Тетяна Майданович. Час ангела

606

ІЗ РУКОПИСУ «УКРАЇНА – СЕРЦЕ»

 

ДУША-САМОЦВІТ

Моїм любим онукам –

Софії та Алісі, і всім дітям Світла,

що народжуються на Землі.

Устає над світом Сонце у красі небес –

Понад гори, доли, води і в пустинях десь.

Відкривається Природи стільки славних див…

Ти вшануй Того спочатку, Хто їх сотворив.

Оспівай на хвилях серця ту ясну Любов, –

Хай благі чуття і думи увійдуть у кров,

І зігріють, і подвигнуть до хороших справ,

Хоч би в холоді, в незгоді хтось би й заважав.

 

Так огранюється в бранях наших душ алмаз,

Вишній скарб ніхто відняти вже не зможе в нас.

Ту подобу й образ Божий не цінує світ,

Той кристал у сяйві райдуг – дух наш саоцвіт.

Він життя земне означить – ночі, дні й труди.

І в Небеснім Граді буде сяяти завжди.

Тих, що світлом серце повнять, Боже хто дитя,

Жде ріка Води живої й Дерево Життя.

 

Знаєш Божу допомогу – клич Його, прийми

У сум’яттях і тривогах, відчаях зими.

Промінь творчий непогасний в думці бережи,

Саме з нього виростає все життя душі.

Горе тим, кого в ненависть вводить сатана,

Бо гординя – то руїна, і сумна й страшна.

Нам спасіння – це терпіння, каяття, Любов,

Та свобода, що із Богом, без гріха оков.

 

Тіла зайві забаганки лагідно вгашай,

І зазнає втіх блаженних ще у нім душа.

У трудах, по волі Божій, змінить шлях умить,

Все прийме… хоч зі сльозою… все благословить.

Чи складеться-розпадеться, що б там не було,

Наш Творець у час весняний спалить мерву-зло.

Жде ріка води Живої й Дерево Життя,

Тих, що серце Світлом повнять, Боже хто дитя.

 

Ще возводять всюди пишний Вавилон земний,

Кривдять, блудять і вбивають Каїна сини.

Відбери свободу, Боже, в тих, що нищать світ,

Діти Неба, гнані в дусі, просять їх спинить.

Та встає над світом Сонце у красі небес –

Отже, душі-самоцвіти ще зростають десь.

Милість Божу, ласку ніжну ближнім передай –

Самоцвіт душі вбирає Cвітла водограй!

Сонце – з краю в край!

24-25.03.2021.

 

МОЛИТВА ЗА РУСЬ-УКРАЇНУ

О Боже Пресвітлий Єдиний,

Ми молимо духом Тебе:

Народу Русі-України

Даруй благодать із Небес!

О Боже, навчай нас трудитись

В полях, у садах – і в серцях,

Ділами хранити завіти

І Духа, і Сина, й Отця.

 

Подай нам і віри світання,

І прощення, й ласки труди,

І сонцем ясним покаяння

Народи усі просвіти.

Ти нас укріпляй зупиняти

Всі підступи недругів злі.

І волю, і мир – в згоді братній –

О Боже, храни на землі.

 

Хай чисте Любові палання

Живить нам блаженно серця!

Дай нам увійти у єднання

І Духа, і Сина, й Отця.

Христова любов між собою –

Це заповідь вічна свята.

О Боже, храни нас Любов’ю

На многії, многі літа!!!

14.05.2020

 

СТІНА ПАМ’ЯТІ

Ніхто більшої любові не має над ту,

Як хто душу свою поклав би за друзів своїх.

( Ів. 15:13).

Де Київська Русь для держави

Заклала підмурки століть,

Стіна та, що Пам’яті й Слави,

На київській кручі стоїть.

Синів України Стіна –

На ній козаків імена…

Від Бога для духу підмога:

У дзвони б’є знов монастир.

Із Неба – добра перемога,

Архангел веде Михаїл.

Малинова стрічка на грудях,

І радість, і кров, і любов,

І сила побожна у людях,

І правда нових корогов.

Навпроти – дзвіниця Софії,

Богдан там підняв булаву,

Відновлює храми наш Київ –

І має на думці Москву.

Це звідти остуду неволі

Приносять північні вітри:

Нові нагортаються болі

На рани й неправди старі.

Наймення на мурах столиці –

Загиблих за волю й права.

Які в них усміхнені лиця! –

Тут пам’ять про них ожива.

Із ними став князь Володимир:

Підносьте, о воїни, дух!

В пошані портрети любимих –

До них помолитися йдуть.

І квіти пелюстки схиляють,

І в тиші – молитви слова.

Герої у нас не вмирають,

Бо пам’ять їх світла й жива.

Народної Пам’яті й Слави –

Синів України Cтіна…

Правдивої ради держави –

На ній козаків імена.

В серцях наших їх імена –

Любов’ю зігріті сповна.

13.04.2018

 

 

*  *  *

Засіваємо землю синами –

Знову діється лихо з нами…

За які гріхи вікові

Полягли вони в цій траві?

 

Сивий степ кровенить на Сході –

Материнські плачі в народі.

Від кордону державної зради

Йдуть конвої московські та банди.

 

…Наче соняхи у цвіту

Впали хлопці на землю святу.

Душі їхні з Христом – не згаснуть,

Подолавши смерть передчасну!

 

Це ми всі зазнали недолі

В Іловайському коридорі.

Знову діється лихо з нами –

Засіваємо землю синами!!!

Та яке ж у нас буде жниво?

І кому з нього буде мливо?

Знову степом – небесні жниці,

Відділяють кукіль від пшениці…

05.10.2016

 

*  *  *

Хоч лютує душа ворохобна –

Не приймайте кремлівський план:

Головна у них – площа Лобна,

А в киян – вічовий Майдан.

Травень, 2015

 

ПОСЛАННЯ МОСКОВИТАМ-РОСІЯНАМ

До 300-ліття проголошення (у 1721-му році)

Московської держави – «Російською»

О великий и могучий русский язык! …

Не будь тебя, как не прийти в уныние

при виде всего, что делается дома?!

(За И. С. Тургеневым)

Московіє, я нагадать посмію:

Ще й триста літ нема, як ти – «Росія».

Зміни, нарешті, це чуже ім’я,

Сама й вернися «на круги своя».

У масці-машкарі аж 300-літній,

Вже досить прикидатися у світі,

Що ти, неначе, – це земля Русі.

Ні, ти не мала давніх руських сіл.

Ішли князі з Русі та їх дружини…

А руси-кельти – по Десні сиділи

І нижче вже на Заході, на Півдні,

Поміж слов’ян – по всій Русі-Вкраїні.

Були й біля Московії слов’яни,

Та їх стрільці московські убивали,

У Волхові з дітьми живцем топили,

Круг Новгорода й Пскова їх могили.

Московський князь – Сараю звозив дань,

Дав трон йому – монгольський хан-тиран.

Ще був «синод шутєйний»… Та пора

Вже відійти від блазнювань Петра.

За всі віки, сусіди-московити,

І добре є – згадати-порадіти.

Московіє, там де «круги твоя»,

Шукай собі своє нове ім’я.

В минуле хай іде страшна Росія,

Хай врозумляє вас Господня сила,

Дар мови взявши в Київській Русі,

Радійте власній праці і красі.

Бог в поміч вам (і нам!..) – нову державу

По Божому творить Закону й Праву!

1-10.12. 2017

 

ДИТЯ

 А.В.Т.

Не плач, моя душе, уже не плач!

Ти прощена, і ти – усім пробач…

Прийнявши це глибинне каяття,

Нам доручив Господь ясне Дитя.

 

Безпомічне усміхнене маля –

Його вітають Небо і Земля,

Увічнює – оновна в Чаші Кров,

Рятують рідних праця і любов.

 

Хоч як назве тут, на землі, сім’я,

Душа ця має в Богові ім’я.

Нас до глибин єства зігрів усіх,

Дав сил незмірних – немовляти сміх.

 

І там, де смертю смерть здолав Христос,

Майбутнє України прийнялось:

Всепереможне Дерево Життя

Всіх поколінь утверджує буття.

І ми стаємо листям весняним,

Ростемо в радість – із Дитям ясним.

Премирним тихим лепетом Дитя

Війну відгонить геть, у небуття.

 

Хоч не забули муку і сльозу,

Та поза нами зло, аж десь внизу,

Бо несемо і в яві, і в думках

Дитину – над скорботи! – на руках.

 

Сам Сущий Бог тим, хто несе Дитя,

Знімає біль війни новим Життям

І ніжності пульсуючий вогонь

Вливає до простягнутих долонь.

21.04.2019

 

ЗА КОГО ВОЮЄТЕ?

Захисникам Русі-України

Ви за кого воюєте? – За нас!

Хто землю оре, порає городи,

Хто до машин спішить в ранковий час

І хто дітей в садок і в школу водить.

 

За нас, в кого тих літаків нема,

Щоб за кордон з багатствами втікати,

Життя своє кладете недарма

Ви – добровольці й ЗСУ солдати.

 

Десь, може, на місцях, не всюди лад,

Та є в нас воля, батьківські пороги,

Землі, хай невеликий, рідний шмат,

Історія, Закон і звичай строгий.

 

Народ гнобив безжальний окупант:

Обман, насилля, здирства, люті кари…

Були в нас орди, Польща і Москва,

Обри і турки, німці і мадяри…

 

«Лжерусскій мір» ввірвався в Крим, Донбас,

Руйнують душі вороги гібридні.

Солдати наші захищають нас –

Народи всі у вільній Україні.

 

«Ви за кого воюєте?!» – За нас!

І словом відсіч теж дають солдати:

«За тих, хто любить край цей, Небеса,

Де Бог дає нам жити й воскресати!»

09.02.2021. (14.20)

 

ЗЕЛЕНЕ СЛОВО

Д. Т.

Щодня – щоранку – з неба йде весна,

І Сонце кличе серце до цвітіння.

Трава надії, ніжна і ясна,

Благає: «Скинь тягар з мого коріння…»

 

Змітаймо темні сказані слова,

Гіркі думки, що гнівом-сіллю сушать…

Вони зотліли, як в саду мерва,

Зів’яле листя і трава пожухла.

 

Згортаймо вбік, що впало й відійшло,

Зерна не має, не дає обнову.

В огні спалімо все, що віджило,

Внесімо в грунт і попіл, і полову.

 

Весняна зелень вільно хай росте

В землі і в душах, створених родити.

Очистьмо світле! Світле – це святе,

Зростають з нього Духа самоцвіти.

 

Терпіння, радість, лагідність і мир

Світають зранку – треба лиш приймати.

Добру й любові, мов дитя, повір

Отим, де Божий Син й Пречиста Мати.

 

Йде синє й жовте – з Неба до людей

В дні осені й весни, зими і літа;

Крізь воду і вогонь душа пройде

І виростає – про`щенням омита.

 

Ми каємося – палимо слова,

Гіркі думки, що гнівом-сіллю сушать.

Щодня – весна, щодня Життя трава

Зеленим Словом сходить в наших душах.

29-31.03.2020

 

 

ЧАС АНГЕЛА

(Cadence/каданс Людської симфонії)

 

  1. Crescendo (зростаючи)

А Слово Боже не мине

Туманом, пилом надаремно!

Все буде виконане ревно

Небесним очисним вогнем –

Преображаючим огнем…

 

Свобода у добрі і злі

Для гордих – це до зла спонука,

Для гідних – співстраждання мука,

Отрута й лихо – для землі.

 

…І сходив Ангел з вишини,

Ключ від безодні мав у длані,

Великі вогняні кайдани

Він ніс для змія-сатани.

 

Осилив змія, і схопив (Об.20:1-3),

Замкнув неволею в безодні,

Щоб зводити не міг народи,

Насильством світ не погубив.

 

Затим як блискавка змигне

Змій, випущений в дні останні,

І воювати знову стане (Об.20:9-10),

Та знищиться Небес вогнем.

 

Ще є стара земля і плоть,

Допоки будуть – не минеться

Від пристрастей храніння серця –

Цей труд нам заповів Господь.

 

Час Ангела – це правди час!

Зовіть Христа в сердечній брані,

Хоч ми слабкі, та нездоланні,

Бо Сили Божі біля нас.

 

Розкрита людства таїна:

Тим, що Творець вдихнув до серця,

Завдатком райського блаженства

Гендлює п’явка-сатана.

 

Відпалих ангелів прикид,

Злих духів маска стародавня –

Людина г о р д а  й  с а м о п р а в н а –

Кривавий свій лишає слід.

 

Гірчить вода Зорі Полин (Об.8),

Пустіють пишні Вавилони (Об. 18),

Подавши «сарані» «корони» (Об. 9),

Йде Божий Ангел з височин –

Й Небесне воїнство за ним.

 

Гучить історій феєрверк…

Причини хоч відомі зовні,

Та визначають суть – духовні,

Прозріймо в них життя і смерть.

 

Непослух відболів сповна,

Плід зло-добра я відторгаю,

Свободу – з Богом обираю,

Живить життя лише вона.

 

Все добре – до Творця росте,

В свободі Божій – всі Любови,

Краса творінь земних чудових,

Коханих, матерів, дітей.

 

Вже Істини лунає глас (Об.20:4-6),

Святі з Христом – незнані, гнані –

Тепер царюють духом з нами,

Так Царство Боже – в душах в нас.

 

В час Ангела – світліє тьма,

Христос всіх недругів сокритих

Осудить Сам. А Божі діти

В довірі й ласці можуть жити,

Бо з ними – Істина Сама.

 

У почуттях, думках, ділах

Відкрито вірним переходи

По сходах Божої Природи –

До Світла – в барвах і піснях!

Нові і небо, і земля (Об.21)

Приймуть людей – міцних в Любові.

Останній Суд у Божім Слові

Проявить покаянний шлях –

У почуттях, думках, ділах!!!

 

  1. Mezzo forte (стримано сильно)

Лжепророки і служителі звірини

Вже не будуть чинити перелюб

З камінням і деревом (Єр. 3:9),

Золотом і сріблом,

Із різними речами та істотами,

Яким поклонялися, як ідолам.

А Слово Господнє було їм за посміх,

Вони його не жадали (Єр. 6:10).

Мудрі чинити лихе (Єр. 4:22),

Доброго чинити не вміли.

Відступилися від Бога (Єр.8:4)

Усевічним відступленням, –

Та вже перестають хизуватися

Своїм безумством.

 

Народ більше тим не буде вірити,

Які волю обіцяють (2 Петр. 2:17),

Бувши самі рабами тління.

Справджуються Слова Божі (Єр.6:8),

Передані пророком Єремією:

«Ось тепер будь навчений, Єрусалиме,

Щоб Душа Моя не відвернулася від тебе,

Щоб Я тебе не вчинив

Спустошенням, незаселеним краєм!»

 

В час Ангела,

Що скував змія-сатану,

Всяке зло зупинятиметься, –

Як дитячий самокат,

Керований слабкою рукою дітвака,

На повному ходу врізається

В кам’яну огорожу Заповідей

І в Дерево Життя обіч дороги.

А як хвацько той самокатик

Розігнався до своїх забаганок,

До мети беззаконня – руїни…

Тільки просіть допомоги,

Молітеся, дітоньки Божі,

Дух не вгашайте!

 

За дві тисячі років від Євангелії,

Оповіщеної Ісусом Христом,

До цього часу Ангела –

Хто зможе порахувати,

 

Для скількох мільйонів людей

Здійснилося казання Іоана Христителя:

«Я хрищу вас водою на покаяння,

А Той, Хто іде за мною,

Потужніший за мене…

Він христитиме вас (Мт. 3:11)

Духом Святим і огнем»?!!

Лише Сам Христос усіх відає –

Кожного на імення.

 

Утримуються небо і земля

Терпінням і стражданням святих

До самого краю віків.

По допусту Творця (Об. 22:11)

Продовжуються випробування:

Неправдивий – ще може чинити неправду

І поганий – опоганюватися,

А праведний – ще утверджує правду

І святий ще освячується.

По всіх куточках землі це донесено:

Покайтеся – змініть думки і справи,

Бо наблизилось Царство Небесне.

Але самолюбні душі несуть на Суд

Невдоволення, докори, осуд, хулу,

А серця вірних, очищені покаянням,

У трудах і терпінням співають хвалу:

«Слава Богу за все!…»

 

В Судний День вчинки кожної душі

Буде перевіяно, і живе добре зерно

Ангели зберуть у житницю Світла.

Царство Небесне таки споконвіку

Зусиллями здобувається! (Лк. 16:16).

Всі, хто крізь незгоди і негоди

Несе незгасну Божу Любов, –

Тільки Любов’ю і заради Любові

Здобувають його.

 

…А Слово Боже не мине

Туманом, пилом надаремно!

Все буде виконане ревно

Небесним очисним вогнем, –

Преображаючим огнем!!!

3-9.05.2021

 

СВІЧА В ОРЕОЛІ ВОГНЮ

Якщо серце горить – як свіча,

Відступає від нього печаль.

Там, в осерді, невидимий Бог

Не приймає пекучих тривог.

 

Дух невидимий в центрі вогню –

Вільний простір майбутньому дню.

Світло й полум’я – лиш навкруги,

Як і друзі, і вороги.

 

Там, в осерді, невидимий Бог

Не приймає пекучих тривог!

Бо як духу торкнуться твого,

То погасять сердечний вогонь.

 

В ореолі вогонь, не в нутрі!..

Так свіча найясніше горить:

Світло й полум’я – лиш навкруги,

Як і друзі, і вороги.

 

Дух держить серцевину свічі.

Так ти й серце своє научи.

Якщо серце горить як свіча,

Відступає від нього печаль!

31.01.2019

 

СОНЯЧНИЙ ГНІВ

Чи буде правда меж людьми?

Повинна буть, бо сонце стане

І осквернену землю спалить.

  Т. Шевченко. «О люди! люди небораки!..»,1860.

…Не піддавайся на сп’яніння кров’ю

І не впускай в уста лихі слова –

Господь хранить наш дух лише любов’ю,

Лише добром людська душа жива…

Хай ані серця, ні зіниць, ні брів

Не доторкнеться лютий ч о р н и й гнів.

Хай подвигає так думки й діла,

Як дощ при сонці, – гнів супроти зла.

Здійметься він, мов сонячні вітри,

Попалить скрізь неправди прапори,

І десь на іншім боці барикад

Від сонячного гніву зникне г р а д.

Під канонади й реквієм тривог

До Вічного Життя веде нас Бог.

Щоб змити з себе смуту, біль і страх,

Радій і краплі милості в очах.

Душе моя, не зрадь сама собі –

Храни тверезий дух у боротьбі,

Не піддавайся на безумний гнів,

Не уподібнись ним до ворогів.

Прийми на серця сонячний олтар

Любов Господню – благодатний дар.

Коли ж Любов у гніві спалахне –

Відступить звіро-дух пред цим Вогнем!

Там, де нена`висть з підлістю злягла,

Де БЕЗЗАКОННЯ стало знаком ЗЛА,

Там, де війна руйнує дух і плоть,

Нас примирити може – лиш Господь!..

Він дав словам Шевченка – силу грому,

Яріння блискавиці в сірій млі:

«Молітесь Богові одному,

Молітесь правді на землі,

А більше на землі нікому

Не поклонітесь. Все брехня –

Попи й царі…» –

І в нас, як в тій поемі «Неофіти»,

За Честь і Правду гинуть наші діти.

А Заповіді Божі – Джерело,

До нього знов схиляється народ,

Тут Істина і радість молода,

Тут Вічного життя Жива Вода.

14-15.04.2015

 

ПРОЩАТИ ВОРОГАМ

…І навіть той, кому Христос простив,

Кому пообіцяв блаженство раю,

З Ним до кінця ще на хресті висів,

Що суджено, він вистраждав до краю.

 

Але предсмертно втішилась душа,

І мука в нього не була – нестерпна!

Не сумнівайтесь ворогам прощать,

Бо прощенням провин людських не стерти.

 

Хто винен, той нестиме тягарі,

Розкаяний, пройде свій шлях до краю.

Але йому – і вам! – вже зазорить,

 

Полегшить душу відсвіт щастя з раю.

Земні суди – як весняна вода,

Та в Бога буде праведна розплата.

На суд Йому нам душі слід віддать –

Для цього й треба ворогам прощати.

17.03.2016

 

СЛОВО І МОВА

Ніколи любов не перестане!

Хоч пророцтва існують – але припиняться,

Хоч мови існують, – замовкнуть,

Хоч існує знання, та скасується. (1 Кор. 13:8)

 

Як у плесахах вод, у плиннім Слові

І личини зла – і лик Любові.

Знаки, звуки, образів розвої –

Це світлини із душі людської.

Має і мілини, і глибини

Придніпрова мова України;

Як роса – вона з тепла й повітря,

Духа таїна у ній сокрита.

Недоступна в цьому тілі нам

Слова предковічна таїна.

Проникає в сутінь душ, в основи

Справедливе Боже Слово – совість.

На межі думок, і зору, й слуху

Виявляє Слово грані духу –

Колір, запах, серця поривання

І тривожні води покаяння.

Слово-мова – це вже цілі тексти,

Для добра і зла випроби-тести:

І пісні, і приказки, й казки,

І Письма Святого сторінки.

Наша мова – думка і розмова,

Мов дуга у небі веселкова,

Ласка Божа – райдуга єднання,

А для когось – камінь спотикання,

Вбивчий ніж, прихований на грудях…

Мова дух приймає – той, що в людях.

Дух життя – чи дух брехні й руїни,

Що царює в серці у людини.

Обминаєм тих, що прийняли

Дух неправди, незмиру, хули.

Мова наша – вибору дорога,

І до Бога нас веде – й від Бога.

В ній і дружби, й ворожнечі сила,

Все приймає, що душа вмістила.

Вільний простір є в словах і в людях,

Бо вони – вмістилища для духа.

Ми по духу, образу і чину

Впізнаємо Слово і людину.

Змінюються і ростуть слова,

Як приймає їх душа жива.

Дар благий, що можуть Божі діти

З Богом віще Слово – со-творити.

Для душі людської Слово-Світло

Білою Трояндою розквітло.

Я земну грозу лишаю радо,

Повертаюсь в тишу Пра-Троянди.

Там початок має Слово-Світло –

Помічник мій у земному світі.

Бог-Начало – ніжний цвіт сердець,

Жар-вогонь – де всесвіту кінець.

22-24.01.2016

 

СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ

Хоч прийти не зможемо сьогодні

В храм до Чаші по Святі Дари, –

Причащаймось Іменем Господнім,

Що в молитві – як свіча! – горить:

«Господи, Ісусе Христе, Сину Божий,

Помилуй нас, грішних…»

 

Шлях земний важкий, але, на щастя,

Словом Бог Свій Дар доповнить нам

І постійним зробить те причастя,

По яке прийдемо знов у Храм:

«Помилуй нас, Боже, помилуй нас…»

 

В Слові, з каяттям, приймать просімо

Істинне Христове Тіло й Кров, –

Щоб горіла в серці невгасимо

Духом Божим – жертвенна Любов:

«Господи, помилуй мене…»

9.03.2016

 

“Українська літературна газета”, ч. 13 (305), 2.07.2021

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!