…То палять стерні

161

…Немає кльову…

І лин не ловиться,

І очерет не стоїть на ногах…

Жінка білоголовиця

Промайнула на берегах.

 

І не знаю,

Чи ту рибину,

А чи жінку-загадку ловить ,

Підкоритися водному плину,

А чи марево полюбить?…

 

Лин не ловиться –

Слово мовиться.

І сміються малі горобці…

Жінка білоголовиця –

Провінційна русалка в ріці.

 

***

Над тихим  плесом

Сонного ставка

Ти пролетіла тілом невагомим –

О, блуднице, з якого риштака

Ти вишкреблась

Кохати невгомонно?

Летиш то птицею,

То рибою пливеш,

А то лисицею

Під бік мені лягаєш,

Аж очі сліпить

Місяченька креш

І слада розливається лугами…

Ну що із тебе ще візьмеш,

Крім тіла, сотворенного богами?

 

***

Для мене були Ви –

Любов і страждання, і втіха…

Усе на цім світі пронизує час.

Було до плачу мені –

Зараз мені до сміху.

Нині минаю я.

Я обминаю Вас.

 

Бо літо. Бо облітає зерно.

Озерні птахи вже пильно полюють тінь.

І я вже давно.

І ви вже давно.

І дивно ведуть всі сліди в 
золотінь. 

 

Не треба ні слів,

Ні прислів’їв банальних,

Ні бальних нарядів – відмінено бал.

Вам зовсім незле.

І я почуваюсь нормально.

І світлий ваш голос.

І світла моя журба.

 

***

Ще тихо,

Наче шовкопряд пряде.

Ще тепло, любо, стерпно.

Та вже димок вкрадається у день –

То палять стерні.

То серпень піною вівса

Замилює гарбузам очі,

І тануть бусли в небесах,

Краї  небес  сороки строчать.

 

І я на синім моріжку

Дочитую зелену книгу:

Всі персонажі – на разку,

Але уже нема інтриги.

 

***

Дичавіє сільський куток

І плодить бур’яни –мутанти.

Уже немає тут квіток –

Пішли квітки у депутатки.

 

Тут сови сірі завелись,

Хоч тут ніколи не водились,

Тут оселивсь у хащах лис –

Для лиса тут, мабуть, ідилія.

 

 І сови все шукають
ніч,

І плачуть сови, як 
дитина,

І лис у власнім бур’яні

По-вовчи виє неупинно…

 

А десь далеко від села

В апартаментах рапортують

Про заходи і про діла,

Що націю мою врятують.

 

м.Житомир

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!