…Немає кльову…
І лин не ловиться,
І очерет не стоїть на ногах…
Жінка білоголовиця
Промайнула на берегах.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
І не знаю,
Чи ту рибину,
А чи жінку-загадку ловить ,
Підкоритися водному плину,
А чи марево полюбить?…
Лин не ловиться –
Слово мовиться.
І сміються малі горобці…
Жінка білоголовиця –
Провінційна русалка в ріці.
***
Над тихим плесом
Сонного ставка
Ти пролетіла тілом невагомим –
О, блуднице, з якого риштака
Ти вишкреблась
Кохати невгомонно?
Летиш то птицею,
То рибою пливеш,
А то лисицею
Під бік мені лягаєш,
Аж очі сліпить
Місяченька креш
І слада розливається лугами…
Ну що із тебе ще візьмеш,
Крім тіла, сотворенного богами?
***
Для мене були Ви –
Любов і страждання, і втіха…
Усе на цім світі пронизує час.
Було до плачу мені –
Зараз мені до сміху.
Нині минаю я.
Я обминаю Вас.
Бо літо. Бо облітає зерно.
Озерні птахи вже пильно полюють тінь.
І я вже давно.
І ви вже давно.
І дивно ведуть всі сліди в
золотінь.
Не треба ні слів,
Ні прислів’їв банальних,
Ні бальних нарядів – відмінено бал.
Вам зовсім незле.
І я почуваюсь нормально.
І світлий ваш голос.
І світла моя журба.
***
Ще тихо,
Наче шовкопряд пряде.
Ще тепло, любо, стерпно.
Та вже димок вкрадається у день –
То палять стерні.
То серпень піною вівса
Замилює гарбузам очі,
І тануть бусли в небесах,
Краї небес сороки строчать.
І я на синім моріжку
Дочитую зелену книгу:
Всі персонажі – на разку,
Але уже нема інтриги.
***
Дичавіє сільський куток
І плодить бур’яни –мутанти.
Уже немає тут квіток –
Пішли квітки у депутатки.
Тут сови сірі завелись,
Хоч тут ніколи не водились,
Тут оселивсь у хащах лис –
Для лиса тут, мабуть, ідилія.
І сови все шукають
ніч,
І плачуть сови, як
дитина,
І лис у власнім бур’яні
По-вовчи виє неупинно…
А десь далеко від села
В апартаментах рапортують
Про заходи і про діла,
Що націю мою врятують.
м.Житомир