ДИВО
Сонний, хронічно в’ялий
І сіруватий ранок
Хмуриться непривітно
З-за горизонту хмарами,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Кілька пташок маленьких —
Зимного квітня бранок,
У верховіттях мокрих
Мовчки сумують парами.
Дівчинка в синій шалі
Гріє худенькі плечі —
Хоче і шлях зігрітись
В бідній траві — узбіччями.
В думах про неминуче —
Ще холодніший вечір —
Стогне горіх старенький,
Вітром рвучким скалічений.
Раптом весь світ здригнувся,
Звільнений від заклання.
Звідки він тільки взявся —
Кінь з золотою гривою?!
Весело мчиться садом
Із молодим іржанням,
Кружить услід вишневий
Цвіт заметіллю сивою.
ОСІНЬ
Не лякайся зими — ще пишається в золоті осінь,
Ще не зникли за обрієм клином пташиним роки,
У саду на промінні бринять «богородиці коси»,
А рука ще тремтить,
випадково торкнувшись руки.
Ще не скована холодом рік мерехтлива поверхня,
До якої жовтаві листки вирушають в політ,
Ще далеко до снігу —
нам ближче до теплого серпня,
І на серці не іній, і в жвавих очах ще не лід.
Подивися на сонце у кожному з грон винограду
І на яблук рум’янець — такий молодий і рясний.
Придивися: строкате шаленство осіннього саду
Так нагадує юне, п’янке божевілля весни.
***
Так сяють дзеркала! Та я не люблю
Ту мілину лискучу і холодну.
Лиш зрідка натрапляю в многолюдді
На погляд — як стихія, як безодня,
Як моря шир, безмежно таємнича,
І течії, невидимі стороннім,
То точаться холодним войовничо,
То гаряче відсвічують червоним.
Полонять дух ті незбагненні очі
І посмішкою стишена тривога.
На дні душі завмерли сни пророчі,
А в погляді — одвічний пошук Бога.
НІЧ БЛАГОСЛОВЕННА
І знов приходить ніч благословенна,
У чорні сакви суєту ховає,
Згортає закривавлені знамена
І трони у безодню опускає.
Ми стомлені, і ніч благословенна
Звільняє серце з денної неволі,
І оживає серце, і натхненно
Кричить, шепоче, гаряче говорить
Само з собою.
Ніч благословенна
Туман і морок в душах розвіває,
Народжує поезії шалені,
Для мрій палких вітрила розгортає…
Та променів рясних проллється злива
Ми знову відкидаєм чорні тіні,
Знімаємо і крила, і вітрила,
І знов, невільні, граємо у війни
…Й чекаємо на ніч благословенну…
м. Кодима на Одещині