Ти біль полюби з гіркотою полину…

119

БОЖЕ, ХРАНИ НЕТЕРПЛЯЧИХ

Боже, храни нетерплячих,

тих, що їм ворог – чекання,

чесних, наївних, гарячих –

в паралічі зависання;

 

їхні розвіяні гриви,

потом просякнуті шати,

їх благородні пориви,

їхні смішні результати.

 

Боже, врятуй їх від слави,

від сліпоти і гордині,

від спостережень лукавих

тих, хто у  тихому плині.

 

Людяним – дрібку удачі

кинь з свого вічного саду,

надто – отим нетерплячим…

Терплячі дадуть собі раду.

 

ЩО БУДЕ, ТЕ БУДЕ

Що буде, те буде. Уклін перед
Богом,

і гідність – для себе, сусідів і
світу.

Твоя тепер черга не йти ні до
кого,

лиш ти – і висока трибуна одвіту.

Так жінка по довгім чеканні – в
пологах,

на вузькому краї – і не
відступити.

Що буде, те буде. Душею – до Бога,

а тіло – космічною зливою вмите.

 

Коли тобі вдасться в борні і
падінні

ображеним серцем торкнутися неба,

ти зможеш спинити колеса зневір’я

й іржавий ланцюг відірвати від
себе.

 

Намарне кричати: «Любіть Україну!»

Усім, хто свій погляд убік
відвертає.

Ти біль полюби з гіркотою полину –

Без шоку і болю Вкраїни немає.

Травень  2014

 

ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ

Десять років
точилась війна, і від списів трощилися груди,

і приносились
жертви богам, тілу Гектора мстився Ахілл,

аж завдався
останній удар з дерев’яної тої споруди,

що лишилась
стоять на піску серед бруду й поламаних стріл.

 

Грецький
табір за ніч спорожнів, кораблі причаїлись, відпливши,

і упилася
Троя вином, – кінь на площі зловісно мовчав, –

і десяток
тренованих рук, вправно засув воріт одчинивши,

в царство
тіней пожбурили люд серед плачу й пекельних 
заграв.

 

Не прощає
нікому ніхто серед закликів «око за око!»,

в  дерев’яному чреві коня смерть терпляче чекає
в імлі,

і загинула
Троя в огні від єдиного хибного кроку,

коли берег
вночі спорожнів, і відплили за ріг кораблі.

Травень 2014

 

ТИ МОЖЕШ ПОТЕРТИ ЛАМПУ

Ти можеш потерти лампу,

 ти можеш зрадіти джину,

ти можеш крикнути гучно –

так, що ввесь світ здригнеться,

ти можеш зібрати натовп,

купатися у славослів’ї

і в істерії дикій

бачить веління долі.

 

Однак, коли зло вродиться

і проросте з горлянок,

з очей, із помислів мстивих

і закликів до розправи,

тебе відкине далеко,

порожню покотить лампу,–

у зла є свої закони,

нікому їх не змінити.

Травень 
2014

 

ГРУДИ –

НАПНУТЕ ВІТРИЛО

 

Груди – напнуте вітрило!

Упирається у спину

дужий вітер, в пінних бризках

від душі сміється сонце.

 

Корабель мій повний друзів –

я забрала їх у ночі.

я забрала їх у смерті

і зібрала їх докупи.

 

Вони дивляться на мене

тими юними очима,

 тими давніми, що знову

торжествують і чарують,

 

і немов в шовкові шати

убирають світ довкола,

і ясніє він перстами,

наче витончена жінка.

 

О несказано-далекі,

якщо встанете ви вранці

із симфонією в серці

і солоними щоками,

 

значить, плили ви зі мною

в свіжих бризках океану,

вирвані на мить сліпучу

в часу, відстані і смерті!

Сан-Хосе, США

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!