“Українська літературна газета”, ч. 9 (365), вересень 2024
БУЧАНСЬКІ ХОКУ
*
Затьмарений світ.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Свист не птахів – снарядів,
Мову відняло.
*
Зранений воїн.
Осколки, міни, метал
У грудях Землі.
*
Дівчинко мала,
Немає вже майбуття –
Зів’яла квітка.
*
Небо сивіє:
Полічити не може
Тих, хто вже пішов.
*
Одна сльозина.
Мов камінь тонуть у ній
Порожні слова.
НІЧНА РОЗМОВА
Мамо, чом встали отак спозаранку?
Доню, наснився Сашко наш на танку…
Тільки ж сіріє. Ще люди всі сплять.
Хлопці в окопах на чатах стоять.
Мамо, приляжте, ще трохи поспіть.
Снайпер у засідці хижий сидить…
Мамо, на сході заходить гроза.
Згорьована котиться долу сльоза.
Надворі не видно нікого ніде –
Знову тривожно сирена гуде…
Нам перемога потрібна усім.
Чуєш, гуркоче гарматою грім…
Нашим бійцям не страшний той посил.
Дай же їм, Боже, наснаги і сил…
Мамо, здається, вже дощ перестав.
Син мій під Бахмутом янголом став…
ТИША
І.
Сьогодні сміх, а завтра сльози –
Це осені метаморфози:
Чи дощ, чи сніг, гроза чи вітер…
Гойдає ліс безлисті віти,
Не чуть пташиних голосів,
Клин журавлиний відлетів…
Дрімотна тиша над полями,
І річка снить між берегами,
Де лід найперший по краю
Спиняє плавну течію.
І навіть вмовк вороння грай…
З полів зібрали весь врожай.
Завмерло все – ліси, лани
Вже передзим’я бачать сни…
Немовби і нема війни…
ІІ.
Залізо, залізо – гаряче, важке, невблаганне,
Гримить, вибухає і злою осою дзумить.
І кожен наш бій – то єдине пекуче бажання
Забутої тиші (забутої мирної тиші!),
Хоча б ненадовго –
на хвильку, секунду, на мить.
Так хочеться літа із тихим, ясним надвечір’ям,
Де пахощі ллють матіола й кущі ялівцю.
А в небі нічному засяють далекі сузір’я
І місяць скупає у золоті землю священну оцю.
Та нині ж над нами – «калібри» і «гради»,
«шахеди» й «орлани»,
І стогне земля, напакована мінами вщерть…
В броню одягнімо зболілі серця наші й рани,
Щоб смерті здолати пекельну, жаску круговерть.
Не знаєм, якою в нас буде додому дорога
бою шаленство, снаряди і вибухів дим.
Та знаєм: як світом розлуниться грім Перемоги,
То тиша потому настане гучніша за грім.
ІІІ.
Серце-скрипко, заграй нам тишу,
Ту, де мати дитя колише, –
Колисковую,
Калиновую,
Мов любові пісню медовую.
Серце-скрипко, заграй нам тишу,
Ту, де вітер ниву колише, –
Щирим золотом,
Тихим голосом,
Повнозерним важким цар-колосом.
Та не грай, серце-скрипко, тишу,
Ту, де горе знамено колише,
Ту, де квіти встеляють дорогу
До батьківського аж порогу
І стоять на колінах люди…
Хай такої повік не буде.
8.05.2024
Ні слів, ні рим – мов скам’яніло серце.
Добро і зло зійшлись в смертельнім герці,
А ми – лише заручники у нім.
Мов збожеволів світ – хиткий наш човен,
Сьогодні війнами й політикою повен.
Тож не на часі, кажуть, – не до рим.
Горохом сиплються поради від експертів,
Із ЗМІ політиків дискусії не стерти
І не спинить їх нескінченний плин.
А на «нулі», в окопах, рвуть снаряди,
Й нема на те ні ради, ні розради,
Бо землю переорюють на тлін.
Хоч оця думка, скажуть, геть не нова.
Та все одно усім потрібне Слово,
Що надихає й зцілює усіх,
І зберігає пам’ять всього роду,
І живить стійкість нашого народу,
Що чисте й світле, ніби перший сніг.
Мине війна, немов туман у літі,
Сади укриються весняним цвітом,
Хоч не зітреться з пам’яті все те.
Солдати скинуть броники та берці,
А Слово, кров’ю виплавлене в герці,
Червоним маком в серці зацвіте.
Мар’їнка
Пам’ять…
Дуже дивна субстанція.
Мов наяву – оце місто-станція,
Пишно квітують рожеві айстри…
Батько у мене чудовий майстер –
З цегли червоної зводить стіни
Будинку, де згодом житимем всі ми.
Мати – невтомна бджола-трудівниця,
Братів моїх темні, засмаглі лиця…
шовковиця у дворі –
Дід посадив на мій перший рік…
розплющу – немає нічого,
Пам’ять – в минуле далека дорога.
Від братів лишились самі ордени,
Батьки… вже не дочекались війни.
Місто, мов пустка, самі руїни.
Нема ні дорослого, ані дитини.
Не трилерів це жахливий сценарій,
Не видиво із хворобливих марень,
І не фантастики черговий том.
То просто Мар’їнка – місто-фантом.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.