?
Що зцілить від цих страждань?
Чому все життя – за безцінь,
За тьмяну кружалець мідь?»…
За дріб’язок цнота скресла,
Стікає в струмочках хіть.
Упала униз гульвіса,
В потоків цілющий струм.
Так впала зоря запізня
у ранок останнім су.
м.Київ