Триптих у стилі Шимборської

193

1 лютого минулого року померла Віслава Шимборська

 

1. ЛЕГКА БІЛА ВУАЛЬКА

Легка біла вуалька першого снігу,

звисока-зверхньо кинута

на чорноту білого світу

тремтить аж майорить

рветься

Під легкою білою вуалькою

чорнота білого світу

сірішає

найсіріша сірість метушиться

голосно хіхікає

хихикає гигикає хахакає

агагагага-гагакає

ще голосніше псує повітря

виохкує монотонні тексти (вірші?)

сякої-такої крутої еротики

коїтусологічної

та шанс-сонно оспівує бєлиє снєґі

які мовляв вітер зі сходу

а хоч би й з Катині

із-під Смоленська хоч би

от-от принесе

на радість усім дружбою здруженим

на щастя найусміхненішим з народження

найдружелюбнішим найслов’янськішим

Одначе легка біла вуалька снігу

раптово повисає-провисає

як марля використаного цідилка

і прикриваний нею

білий чорний посірішалий світ

завмирає

однак не примовкаючи

бо тиша йому протипоказана

в тиші можуть народжуватись думки

незавуальовані

 

2. ЯК ЖЕ СТИЛІЗУВАТИ

Найлегше робити це

в малюнку позасловесному

понадсловесному

попідсловесному

передсловесному власне

Дочекавшись першого снігу

берете до рук вугластого вуглячка

аби з доброї печі був

і

на першому-першому

білому-білому

пухнастому-пухнатому

ворухкому-ворушкому

що аж пописку-повискує

сніжку

каліграфічно окреслюєте

силует-сюжет

сюжет-силует

а хоч би й вигаданого кохання

нездійсненної мрії

безнадійної надії

спровокованого наївністю щастя

підоспілої посеред базару нірвани

Але ви розминулися з першим снігом?

О в цім разі

запасіться твердішим огризком крейди

і дочекайтеся

першого обдмуханого з-під снігу

придорожнього бучака

першого сухого асфальту

першого після відпливу хвилі

жорсткого піску

Силует обов’язково проявиться

озоветься

кивне

підморгне

прострілить вас багатокрапкою

невідворотної невідомості…

 

3. СТИЛІЗАЦІЯ НА
СОРОКОВИНИ

Пам’яті Віслави
ШИМБОРСЬКОЇ

Сорокового дня

то не сорок сороків сорок

криком-скрекотом пролітають

і не сорок сороків придорожних каменів-бучаків

твердокам’яно об землю мовчать

до нутра свого не впускаючи

а й не сорок сороків неприбулих поїздів

місто N оглушили гудками

а то сорок сороків новітніх апокрифів

завтрашніх позавтрашніх

ще й позазавтрашніх

стома сорокАми

ще незнаних міфологем запечатаних

світом блукають-тиняються

всюдисущо поневіряються-марнуються

хто б записав?

хто б записав?

ну хто..?..

довіритись – кому?..

проявитись – навіщо?..

не заникати – в якій наді-і-ї-і?!..

 

06. 03. 2012

м. Вінниця

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!