Тетяна Майданович. «Війна, що почалася на Майдані»

“Українська літературна газета”, ч. 6 (362), червень 2024

 

(ІЗ КНИГИ «УКРАЇНА – СЕРЦЕ. ПОЕЗІЇ 1999-2023 РОКІВ»)

 

ЗАРАДИ ВІРНИХ БОГУ ДУШ

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Мій Боже милий, як-то мало

Святих людей на світі стало.

(Т. Шевченко. «Подражаніє 11 псалму»)

 

І молоко, і мед, і хліб,

І виноградників цвітіння –

Незмінні сотні сотень літ

Закони Божі й повеління.

 

І Правди іншої для нас

У Бога не було й не буде:

Святі спасають місто  люди

У грізний небезпечний час.

 

Тож не питайте ще і ще:

Чи в нас війна скінчиться скоро?

Від покарання не втече

Новий Содом, нова Гоморра.

 

Не пощадить Господь тих міст,

Де правди й віри мало буде.

У Божих істин – вічний зміст.

Терпіння час минає всюди.

 

Чи є хоч десять, з кількасот,

Душ вірних – що святі для Бога?

Чи хтось, як із сімейством Лот,

З вогню врятується у горах?

 

Себе й дітей щоб зберегти

Між лютих, нечестивих, злобних,

У добродіянні хоробрий –

Як Лот в Содомі, будь і ти.

 

Війну, що йде вже стільки літ,

Спиняють вірні Богу душі,

Що ділять з ближнім дім і хліб,

І в чесний бій ідуть оружні.

Тож будьмо гідні, як вони,

Побожні доньки і сини.

Щитами душ закриймо світ –

Як вчить нас Божий Заповіт.

 

ВІЙНА, ЩО ПОЧАЛАСЯ НА МАЙДАНІ

Майдану Гідності, який  із січня 2014 року перейшов у Вирішальну московсько-українську війну, –  присвячую.

 

І

За Правду, Волю  й Право – мирну брань

Почав народний київський Майдан.

Не захотів схиляти головИ

В старе ярмо – «союзний віз» Москви.

 

З Майдану почалася ця війна!

Русь-Україна має мудрий звичай –

Братерство рівноправне у слов’ян:

Життя громади визначають віча.

 

Майданний Київ –  здавна вічовий –

По духу неприйнятний для Москви.

Їй владу передав монгольський хан

І в самодержця виріс князь-тиран.

 

Опричники жорстокі, москалі

З наказу тих, що правлять у Кремлі,

Як хижі звірі, смерть внесли і гніт…

Та Русь-Украйну Бог не дав зломить –

Зберіг закваску для нових століть.

ІІ

Московські  кровожерні  хижаки

Ввели в наш край опричників полки.

Готуй і зброю, й душу, друже-воїн!

Знай, що Закон духовний є такий:

Любов  – злих палить, як вогонь – вовків,

НенАвисть – сили тьми дає нової.

 

Любов’ю власне серце захисти.

Не слід на злість зусилля витрачати.

З протесту – мури у душі зведи,

Огиду і зневагу – став на чати.

 

Є для мерзоти й інші почуття,

Та їх у справах вихлюпни назовні.

А душу – Божим збережи дитям,

Згадай героїв, що в Небесній сотні.

 

Це ж бронезахист: ворога простив –

Дух передав на Божий суд Правдивий.

А суд земний – нещадний і простий:

Від тіл чужих звільняти рідні ниви.

 

ІІІ

Минули дні, коли палав Майдан,

Минуть – що й Київ від ракет горів,

Москва не зможе спалювать полів…

Але духовна не минеться брань!

Чи то між друзів, чи між ворогів,

Подбай, щоб ти Любов’ю пломенів!

Це Перемога  серця у трудах.

 

До себе хижаків не підпускай,

Май зброю в мислях – не лише в руках.

Дух зла – нутрА ненАвисного суть.

Не дихай ним. Не вір. Обачним будь.

 

Любов світи у серці так, щоб зло,

Як хижий звір, у дух твій не ввійшло.

Як мимохіть впадеш у відчай-гнів,

То  наче у полон до ворогів.

Звільни себе від руйнівних страждань,

На Обмін – злОбні почуття віддай.

 

Засяяла в зрадливій тьмі віків

Любов Христа у світі хижаків –

Тих кровожерних, що в тілах людських.

…Допоки зло спиняє ця Любов,

То Часу рух не зупиняє Бог –

Немов на полі спілі колоски,

В Дух Свій збирає душі дорогі,

Які долають Божих ворогів.

 

IV

…І знов палає в спогадах Майдан

І  весь народ життями платить дань

За помилки і зради поколінь,

І нам Христос рече з Хреста: «Амінь».

 

Син Божий край Майдану на горі

Нам проповідь Нагірну говорив.

І той, хто має вуха, той почув,

З Ним Хрест поніс, кому він по плечу.

 

Христос підняв Хреста за цілий світ,

Майдан –  ішов і йде за Ним услід.

Майданівців будив душі порив,

Святим вогнем спиняли ворогів, –

Це головне, хто б що не говорив.

 

Без каяття не спиниться війна,

Без Бога – zло не подолати нам.

Дай, Боже, мудру силу з висоти,

Щоб злотворящих нам перемогти.

Минає Час випробувань страшних –

І в’яже Ангел крила сатани…

V

Вже третє настає тисячоліття,

Як Істини Христові – світу світять.

НарОди жИвить рівноправ’я звичай –

Й Козацьку Січ засновано на вічах.

Є в людях – Небо й Правда Божа Вічна,

Душа людська за світ відповідальна –

Це Русь-Украйна свідчить на Майданах.

 

Країна наша і знайома, й дивна!

З державами незлитно й воєдино,

Як Трійця Пресвята – в Любові рівна…

Розкрилась наших «Книг Буття…»  година,

З ім’ям новим – віднайдена перлина,

Наріжний камінь  в  граді Бога-Сина,

Господній дар: «Все буде Україна!».

 

МИ ПРИЙШЛИ – ЗМІНИТИСЯ САМІ

Як і досі це було на світі,

Щось почне зникати, щось рости…

Ми ж прийшли в життя – не світ змінити,

А самі змінитись – я і ти.

 

Нам, звичайно, дуже не байдуже,

Що навкруг творИться на землі.

Робимо посильні справи, друже,

Хоч вони великі, хоч малі.

 

Всі віки нам вказують достоту,

Що лежить в основі всіх основ:

В наших душах головну роботу –

Гнати зло  і множити Любов.

 

Тут смирення – душ пересторога –

Необхідне, як вода й вогонь.

З ним щодня в терпіннях бути з Богом,

Все живити і усіх кругом.

 

Будувати щось а чи садити,

Чи ростити в клопотах дітей,

У Христа просити – дати сили,

Ще й перемогти лихих людей.

 

В смертоносних революцій вирах,

В еволюцій весняній ході,

Щоб цвіли в серцях Любов і віра

З гнівом і печаллю в боротьбі.

 

Що ми встигли і чого не встигли –

Перемелють жорна днів нових.

Головне – кого і як любили,

Як здолали самочинства гріх,

Бути в згоді з Богом – вчили всіх…

О, моє серденько, зрозумій,

Ми прийшли – змінитися самі!

 

ЛЮБИТИ ПО-РІЗНОМУ

І навіть між апостолів святих

По-різному Христос любив усіх.

І недовіру не ховати міг,

Іуду не спиняв іти на гріх…

 

Хто щиро, ще й в сльозах, Його просив,

Із тим ділився чудом Божих Сил.

Дітей і лікував, і оживляв,

У сотника слугу зцілив здаля.

 

І жінку з Хананеї пожалів,

Що припадала до Його слідів:

Дочці просила крихту із щедрот,

Які  приніс в ізраїльський народ.

 

…У Галілеї тих спасенних днів

Ти, Христе, всіх по-різному любив!

Отож Тебе з надією молю:

«Прости, що не однаково люблю…»

 

Хоч Ти поміг  збороти смертний гнів

(Я зичу вже й добра для ворогів),

Та різну все ж любов усім несу –

Як різночинну всіх рослин красу.

 

Комусь – калини білоцвітний кущ,

Комусь – будяк цілющий (нас не руш!),

Дурман – й пахучі грицики прості,

Ромашок, липи думи золоті…

 

А ще комусь –  Господній Твій полин,

Що нечисті не до вподоби він.

Все помічне від небезпек-хвороб,

Для різних душ – своя краса випроб.

Так розмаїто у садах-полях

Щоліта квітне – всім! – Любов Твоя.

 

НОВИЙ ЗАВІТ У СЕРЦІ З БОГОМ

Марії Рись, співзасновниці парафії св. Антонія

і Феодосія Печерських (ПЦУ)

Не замовчить біду пророк,

Бо сущу правду каже Бог –

Так Єремія нам сьогодні (Єр. 6:19)

Доносить присуди Господні:

«На цей народ лихе веду –

Плоди їх вчинків злих і дум.

Бо слів не слухали Моїх –

Закон Мій згордили на гріх!..

Зруйнує враг Єрусалим –

Їх залишком верну малим».

 

Було те сказано давно,

Не відмінив цього Всевишній:

«Ти не молися все одно

За тих, що йдуть по стежці грішній…»

І стримуюсь, і не молюсь,

Та помилитися боюсь:

А що… як хтось… любити зможе

Творця?!  Не лиш творіння Боже?!

 

І мудрістю осяє дні

Глибинне, в серці, покаяння…

Освітить сутінки земні

Та навіть і сльоза остання…

А що… як хтось… прозріти зможе

З тобою в правді жити, Боже?

Любов, і віру, і надію

Я відмінити не посмію.

 

Молю… за себе і за ближніх:

«Прости нам… змилуйся, Всевишній…»

А Єремія і сьогодні (Єр. 6:16; 31:31)

Доносить  присуди Господні:

«Стежки ті давні бережіть,

Що сходять на добра дорогу,

Знайдете мир землі й душі –

Новий Завіт у серці з Богом».

 

МИ РОЗМИНУЛИСЯ У ДУШАХ

Ми розминулись не в роках –

Ми розминулися у душах.

Розвіялись неправди в прах,

Що нас обов’язками сушать.

 

Не раз було, не два, не три –

Так несподівано і прикро –

Трудів і  радощів порив

Осміяно і перекрито.

 

О як я вдячна небесам,

Що жаль на попіл догорів той.

Вже і комусь, і сам на сам

Про те спиняюсь говорити.

 

Життєві зводять нас діла

І їх довершувати мушу.

Та вже троянда розцвіла…

В саду троянда розцвіла…

Троянда біла відвела

У вільний спокій мою душу.

 

На чистих білих пелюстках

Небесних слів роса живлюща:

«Ви розминулись не в роках –

Ви розминулися у душах!..»

 

*  *  *

Марії Рись,

українській християнці

О Боже Сил, благослови

Тих, що встають щодня до бою,

Хто в серці правдою живий!

Непереборною стіною

Тисячолітньою війною

Ти став помежи злом – і мною.

Без Тебе – ми слабкіш трави

І я сама не є собою,

О Боже Сил, благослови

Супроти зла стоять з Тобою!

 

І ЗНОВ ТЕБЕ ПОКЛИЧУ

І знов Тебе покличу. В суєті,

В непевний день, що клякне у тумані,

На плач зірвуся в довгому мовчанні,

І Ти постанеш, в дусі, на Хресті,

В безбожній Україні – у стражданні.

 

  1. Грядуть страшні, неправедні часи,

Що сповнені несплаканого болю.

Як їх здолати – вийти з пекла бою,

Над сморід, гниль, брутальні голоси?!!

Ісусе Христе, раджуся з Тобою,

Як їх пройти із Божою Любов’ю.

 

  1. Бо лиш Любов – дає нове Життя,

Радіймо їй – як матері дитя.

В душі, розкритій Богу, хай палає

Як Неба й Сонця незнищенний стяг,

В Ній – Правда омиває каяття,

З печалі й лиха – радість проростає.

 

  1. Не плач, душе, що юність одцвіла,

Як запахуща в маї райська вишня.

Тріпоче в серці вільно, спроквола,

Любов – незгасна іскорка-зоря,

Той Дух Життя, що подає  Всевишній.

 

  1. Згорає в душах беззаконь зола,

Оновлює Христос людину грішну

І жде, щоб дух вогненно запалав –

Прийняв з Небес Любов усю Всевишню!!!

 

РОЗЗБРОЄНА УКРАЇНА

Розводить військо дав наказ –

Приїхав Шостий на Донбас.

На відео – двадцятий рік,

Сидять солдати у дворі.

Зайшла з ОПУ знайома свита –

Ідуть до них поговорити.

Сам Шостий трусить головою:

Сховали, знаю. Здайте зброю!

Він тягне шию, мов гусак,

І шпетить хлопців так і сяк,

Сердито гелготить луною:

Ви здайте зброю!

 

Один хлопчина – суперечить,

Питання задає доречні.

Та є в нас приказка така:

«Страшне перо – не в гусака».

Розводить військо дав наказ –

Приїхав Шостий на Донбас…

«Я президент, я вам велю,

Я Україну теж люблю.

Москва не буде нападати,

Як перестанете стріляти,

Настане мир само собою.

Вам треба тільки – здати зброю!»…

 

Так став цей шоу-патріот

Роззброювати наш народ.

Спиняти зброї виробництво,

Поволі зменшувати військо.

Що, хлопці, вдатна голова?

Самі готуйтесь воювать.

Бо навкруги із давніх літ

Закони інші править світ.

«Хто хоче миру – вчать вони –

Готує військо до війни».

Що ж, козаки, за Правду й Волю

У бій святий – готуйте зброю.

Перемагати рать ворожу

На поміч кличте  Силу Божу.

 

СЕРДЕЦЬ КАМІННИХ РОЗБИВАННЯ

На шляху поступу –

ми лиш каменярі.

(Іван Франко. «Каменярі»)

Вавилон одномовний московський руйнує Господь.

Не збирайте розкидані камені з вежі Гордині!

Світової імперії з них не збудуєте нині.

Супротивників Божих зневажено задум і плоть.

 

Поневолити світ – Третій вже не спроможеться Рим,

А четвертому (так і Всевишній судив) не бувати.

Хай – мечі на орала, народи як лев і ягнята –

Хай це буде при нас! Хай при нас процвіте Божий мир!

 

Покаянні джерела зціляють болючі серця.

А  камінні, байдужі – росою-вогнем розривають!

Бо сльозами і кров’ю – жорстокі й сліпі розбивають

Ще сильніше як молоти – Божої Правди Сонця.

 

Луг сплюндрований, сад покорчований, зрубаний ліс

І спустошені землі – гукають, щоб їх рятувати.

Покаянням-прозрінням єднає Христос благодатним,

Щоб трудилися ми й наші діти – не хтось і колись.

 

Скелі кривди пробивши, торуємо далі путі,

Кожен з нас – каменяр для свого і для ближнього серця.

Поступ Волі – в Любові трудами душі вже кладеться,

Правди Світлом до нього Ворота ведуть Золоті.

 

«Серце чисте створи в мені,

Боже» – співаймо псалом.

Проти Тебе Єдиного ми согрішаєм насправді.

Заповіти Блаженства ведуть нас у вічності радість –

І розтоплять вогнем ті серця, що осклілися злом.

Словом Божим оновлять – воскресним смиренним зерном.

 

В СТРАСНУ П’ЯТНИЦЮ СПІВАТИ ПРО БАХМУТ ПОТРІБНО!..

(Відгук на нову лжеколядку «Ой у Бахмуті…»)

  1. Хто ж це про Бахмут – колядку

Співає-радіє???

В мене на єдину згадку

Серце рветься-мліє…

 

  1. В Страсну П’ятницю співати

Про Бахмут потрібно!..

В смутках друзі, плаче Мати…

Згадуй, Україно,

 

  1. Біля Хреста Христового,

Де Сам Бог розп’явся,

Як той Бахмут зруйнований

Страдно нам дістався!!!

 

  1. …У Бахмуті зорі люті –

Вороги в руїнах.

Не забудьте вбитих, люди.

Хай знає країна

 

  1. ЗеСеУ і добровольців

Мужні батальйони.

Берегли останні хлопці

Сухарі й патрони.

 

  1. Світлих воїнів хранили

Ангели Господні,

Зранених несли на крилах

З темної безодні.

 

  1. Над Бахмутом зорі тужать…

Ангели відпалі

«Вагнерів» і зеків душі

Злорадо збирали.

 

  1. Тут вкраїнці за наказом

Москалів бороли,

Укріпились тільки з часом

На висотах поруч.

9.Кров’ю пишуть нам герої,

Хто живий, хто вбитий,

Втрати ці війни страшної

Як не повторити!

 

МИР – ЦЕ ПЕРЕМОГА УКРАЇНИ

О Боже, у Трійці Єдиний!

Прости нам всі наші провини,

Змиваємо кров’ю ми здавна

Плоди зло-добра від Адама –

Так спільно приймати готові

Спасіння дари Христові…

 

Дай мудрість всім душам світлим,

Що мир захищають у світі,

Дай силу нестримну Сонця

Всім Правди й Добра оборонцям!

 

Зміцни нашу віру  Богу –

Укріплюй Твої Перемоги

Над ворогом злим України

Повсюди і щохвилини.

Як буде народ наш вільним,

То й світ увесь – буде мирним!

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматіhttps://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua

Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.