ІЗ РУКОПИСУ «УКРАЇНА – СЕРЦЕ»
ДУША-САМОЦВІТ
Моїм любим онукам –
Софії та Алісі, і всім дітям Світла,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
що народжуються на Землі.
Устає над світом Сонце у красі небес –
Понад гори, доли, води і в пустинях десь.
Відкривається Природи стільки славних див…
Ти вшануй Того спочатку, Хто їх сотворив.
Оспівай на хвилях серця ту ясну Любов, –
Хай благі чуття і думи увійдуть у кров,
І зігріють, і подвигнуть до хороших справ,
Хоч би в холоді, в незгоді хтось би й заважав.
Так огранюється в бранях наших душ алмаз,
Вишній скарб ніхто відняти вже не зможе в нас.
Ту подобу й образ Божий не цінує світ,
Той кристал у сяйві райдуг – дух наш саоцвіт.
Він життя земне означить – ночі, дні й труди.
І в Небеснім Граді буде сяяти завжди.
Тих, що світлом серце повнять, Боже хто дитя,
Жде ріка Води живої й Дерево Життя.
Знаєш Божу допомогу – клич Його, прийми
У сум’яттях і тривогах, відчаях зими.
Промінь творчий непогасний в думці бережи,
Саме з нього виростає все життя душі.
Горе тим, кого в ненависть вводить сатана,
Бо гординя – то руїна, і сумна й страшна.
Нам спасіння – це терпіння, каяття, Любов,
Та свобода, що із Богом, без гріха оков.
Тіла зайві забаганки лагідно вгашай,
І зазнає втіх блаженних ще у нім душа.
У трудах, по волі Божій, змінить шлях умить,
Все прийме… хоч зі сльозою… все благословить.
Чи складеться-розпадеться, що б там не було,
Наш Творець у час весняний спалить мерву-зло.
Жде ріка води Живої й Дерево Життя,
Тих, що серце Світлом повнять, Боже хто дитя.
Ще возводять всюди пишний Вавилон земний,
Кривдять, блудять і вбивають Каїна сини.
Відбери свободу, Боже, в тих, що нищать світ,
Діти Неба, гнані в дусі, просять їх спинить.
Та встає над світом Сонце у красі небес –
Отже, душі-самоцвіти ще зростають десь.
Милість Божу, ласку ніжну ближнім передай –
Самоцвіт душі вбирає Cвітла водограй!
Сонце – з краю в край!
24-25.03.2021.
МОЛИТВА ЗА РУСЬ-УКРАЇНУ
О Боже Пресвітлий Єдиний,
Ми молимо духом Тебе:
Народу Русі-України
Даруй благодать із Небес!
О Боже, навчай нас трудитись
В полях, у садах – і в серцях,
Ділами хранити завіти
І Духа, і Сина, й Отця.
Подай нам і віри світання,
І прощення, й ласки труди,
І сонцем ясним покаяння
Народи усі просвіти.
Ти нас укріпляй зупиняти
Всі підступи недругів злі.
І волю, і мир – в згоді братній –
О Боже, храни на землі.
Хай чисте Любові палання
Живить нам блаженно серця!
Дай нам увійти у єднання
І Духа, і Сина, й Отця.
Христова любов між собою –
Це заповідь вічна свята.
О Боже, храни нас Любов’ю
На многії, многі літа!!!
14.05.2020
СТІНА ПАМ’ЯТІ
Ніхто більшої любові не має над ту,
Як хто душу свою поклав би за друзів своїх.
( Ів. 15:13).
Де Київська Русь для держави
Заклала підмурки століть,
Стіна та, що Пам’яті й Слави,
На київській кручі стоїть.
Синів України Стіна –
На ній козаків імена…
Від Бога для духу підмога:
У дзвони б’є знов монастир.
Із Неба – добра перемога,
Архангел веде Михаїл.
Малинова стрічка на грудях,
І радість, і кров, і любов,
І сила побожна у людях,
І правда нових корогов.
Навпроти – дзвіниця Софії,
Богдан там підняв булаву,
Відновлює храми наш Київ –
І має на думці Москву.
Це звідти остуду неволі
Приносять північні вітри:
Нові нагортаються болі
На рани й неправди старі.
Наймення на мурах столиці –
Загиблих за волю й права.
Які в них усміхнені лиця! –
Тут пам’ять про них ожива.
Із ними став князь Володимир:
Підносьте, о воїни, дух!
В пошані портрети любимих –
До них помолитися йдуть.
І квіти пелюстки схиляють,
І в тиші – молитви слова.
Герої у нас не вмирають,
Бо пам’ять їх світла й жива.
Народної Пам’яті й Слави –
Синів України Cтіна…
Правдивої ради держави –
На ній козаків імена.
В серцях наших їх імена –
Любов’ю зігріті сповна.
13.04.2018
* * *
Засіваємо землю синами –
Знову діється лихо з нами…
За які гріхи вікові
Полягли вони в цій траві?
Сивий степ кровенить на Сході –
Материнські плачі в народі.
Від кордону державної зради
Йдуть конвої московські та банди.
…Наче соняхи у цвіту
Впали хлопці на землю святу.
Душі їхні з Христом – не згаснуть,
Подолавши смерть передчасну!
Це ми всі зазнали недолі
В Іловайському коридорі.
Знову діється лихо з нами –
Засіваємо землю синами!!!
Та яке ж у нас буде жниво?
І кому з нього буде мливо?
Знову степом – небесні жниці,
Відділяють кукіль від пшениці…
05.10.2016
* * *
Хоч лютує душа ворохобна –
Не приймайте кремлівський план:
Головна у них – площа Лобна,
А в киян – вічовий Майдан.
Травень, 2015
ПОСЛАННЯ МОСКОВИТАМ-РОСІЯНАМ
До 300-ліття проголошення (у 1721-му році)
Московської держави – «Російською»
О великий и могучий русский язык! …
Не будь тебя, как не прийти в уныние
при виде всего, что делается дома?!
(За И. С. Тургеневым)
Московіє, я нагадать посмію:
Ще й триста літ нема, як ти – «Росія».
Зміни, нарешті, це чуже ім’я,
Сама й вернися «на круги своя».
У масці-машкарі аж 300-літній,
Вже досить прикидатися у світі,
Що ти, неначе, – це земля Русі.
Ні, ти не мала давніх руських сіл.
Ішли князі з Русі та їх дружини…
А руси-кельти – по Десні сиділи
І нижче вже на Заході, на Півдні,
Поміж слов’ян – по всій Русі-Вкраїні.
Були й біля Московії слов’яни,
Та їх стрільці московські убивали,
У Волхові з дітьми живцем топили,
Круг Новгорода й Пскова їх могили.
Московський князь – Сараю звозив дань,
Дав трон йому – монгольський хан-тиран.
Ще був «синод шутєйний»… Та пора
Вже відійти від блазнювань Петра.
За всі віки, сусіди-московити,
І добре є – згадати-порадіти.
Московіє, там де «круги твоя»,
Шукай собі своє нове ім’я.
В минуле хай іде страшна Росія,
Хай врозумляє вас Господня сила,
Дар мови взявши в Київській Русі,
Радійте власній праці і красі.
Бог в поміч вам (і нам!..) – нову державу
По Божому творить Закону й Праву!
1-10.12. 2017
ДИТЯ
А.В.Т.
Не плач, моя душе, уже не плач!
Ти прощена, і ти – усім пробач…
Прийнявши це глибинне каяття,
Нам доручив Господь ясне Дитя.
Безпомічне усміхнене маля –
Його вітають Небо і Земля,
Увічнює – оновна в Чаші Кров,
Рятують рідних праця і любов.
Хоч як назве тут, на землі, сім’я,
Душа ця має в Богові ім’я.
Нас до глибин єства зігрів усіх,
Дав сил незмірних – немовляти сміх.
І там, де смертю смерть здолав Христос,
Майбутнє України прийнялось:
Всепереможне Дерево Життя
Всіх поколінь утверджує буття.
І ми стаємо листям весняним,
Ростемо в радість – із Дитям ясним.
Премирним тихим лепетом Дитя
Війну відгонить геть, у небуття.
Хоч не забули муку і сльозу,
Та поза нами зло, аж десь внизу,
Бо несемо і в яві, і в думках
Дитину – над скорботи! – на руках.
Сам Сущий Бог тим, хто несе Дитя,
Знімає біль війни новим Життям
І ніжності пульсуючий вогонь
Вливає до простягнутих долонь.
21.04.2019
ЗА КОГО ВОЮЄТЕ?
Захисникам Русі-України
Ви за кого воюєте? – За нас!
Хто землю оре, порає городи,
Хто до машин спішить в ранковий час
І хто дітей в садок і в школу водить.
За нас, в кого тих літаків нема,
Щоб за кордон з багатствами втікати,
Життя своє кладете недарма
Ви – добровольці й ЗСУ солдати.
Десь, може, на місцях, не всюди лад,
Та є в нас воля, батьківські пороги,
Землі, хай невеликий, рідний шмат,
Історія, Закон і звичай строгий.
Народ гнобив безжальний окупант:
Обман, насилля, здирства, люті кари…
Були в нас орди, Польща і Москва,
Обри і турки, німці і мадяри…
«Лжерусскій мір» ввірвався в Крим, Донбас,
Руйнують душі вороги гібридні.
Солдати наші захищають нас –
Народи всі у вільній Україні.
«Ви за кого воюєте?!» – За нас!
І словом відсіч теж дають солдати:
«За тих, хто любить край цей, Небеса,
Де Бог дає нам жити й воскресати!»
09.02.2021. (14.20)
ЗЕЛЕНЕ СЛОВО
Д. Т.
Щодня – щоранку – з неба йде весна,
І Сонце кличе серце до цвітіння.
Трава надії, ніжна і ясна,
Благає: «Скинь тягар з мого коріння…»
Змітаймо темні сказані слова,
Гіркі думки, що гнівом-сіллю сушать…
Вони зотліли, як в саду мерва,
Зів’яле листя і трава пожухла.
Згортаймо вбік, що впало й відійшло,
Зерна не має, не дає обнову.
В огні спалімо все, що віджило,
Внесімо в грунт і попіл, і полову.
Весняна зелень вільно хай росте
В землі і в душах, створених родити.
Очистьмо світле! Світле – це святе,
Зростають з нього Духа самоцвіти.
Терпіння, радість, лагідність і мир
Світають зранку – треба лиш приймати.
Добру й любові, мов дитя, повір
Отим, де Божий Син й Пречиста Мати.
Йде синє й жовте – з Неба до людей
В дні осені й весни, зими і літа;
Крізь воду і вогонь душа пройде
І виростає – про`щенням омита.
Ми каємося – палимо слова,
Гіркі думки, що гнівом-сіллю сушать.
Щодня – весна, щодня Життя трава
Зеленим Словом сходить в наших душах.
29-31.03.2020
ЧАС АНГЕЛА
(Cadence/каданс Людської симфонії)
- Crescendo (зростаючи)
А Слово Боже не мине
Туманом, пилом надаремно!
Все буде виконане ревно
Небесним очисним вогнем –
Преображаючим огнем…
Свобода у добрі і злі
Для гордих – це до зла спонука,
Для гідних – співстраждання мука,
Отрута й лихо – для землі.
…І сходив Ангел з вишини,
Ключ від безодні мав у длані,
Великі вогняні кайдани
Він ніс для змія-сатани.
Осилив змія, і схопив (Об.20:1-3),
Замкнув неволею в безодні,
Щоб зводити не міг народи,
Насильством світ не погубив.
Затим як блискавка змигне
Змій, випущений в дні останні,
І воювати знову стане (Об.20:9-10),
Та знищиться Небес вогнем.
Ще є стара земля і плоть,
Допоки будуть – не минеться
Від пристрастей храніння серця –
Цей труд нам заповів Господь.
Час Ангела – це правди час!
Зовіть Христа в сердечній брані,
Хоч ми слабкі, та нездоланні,
Бо Сили Божі біля нас.
Розкрита людства таїна:
Тим, що Творець вдихнув до серця,
Завдатком райського блаженства
Гендлює п’явка-сатана.
Відпалих ангелів прикид,
Злих духів маска стародавня –
Людина г о р д а й с а м о п р а в н а –
Кривавий свій лишає слід.
Гірчить вода Зорі Полин (Об.8),
Пустіють пишні Вавилони (Об. 18),
Подавши «сарані» «корони» (Об. 9),
Йде Божий Ангел з височин –
Й Небесне воїнство за ним.
Гучить історій феєрверк…
Причини хоч відомі зовні,
Та визначають суть – духовні,
Прозріймо в них життя і смерть.
Непослух відболів сповна,
Плід зло-добра я відторгаю,
Свободу – з Богом обираю,
Живить життя лише вона.
Все добре – до Творця росте,
В свободі Божій – всі Любови,
Краса творінь земних чудових,
Коханих, матерів, дітей.
Вже Істини лунає глас (Об.20:4-6),
Святі з Христом – незнані, гнані –
Тепер царюють духом з нами,
Так Царство Боже – в душах в нас.
В час Ангела – світліє тьма,
Христос всіх недругів сокритих
Осудить Сам. А Божі діти
В довірі й ласці можуть жити,
Бо з ними – Істина Сама.
У почуттях, думках, ділах
Відкрито вірним переходи
По сходах Божої Природи –
До Світла – в барвах і піснях!
Нові і небо, і земля (Об.21)
Приймуть людей – міцних в Любові.
Останній Суд у Божім Слові
Проявить покаянний шлях –
У почуттях, думках, ділах!!!
- Mezzo forte (стримано сильно)
Лжепророки і служителі звірини
Вже не будуть чинити перелюб
З камінням і деревом (Єр. 3:9),
Золотом і сріблом,
Із різними речами та істотами,
Яким поклонялися, як ідолам.
А Слово Господнє було їм за посміх,
Вони його не жадали (Єр. 6:10).
Мудрі чинити лихе (Єр. 4:22),
Доброго чинити не вміли.
Відступилися від Бога (Єр.8:4)
Усевічним відступленням, –
Та вже перестають хизуватися
Своїм безумством.
Народ більше тим не буде вірити,
Які волю обіцяють (2 Петр. 2:17),
Бувши самі рабами тління.
Справджуються Слова Божі (Єр.6:8),
Передані пророком Єремією:
«Ось тепер будь навчений, Єрусалиме,
Щоб Душа Моя не відвернулася від тебе,
Щоб Я тебе не вчинив
Спустошенням, незаселеним краєм!»
В час Ангела,
Що скував змія-сатану,
Всяке зло зупинятиметься, –
Як дитячий самокат,
Керований слабкою рукою дітвака,
На повному ходу врізається
В кам’яну огорожу Заповідей
І в Дерево Життя обіч дороги.
А як хвацько той самокатик
Розігнався до своїх забаганок,
До мети беззаконня – руїни…
Тільки просіть допомоги,
Молітеся, дітоньки Божі,
Дух не вгашайте!
За дві тисячі років від Євангелії,
Оповіщеної Ісусом Христом,
До цього часу Ангела –
Хто зможе порахувати,
Для скількох мільйонів людей
Здійснилося казання Іоана Христителя:
«Я хрищу вас водою на покаяння,
А Той, Хто іде за мною,
Потужніший за мене…
Він христитиме вас (Мт. 3:11)
Духом Святим і огнем»?!!
Лише Сам Христос усіх відає –
Кожного на імення.
Утримуються небо і земля
Терпінням і стражданням святих
До самого краю віків.
По допусту Творця (Об. 22:11)
Продовжуються випробування:
Неправдивий – ще може чинити неправду
І поганий – опоганюватися,
А праведний – ще утверджує правду
І святий ще освячується.
По всіх куточках землі це донесено:
Покайтеся – змініть думки і справи,
Бо наблизилось Царство Небесне.
Але самолюбні душі несуть на Суд
Невдоволення, докори, осуд, хулу,
А серця вірних, очищені покаянням,
У трудах і терпінням співають хвалу:
«Слава Богу за все!…»
В Судний День вчинки кожної душі
Буде перевіяно, і живе добре зерно
Ангели зберуть у житницю Світла.
Царство Небесне таки споконвіку
Зусиллями здобувається! (Лк. 16:16).
Всі, хто крізь незгоди і негоди
Несе незгасну Божу Любов, –
Тільки Любов’ю і заради Любові
Здобувають його.
…А Слово Боже не мине
Туманом, пилом надаремно!
Все буде виконане ревно
Небесним очисним вогнем, –
Преображаючим огнем!!!
3-9.05.2021
СВІЧА В ОРЕОЛІ ВОГНЮ
Якщо серце горить – як свіча,
Відступає від нього печаль.
Там, в осерді, невидимий Бог
Не приймає пекучих тривог.
Дух невидимий в центрі вогню –
Вільний простір майбутньому дню.
Світло й полум’я – лиш навкруги,
Як і друзі, і вороги.
Там, в осерді, невидимий Бог
Не приймає пекучих тривог!
Бо як духу торкнуться твого,
То погасять сердечний вогонь.
В ореолі вогонь, не в нутрі!..
Так свіча найясніше горить:
Світло й полум’я – лиш навкруги,
Як і друзі, і вороги.
Дух держить серцевину свічі.
Так ти й серце своє научи.
Якщо серце горить як свіча,
Відступає від нього печаль!
31.01.2019
СОНЯЧНИЙ ГНІВ
Чи буде правда меж людьми?
Повинна буть, бо сонце стане
І осквернену землю спалить.
Т. Шевченко. «О люди! люди небораки!..»,1860.
…Не піддавайся на сп’яніння кров’ю
І не впускай в уста лихі слова –
Господь хранить наш дух лише любов’ю,
Лише добром людська душа жива…
Хай ані серця, ні зіниць, ні брів
Не доторкнеться лютий ч о р н и й гнів.
Хай подвигає так думки й діла,
Як дощ при сонці, – гнів супроти зла.
Здійметься він, мов сонячні вітри,
Попалить скрізь неправди прапори,
І десь на іншім боці барикад
Від сонячного гніву зникне г р а д.
Під канонади й реквієм тривог
До Вічного Життя веде нас Бог.
Щоб змити з себе смуту, біль і страх,
Радій і краплі милості в очах.
Душе моя, не зрадь сама собі –
Храни тверезий дух у боротьбі,
Не піддавайся на безумний гнів,
Не уподібнись ним до ворогів.
Прийми на серця сонячний олтар
Любов Господню – благодатний дар.
Коли ж Любов у гніві спалахне –
Відступить звіро-дух пред цим Вогнем!
Там, де нена`висть з підлістю злягла,
Де БЕЗЗАКОННЯ стало знаком ЗЛА,
Там, де війна руйнує дух і плоть,
Нас примирити може – лиш Господь!..
Він дав словам Шевченка – силу грому,
Яріння блискавиці в сірій млі:
«Молітесь Богові одному,
Молітесь правді на землі,
А більше на землі нікому
Не поклонітесь. Все брехня –
Попи й царі…» –
І в нас, як в тій поемі «Неофіти»,
За Честь і Правду гинуть наші діти.
А Заповіді Божі – Джерело,
До нього знов схиляється народ,
Тут Істина і радість молода,
Тут Вічного життя Жива Вода.
14-15.04.2015
ПРОЩАТИ ВОРОГАМ
…І навіть той, кому Христос простив,
Кому пообіцяв блаженство раю,
З Ним до кінця ще на хресті висів,
Що суджено, він вистраждав до краю.
Але предсмертно втішилась душа,
І мука в нього не була – нестерпна!
Не сумнівайтесь ворогам прощать,
Бо прощенням провин людських не стерти.
Хто винен, той нестиме тягарі,
Розкаяний, пройде свій шлях до краю.
Але йому – і вам! – вже зазорить,
Полегшить душу відсвіт щастя з раю.
Земні суди – як весняна вода,
Та в Бога буде праведна розплата.
На суд Йому нам душі слід віддать –
Для цього й треба ворогам прощати.
17.03.2016
СЛОВО І МОВА
Ніколи любов не перестане!
Хоч пророцтва існують – але припиняться,
Хоч мови існують, – замовкнуть,
Хоч існує знання, та скасується. (1 Кор. 13:8)
Як у плесахах вод, у плиннім Слові
І личини зла – і лик Любові.
Знаки, звуки, образів розвої –
Це світлини із душі людської.
Має і мілини, і глибини
Придніпрова мова України;
Як роса – вона з тепла й повітря,
Духа таїна у ній сокрита.
Недоступна в цьому тілі нам
Слова предковічна таїна.
Проникає в сутінь душ, в основи
Справедливе Боже Слово – совість.
На межі думок, і зору, й слуху
Виявляє Слово грані духу –
Колір, запах, серця поривання
І тривожні води покаяння.
Слово-мова – це вже цілі тексти,
Для добра і зла випроби-тести:
І пісні, і приказки, й казки,
І Письма Святого сторінки.
Наша мова – думка і розмова,
Мов дуга у небі веселкова,
Ласка Божа – райдуга єднання,
А для когось – камінь спотикання,
Вбивчий ніж, прихований на грудях…
Мова дух приймає – той, що в людях.
Дух життя – чи дух брехні й руїни,
Що царює в серці у людини.
Обминаєм тих, що прийняли
Дух неправди, незмиру, хули.
Мова наша – вибору дорога,
І до Бога нас веде – й від Бога.
В ній і дружби, й ворожнечі сила,
Все приймає, що душа вмістила.
Вільний простір є в словах і в людях,
Бо вони – вмістилища для духа.
Ми по духу, образу і чину
Впізнаємо Слово і людину.
Змінюються і ростуть слова,
Як приймає їх душа жива.
Дар благий, що можуть Божі діти
З Богом віще Слово – со-творити.
Для душі людської Слово-Світло
Білою Трояндою розквітло.
Я земну грозу лишаю радо,
Повертаюсь в тишу Пра-Троянди.
Там початок має Слово-Світло –
Помічник мій у земному світі.
Бог-Начало – ніжний цвіт сердець,
Жар-вогонь – де всесвіту кінець.
22-24.01.2016
СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ
Хоч прийти не зможемо сьогодні
В храм до Чаші по Святі Дари, –
Причащаймось Іменем Господнім,
Що в молитві – як свіча! – горить:
«Господи, Ісусе Христе, Сину Божий,
Помилуй нас, грішних…»
Шлях земний важкий, але, на щастя,
Словом Бог Свій Дар доповнить нам
І постійним зробить те причастя,
По яке прийдемо знов у Храм:
«Помилуй нас, Боже, помилуй нас…»
В Слові, з каяттям, приймать просімо
Істинне Христове Тіло й Кров, –
Щоб горіла в серці невгасимо
Духом Божим – жертвенна Любов:
«Господи, помилуй мене…»
9.03.2016
“Українська літературна газета”, ч. 13 (305), 2.07.2021
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.