Тетяна КОМЛІК
ЯК ТИ, РІДНЕНЬКА…
У діброві вітер пісню навіває,
Ще сильніша туга пророста в мені…
Більше, ніж три роки, матінки немає…
Як ти там, рідненька, в іншій стороні?
Як без тебе жити, не збагну ніколи,
І повік, я знаю, біль цей не мине.
Узяла в обійми всіх весна навколо,
Тільки не обніме матінка мене.
Розпустились квіти у садочку знову,
Та нема в минуле, світле, вороття.
Не продовжим, люба, тиху ми розмову
Про чесноти, щирість і про сенс життя.
Не полинем разом у далекі мрії,
В чарівну веселку над сумним дощем,
Де удвох бували, сповнені надії…
Від такої думки в серце ллється щем.
Пташечки щебечуть весело у небі —
Я вже не почую матінки пісні,
Що для серця доньки завжди у потребі…
Але ти співаєш в пам’яті та сні.
Голос задушевний, очі незабутні,
Усмішка осяє обрій навкруги.
З часом, як праматір, стала ти могутня,
Бо такі безмежні серця береги.
- 04. 2018
ДОСЯЖНИЙ РАЙ
Поза часом і простором вічність…
Ми невпинно прямуєм в цей край…
І для кожного з нас — очевидність:
Звісно, краще потрапити в рай.
Є закони святі непорушні,
Що з космічних глибин проросли;
В кожну мить на землі вони слушні.
В кожне серце увійдуть коли?
За законом святим жити треба:
І любов до мети приведе,
Надихає палко нас Небо —
Рай самий в Україну зійде.
Українці — улюбленці Бога…
Він Ісусу найтяжчий дав хрест,
І вела на Голгофу дорога…
Та Христос після цього воскрес!
- 01. 2019
ОДА ЖІНЦІ УКРАЇНИ
Вона — Берегиня козацького роду!
Змалюю її дивовижний портрет…
Виховує в дітях любов до свободи,
Щоб ті уникали холуйських тенет.
Як хочеться з сонцем її порівняти,
Що світить невпинно, дарує життя;
Бо промені усмішки здатні сягати
У сфери духовні та вічність буття.
Така, мов квітуча весна, уродлива,
Як в лузі калина у райдужний час.
Щедроти від серця — справжнісінька злива,
Працюють чесноти її повсякчас.
Мов квітка, вона чарівна і тендітна,
Затьмить в небі зірку жіноча краса;
Натхненна Богиня, коли ще й вагітна…
І творить жертовність її чудеса.
А очі — озера глибокі та чисті —
Вони віддзеркалюють світло душі,
Події щасливі, сумні, урочисті.
Для ласки й любові немає межі.
Кохайте матусю, єдину дружину,
І сестроньку рідну, і доньку свою…
За волю боролись сини до загину —
Їх подвиг високий душею ціню…
- 02. 2019
ДУША НАРОДУ
Відчиняйте, любі, душі та віконця —
Щира і натхненна на крилечках сонця
Пісня українська над простором лине…
Це душа народу і його перлина.
Почуттів веселку сколихне ця пісня…
Тих, що викликає блискавка опісля,
Чи промінчик сонця — перший на світанку,
А чи твій коханий, що стоїть на ганку.
І Чурай Маруся — дівчина з Полтави —
Збагатила пісню, додала їй слави.
Дівчина з легенди, космосу билинка,
Та сама, як космос, наша українка.
Пісня українська — злет душі людської,
Світлої, як мрія, мов вогонь, палкої.
І боїться пісні ворог наш панічно.
Пісня України буде жити вічно!
Проростає пісня із глибин прадавніх…
В ній — відлуння слави перемог державних,
Мужність і незламність, віра сьогодення.
Долю нам віщує пісня, мов знамення.
Відчиняйте, любі, душі та віконця —
Щира і натхнена на крилечках сонця
Пісня українська над простором лине…
Це душа народу і його перлина!
- 11. 2018
УКРАЇНСЬКИЙ СОНЕТ
Україна — це сонце і зорі,
Найдорожча у світі земля,
І серпанки ранкові на морі,
І улюблена пісня твоя.
Наш народ завше цінить свободу,
Він свій хрест так незламно несе;
Ми — нащадки козацького роду.
Україна — це ж понад усе!
Ми пишаємось, ненько, тобою,
Твоя зірка нам світить завжди.
Вороги не злякали війною…
Любий мире, скоріше прийди,
Разом з ласкою Бога святою
В кожний дім український ввійди!
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
- 01. 2019
СВІТЛІ НАДІЇ
Вогонь ворожнечі вже довго горить…
І як зупинити навіки насильство?
Ось так і живем, але хоч на мить
Ми станем щасливі — згадаєм дитинство.
Хай душі полинуть в натхненні краї,
Наповняться миром, і так, щоб по вінця.
Почуй молитви, рідний Боже, мої,
Дай волю і долю усім українцям.
Хай промені сонця осяють серця,
Жертовна любов нам всі рани загоїть.
Я вірю — війна добігає кінця
І нових жахіть вона більше не скоїть.
Ми будем щасливі на рідній землі.
Хай манна небесна Вкраїну накриє,
І кануть у Лету скорботи й жалі!
О, як ми надії ці світлі лелієм…
- 11. 2018
У СЕРЦІ МОЇМ
В душі моїй постала Україна —
Веселкова, прадавньо-запашна,
Славетна, найдорожча Батьківщина;
Різноголосий ніжний спів луна.
Цей образ світлий… Він завжди зі мною,
Вкарбований у плоть і кров мою.
І Україна розквіта весною
У серці кожного в моїм краю.
Натхненний гімн на славу України
У піднебессі і серцях звучить…
Немає в світі кращої країни, —
Віщує голос предків кожну мить.
Яка краса, довершеність навколо:
Високі гори, води голубі,
Земля квітуча і степів роздоли.
Усе належить нам: мені, тобі.
Струмків веселих радісне дзюрчання,
Пісні весняні молодих садів,
Пташине чудотворне щебетання…
Хто ж цій красі з дитинства не радів?
Калина… Символ України вічний
(Її в майбутнє взяв прадавній Ной),
І разом з нею мак непересічний,
Священний, мов козацьке знамено.
А люди!.. Мудрі, щирі, працьовиті…
Служіння Україні — перш за все.
Легендами роди всі оповиті,
І кожний рід дарунок свій несе.
До миру прагне Україна наша,
До злагоди, любові між людьми.
Свята для нас її духовна чаша.
До миру й злагоди крокуєм ми!
31.01. 2018 р.
м. Київ