“Українська літературна газета”, ч. 10 (353), жовтень 2023
Із циклу: «КАЛЕЙДОСКОП ВІЧНОСТІ»
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Розділить східну й західну півкулі
Меридіан, що зветься нульовим.
А віра наша відмежує кулі
Тьми-темряви… Знання не є новим.
На всіх меридіанах й паралелях
Про велич України говорю,
На перехрестях світових, в оселях
Висловлюю позицію свою.
Остерігайтесь вкрай росії-язви…
Моя Вітчизна – Україна-Русь,
Ще й Київська приписують до назви.
Невтомно Батьківщиною горджусь!
А нелегка була у неї доля,
Боролась за свободу всі віки –
Тримали вправно шаблю і пістоля
Діди і наймужніші прабатьки.
Та й зараз теж воюємо щосили,
Нас не здолають кляті москалі.
Ми ворогів, як трави покосили –
Це перегній для нашої землі.
Для світу найрідніша Україна
Зразком є честі, гідності й краси,
Хоча лежить із-за війни в руїнах.
Тобі, Вкраїно, – «і з води й роси»!
Як нульовий меридіан, розділить
Війна стоклята ця: то хто ж є хто…
О, скільки полягло за праве діло!
Не вірить вже агресорці ніхто.
І свято Незалежності відділить
Вкраїну від чужинців кабали.
Хай Незалежність Україну зцілить!..
Щоб орки в домовинах полягли!
Між злом й добром стоїть Творець могутній,
Постала Україна, наче щит.
Б’ємось за сьогодення і майбутнє!
Не взять кремлю весь світ під свій копит.
Моя Вітчизна переможе в герці
З ордою варварів і дикунів.
О як лелію Перемогу в серці…
До неї, рідні, небагато днів!
УКРАЇНО МОЯ СОНЦЕЛИКА…
Україно моя сонцелика,
Найдорожча перлина для нас!
Голос серця до бою закликав
«Визволителів» здужати сказ,
Та позбавити путлера влади
Й запекти на пекельнім вогні.
Ні, не буде поганцю пощади.
Ми ось-ось переможем в війні!
І поля колоскові навіки
Розмінують від путінських мін,
Ми позбавимось злої опіки.
Перемоги лунатиме дзвін!
А джерельна вода у криницях
Видихатиме щастя й любов –
Нап’ємося такої водиці!
Скільки ж мовлено всіх молитов!
Ми б’ємо ворогів безупину
Щоб звільнити терени свої,
Та мстимося за кожну дитину
І за сльози гіркі матерів.
Тож мужаймося зараз, вкраїнці –
Поміч світу зростає для нас.
Ой які приготуєм гостинці,
Як проб’є переможний наш час!
Знову сонце засяє яскраво,
Навіть взимку цвістимуть сади…
Україні кричатимуть: «Браво!»
Не спинить Перемоги ходи!
Україна – свята рятівниця
Для народів планети Земля!
Сокровенна ти наша скарбниця,
Хай святиться Вкраїни ім’я!
ХРИСТОС ВОСКРЕС! РОЗКВІТНЕ УКРАЇНА!
Здолавши смерть і зло, і пекло вічне,
Син Бога – рідний наш ХРИСТОС – воскрес!
Надав Він притчу про зерно гірчичне…
Жадав підняти людство до небес!
Дорогу власну кожен вибирає,
І хрест несе лише свого життя…
Блаженством маниш нас, одвічний раю!
То з ким і як йдемо у майбуття?
А УКРАЇНА для свого народу
Свободу обирає на віки!
За незалежність – цінну нагороду –
Ідуть у бій жінки й чоловіки.
І, не шкодуючи життя, сміливо,
Відкинувши всі сумніви й жалі,
москву перемагають злу, крикливу.
Стоять на смерть за кожну п’ядь землі!
Христос Воскрес! Розквітне Україна!
Вона здолає ради світла тьму!
І зараз найсвятіша Батьківщина
Невпинно нищить світову чуму!
Ми переможем клятих московитів.
Засяє Перемога назавжди!
І буде море сліз і море квітів…
О швидше, Переможенько, прийди!
СИН БОГА МАВ ЦЮ СИЛУ!
Одвічну смерть життя перемогло!
Христос воскрес! Син Бога мав цю силу!
Здолав антихриста пекельне зло…
Ісусе, віри нашої Світило!..
О Слово Господа, святе нове!..
Як у Адамі люди всі вмирають,
В Христі Ісусі кожен оживе.
Та оживуть лиш ті, що віру мають.
Тож культивуєм віру та любов…
Дарована нам вічність милосердно!
Ні, недарма лилась Ісуса кров –
Ми віримо у диво щиросердно!
І невимовне в серці відчуття,
І радість світла огортає душу…
В Христі ми вічне маємо життя!
Яке блаженство (я зізнатись мушу)!!!
Хай дзвони Великодні принесуть
В родини наші злагоду й достаток,
Відкриється ще глибше СвЯта суть…
Подбаємо про свій духовний статок!
СЯГНУТЬ ТВОЇХ ДУХОВНИХ БЕРЕГІВ!
Яке блаженство, що ми маєм віру –
Опору та надію у житті!
Тож культивуєм почуття це щиро,
Плекаймо і в душі й на видноті…
Здолати, дійсно, віра допоможе
І власні труднощі, і ворогів.
Надай нам сил, святий могутній Боже,
Сягнуть Твоїх духовних берегів!
А хто стоїть між вірою й зневірою,
То серцем вектор руху оберіть.
Увіруймо ще більш, з новою силою!
Земне життя для вічності – це мить…
Подбаємо про вічність й сьогодення,
Аби не мати зрештою жалі…
…Всі дії ЗСУ – ось те знамення,
Що МИР засяє на моїй землі!
Лиш віра є найкраща переправа
До миру і любові й майбуття.
Скінчиться скоро ця війна кривава.
І лине Перемоги відчуття!..
ЦЕ НАЙЧАРІВНІША ПОРА
ДЛЯ ЛЮБЛЯЧИХ СЕРДЕЦЬ!
До Міжнародного дня медсестри
Весна! Життя нового символ та кохання…
Це найчарівніша пора для люблячих сердець!
Природа розцвітає, квітнуть поривання
Душі людської. Тож радіє Всесвіту Творець!
Знов білим рястом – проліском – вона укрила
Галявини у лісі, уквітчала береги.
А романтичним мріям дарувала крила…
Не втамувати до життя нестерпної жаги!
Закохані втрачають сон, і ранок світлий
Летить натхненно в гості до прекрасної весни.
Обійми після сну розкрили голі віти…
О, як зазеленіють ізумрудом всі вони!
Ось у садках пелюсток ніжна хуртовина,
У небі райдуга опісля першої грози…
Яка ж ти, весно, молода і старовинна!
Не втримати від радості брунькової сльози.
Весна крокує до свого зеніту й слави.
Невдовзі дивовижний красень розцвіте – бузок.
Тож неймовірні у весни щорік забави.
Вона – життя непереможного й краси зразок!
В полоні почуттів ми зараз невимовних…
Ще й свято маємо для наших милих медсестер!
І кожен з нас до вас, улюблених шановних,
Букети з квітами любові та весни простер…
Нехай сестричок долі будуть вкрай щасливі,
Милують посмішки в куточках їхніх губ,
Цілують їм за ніжність рученьки дбайливі!
І щоб у кожної коханням вірним сяяв шлюб!!!
СКІЛЬКИ СОКРОВЕННОГО У СЛОВІ…
Вишиванка! Скільки сокровенного у слові…
Океани ніжності, любові, теплоти,
Вірності, патріотизму… Вже напоготові
І прикметники… Не переповісти.
У такій сорочці кожен, наче сонце, сяє,
Лине український генетичний код…
Запишаймося ще більше найріднішим краєм!
Споконвічний волелюбний ми народ!
Вишиваночка зігріє кожному серденько,
І нахлине спомин про відважний рід,
Пригадаєм шанобливо татуся і неньку.
А який залишим по собі ми слід?
Надихне на дивовижну заповітну мрію
Витвір життєдайний працьовитих рук.
Я зізнатися в любові вам усім посмію,
Щоб відволікати від війни та мук.
Українці не забули вікових обрядів,
І в серцях плекають прадідів пісні…
Вберігають вишиванки від куль та снарядів
Героїчних вояченьків на війні.
Пам’ятаю, як бабуся плідно вишивала
І льняні, і полотняні сорочки…
Сараною злобно суне путінська навала,
Щонайбільш страждають любі діточки…
Тож за вишиванку, за блакитне чисте небо
Рушмо, як один, в найтяжчий правий бій!
Захистімо Націю! Вчиняймо все, що треба…
А найперш тримаймо наш духовний стрій!
Я вже бачу, як орда кремля напрочуд блудна
Утікає з української землі.
Те, яка у московітів тупість непробудна,
На рашистському вкарбовано чолі,
Бо інакше не напали б на святу свободу,
Прагнучи урвати лакомий шматок.
Їм, рабам, не зрозуміти гідності народу,
Тож потрапив ворог в лабіринт пасток.
Стала мова солов’їна поперек горлянки
московитам недозрілим і сліпим…
Не здійснить кремлівський злодій плани –
забаганки
Тож, Європо, перемогу не проспи.
«Хай не буде осторонь твоя стояти хата!» –
Ось такий лунає гучно заклик мій.
Поспішай-но же хуткіше про свій мир подбати,
Бо на черзі ти, безпечна, зрозумій.
Спонукає захистити мила вишиванка
Горизонти серця. І загине тля.
Україна самостійна! Не імперська ланка!
Скоро звільниться від ворога земля!
Вишиванку Перемоги вишиваєм разом,
Кожен з нас – незламності палкий співець.
Україна сяятиме у віках алмазом,
Бо непереможний наш союз сердець!
ВАШЕ СВІТЛО В БЕЗМЕЖНОСТІ СЯЄ
Анатолію Федоровичу Горлову
Світлій пам’яті головного редактора
газети «Голос України»
аше світло в безмежності сяє,
Вічна пам’ять у наших серцях,
Лине слава про Вас небокраєм –
Дивовижну людину-творця.
Ви часопису вірний керманич,
І творили його, наче Бог.
Не чекали небесної манни,
Працювали, як за десятьох,
Не шкодуючи сил своїх власних,
Ні здоров’я та навіть життя.
І згоріли тому передчасно.
Не торкнеться творця забуття!
А команду яку підібрали:
Кожен й кожна як раз Вам під стать.
«Голос…» й слово – це щит від навали,
Слово завжди вестиме на рать.
Серце рвалось від болю і туги,
Коли ворог смертельний напав.
У ділах Ви сягнули напруги,
Що повалить суспільства стовпа.
Ваші справи крокують в майбутнє.
Прапор «Голосу…» так майорить!
З Вами, Вчителю наш незабутній,
Не втрачаєм зв’язок ні на мить!
СТЯГ НАШ СИНЬО-ЖОВТИЙ
Слався, мій народе і моя країно!
Наш Державний Прапор гордо майорить!
В ньому поєднались, злиті воєдино,
Золото пшениці та небес блакить,
Як союз одвічний і землі, і неба.
Стяг цей – запорука миру на землі!
Всім нам, українцям, поборотись треба,
Щоб бридкі рашисти згинули в імлі,
А славетна найнезламніша Вкраїна
Вирвалась назавжди із оков кремля.
Не поставив путлер нАрід на коліна –
Стяг наш синьо-жовтий завжди окриляв,
Надихала гідність, прагнення свободи
І також бажання у серцях палких
Врятувати інші на землі народи
Від рашиських пазурів украй чіпких.
Ми йдемо до Перемоги осяйної
Впевнено, невідворотно – лише так!
Вистачає у героїв серця зброї!
Поженім до пекла ворогів усмак!
Наближається величне любе свято.
Будем прославляти Незалежність ми…
Подолаєм орків, заживем багато.
Тож Державний Прапор, друже, ти здійми!
ПРОБУДЖЕННЯ ЛАВИ
Із циклу: «Світ очима українки»
Яка дивовижна планета Земля!
Яке незбагненне величне творіння!
Ліси, водоспади, рівнини, моря…
Мандрую я світом із благоговінням.
Вулкан на Гаваях покликав: «Прийди!»
Про велич його я читала всебічно.
«Для зустрічі мужність у серці знайди,
Вражає сміливих вогнисте обличчя!»
Він дуже активний і діє весь час,
Один з найактивніших серед вулканів.
І манить дослідників, мрійників – нас.
(О скільки вже здійснено велетнів-планів!)
За покликом серця відправилась в путь
В далеку заморську звитяжну мандрівку,
Щоб досвід новий незабутній набуть
І все записати на пам’яті плівку.
Злітаємо завжди у викликах ми
У небо високе до самого Бога…
Вулкане, ти гостю відважну прийми,
До тебе вона прокладає дорогу…
… Нарешті в долині вулкана стою…
Його привітала я піснею слави –
Адже він володар лавини вогню!
Мерщій бо шукати пробудження лави
В місцях, де вона знов і знов ожива,
І плавить, мов воск, найміцніше каміння.
Такі планувала побачить дива…
Мені знадобились усі мої вміння.
… Вдягнувшись у мужності духа броню,
Під сонцем палючим в похід вирушали,
Жадаючи бачити силу вогню –
Майбутні видіння украй спокушали.
Вулкан у долині ховає місця,
Де лава розтоплює камінь раптово…
Таким від початку був задум Творця,
Ось так спрацювало Всевишнього Слово!
І справжнім героєм постав провідник…
Бо виріс в гарячих обіймах вулкану,
У роздумах в серце якого проник, –
Тож він не потрапить у пастку-оману.
І подих вулкана відчує завжди,
Вперед до мети поведе надсміливо,
Суворо накаже, де треба: «Зажди!»,
Проте, посміхнеться очима грайливо…
Розпечені камені, сонце в зеніт
Уже піднялося і палить нещадно.
Навколо постав мій омріяний світ…
Усю панораму всотати нескладно –
Свідомість відкрита для дивних картин
Вулкана зрадливого й лави потоків…
І серце завмерло на вічність хвилин…
Чомусь я згадала біблійних Пророків…
Ніхто не підходив із групи впритул
До лави потоку, ніхто, окрім мене,
Щоб бачити зблизька вулкана розгул…
А кров закипала від спеки у венах…
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.