“Українська літературна газета”, ч. 24 (342), 9 грудня 2022
ЛИШ ВЕЛИКА ПЕРЕМОГА В НАШИХ ПЛАНАХ!
Відлітає літо журавлиним клином…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Та у наших душах веселковий час.
На своїх же крилах у любов полинем,
Щоб вогонь любові у серцях не згас.
Летимо до миру. Розправляєм крила…
Надихаймось, друзі, краєм золотим.
Наша Україна – то могутня сила –
Це прадавня вічність, весь народ і ти!
Україна і незламна й нездоланна!
Світ пишається тобою, дорога.
Лиш Велика Перемога в наших планах!
І про неї кожен Господа блага.
Ми над ворогом здобудем Перемогу,
І назад у пекло скинем силу зла.
До свободи проторуємо дорогу!!!
Україна – світ зітхне – перемогла!!!
- 09. 2022 р.
ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ Я ПОНАД УСЕ!
Люблю Україну я понад усе –
Прекрасну, незламну, нескорену, вільну –
Хоч рани у серці, бо ворог несе
Їй смерть та страждання щомиті свавільно.
Та ми переможем в священній війні,
ВдягнЕм на добробут свободи намисто.
І знову цвістимуть поля навесні
Так весело, дружно, строкато, барвисто.
Знов жито та гречка, пшениця і льон
Під сонцем щасливо зростатимуть в радість,
І стане солодким у кожного сон,
Покриє країну Всевишнього благість.
Залишилось тільки до зали ввійти –
Уже Перемога стоїть на порозі!
Бар’єри останні здолаєш і ти,
Бо кожен із нас це зробити у змозі.
Ба більше, повинен. Тож рушмо вперед,
Здійнявши наш прапор вкраїнський шовковий!
Для бою у кожного «свій кулемет»…
Потужною зброєю зАвжди є слово.
- 09. 2022 р.
ВІТЧИЗНА ЗРОСТАТИМЕ
В ВЕЛИЧІ Й СЛАВІ!
Розплакалась осінь людськими сльозами,
Бо впала ракета і смерть принесла…
Хлоп’ятко тремтить біля мертвої мами…
О скільки ж рашисти накоїли зла!!!
А поруч сестричка, що кров’ю стікає…
Він зовсім маленький – мабУть, рочків п’ять.
І більше нікого, нікого немає.
Як довго він буде заклякло стоять?
І хто допоможе справлятись із шоком?
Навкруг все палає, і стогне земля.
Хоч сльози течуть безперервним потоком,
Враз стало дорослим це мужнє дитя.
Оплакує небо простори Вкраїни –
ЗемлІ пресвятої кожнісіньку п’ядь,
Журбує, що мирним не є для країни,
Бо з нього убивчі ракети летять.І сила зростає у серці хлопчини –
Прадавній весь рід у глибинах душі
На захист повстав, і малюк не загине!
А горе його вже сягнуло межі.
Він житиме гідно у вільній Державі,
Кохатиме, матиме діток своїх.
Вітчизна зростатиме в величі й славі!!!
Росії ж довічно не збути цей гріх.
- 11. 2022 р.
ТИ ЄДИНА У СВІТІ ТАКА!
Україно моя незрівнянна,
Ти єдина у світі така!
Ворог знищує нас невблаганно,
Давня нація кров’ю стіка.
Твоя мужність, незламність і стійкість
У народів землі на вустах.
Руйнувань враз зазнала ти стільки,
Що не мав цілий світ у віках.
Ми єдині тепер, як ніколи –
Вмить повстали в смертельнім бою.
І палає, горить все навколо…
Тож врятуймо Вітчизну свою!
Для свободи не шкода нічого –
Не уникнути віщих горнил.
Всі благаємо Бога живого:
Дай нам, Господи, віри і сил!
Ми здолаємо гідру прокляту.
Зійде сонце на радість усім.
На планеті влаштується свято,
України звучатиме гімн.
- 11. 2022 р.
ОСІННІ РОЗДУМИ
На мить забудьмо про війну,
Її жахіття, смерть і дії.
Пориньмо в осінь чарівну –
Це буде гарна протидія.
За осінь вип’ємо вина,
Бо ми ж усі природи діти…
Та є і гарна новина,
Якій всі будемо радіти.
Звільнили рідний наш Херсон
Від людством проклятих рашистів!
Усі боролись в унісон,
Щоб вигнать нелюдів-фашистів…
…А осінь тепла ще стоїть –
Немає тих вітрів шалених,
Чарує око розмаїть
Цих кольорів жовто-зелених.
Князь Володимир із хрестом
Вітає осінь чарівницю,
І так завзято всі гуртом
Її оспівують дзвіниці.
Опале листя свій танок
Розпочинає біля вежі.
Вдягає кущ вогню вінок –
Хоча б не трапилось пожежі.
Так, осінь золота стоїть –
Не звична, ні, для листопада,
Бо неба вічного блакить
Люб’язно надає їй владу.
Столичний радує Дніпро
В оправі берегів осінніх.
О скільки вод вже протекло
Повз Київ – нації коріння!
Здіймає таїну туман,
І сонце землю ніжно гріє.
Чимало в осені приман…
Тож осінь надихати вміє!
ЦьогОріч, дійсно, золота!
Дощить буває час від часу…
Остання квітка відцвіта…
Та не сумуймо передчасно,
Що грянуть скоро холоди,
Закрутить біла завірюха…
Сміливо в зиму увійди,
Журбу-невдаху ти не слухай.
Зима – Господня чистота,
Яку створив Він нам на диво.
Зима – то мудрість й висота…
Ця теза напрочУд правдива…
- 11. 2022 р.
НЕЗЛАМНИЙ ХЕРСОН
Знов прапор наш жовто-блакитний тепер
Над містом здійнятий у небі Херсону,
Який не зламався, не впав і не вмер.
Боролись за нього! Хтось навіть до скону…
Від радості сльози течуть і течуть,
Бо став вже Херсон українським навіки.
До МИРУ торують бійці славну путь,
Тож сліз не утримують наші повіки.
Незламний, величний, могутній Херсон,
Стояв ти на смерть до кінця відчайдушно!
І кожен з тобою стояв в унісон…
Так, кожен вкраїнець! І це надпотужно!
Хоч згарища, попіл усюди навкруг…
Та місто живе своїм духом свободи!
Не вистачить карлику злому потуг
Надалі неволить прекрасні народи.
Повстань, Білорусь, Татарстане, вставай!
Для правди пора благодатна настала…
Звільніть від імперії рідний свій край,
Для бою сміливо відкрийте забрала!
Нарощуєм оберти знову і знов,
Нові відвоюєм простори країни.
Веде уперед нас свобода й любов
До нашої неньки – святої Вкраїни!
- 11. 2022 р.
ВКРАЇНО НАША, ТИ – СВЯТА!
Ось ці рядки для тебе, друже,
Пишу, як завжди, залюбки.
Ми Перемоги прагнем дуже –
За волю боремось віки.
Нас поневолити не можна.
Сьогодні вирішальний бій.
Ця істина проста й тривожна…
Тримаймо всі духовний стрій!
Смертельний ворог не лякає,
У боротьбі рішучі ми.
І поклик серця спонукає:
Вперед! Загарбників громи!
Не буде нелюдам пощади
На нашій праведній землі.
Ніде не втримати їм влади,
Їх в пеклі загризуть жалі.
Ми відвоюємо Державу,
І мир в домівки завіта.
Тож Нації героїв: Слава!
Вкраїно наша, ти – свята!
- 11. 2022 р.
МОВА ПЕРЕМОГИ
Українська мова – мова Перемоги –
Розквітає стрімко у моїм краю!
З вікової врешті вирвалась облоги,
Розірвала пута у страшнім бою.
Як тебе гнобили, рідна, солов’їна,
Всяк забороняли, щоби убивать…
Та народ прадавній вічної країни
Українською продовжив щебетать.
Бо вона прекрасна, напрочуд співуча,
Величава, плідна, мужня і свята!
Відбулася зараз зміна вкрай разюча:
Українську серцем кожен вже віта.
Це війна проклята всім розкрила очі.
Скільки ж загубили нелюди людей!..
Мовою убивців розмовлять не хочуть
Громадяни наші, сповнені ідей.
Українська мова – мова Перемоги!
Хоч зазнала, люба, надважких часів…
До свободи нас ведуть боїв дороги.
Неодмінно скинем в пекло ворогів!
- 11. 2022 р.
ДОСЛУХАЙТЕСЬ ДО УКРАЇНИ!
Зростає щемний біль сердечний…
Як же нас нищать вороги!
Давно вже небо небезпечне –
Летять ракети навкруги,
Які вбивають так безжально
Жінок, дітей і стариків.
Рашисти сунуть вкрай навально…
Тож люди всіх материків,
Дослухайтесь до України –
Прозрійте врешті до кінця,
Байдужості зруйнуйте стіни.
Проблема надглобальна ця!
Часткова поміч зараз ваша,
Бо поки вам не так болить.
Її потрібна повна чаша –
Не забувайте ні на мить.
В окопах ще не ваші діти
Ведуть запеклий смертний бій…
Без волі нам усім не жити.
Спішіть зробити внесок свій!
Знов просимо закрити небо,
Волаємо і кричимо…
Це найвагоміша потреба!
Історію ереф вчимо.
Яка ж страшна війни палітра
Із руйнувань, смертей, вогню…
Вкраїна в темряві, без світла…
Тому я гучно так дзвоню
З усіх дзвіниць, що на планеті,
Й повстати закликаю всіх.
Вбиваймо ворогів на злеті!
Хай буде світу не до втіх.Наш ворог лютий і підступний:
Сьогодні – ми, а завтра – ви.
Вишукує мішень наступну
Кривавий карлик. Уяви,
Спільното світова безпечна,
Яка загроза нависа.
І зволікати недоречно,
Про це віщують небеса.
Країни світу, закликаю:
Повстаньмо разом проти зла!
Біда не є одного краю.
Тож знищим ворогів до тла!
- 11. 2022 р.
Із циклу «СВІТ ОЧИМА УКРАЇНКИ»
ГАВАЙСЬКІ ОЗЕРА
…А є озера на Гаваях —
В краях тих перли золоті…
Відчути, як вони вражають,
Собі я мала на меті.
Хотілося на власні очі
Побачить диво-красоту.
У мріях провела я ночі
Й відправилась в мандрівку ту.
Спочатку довго я летіла,
На судні ніч усю пливла,
Не відчувала вже я тіла,
Коли на острів прибула.
Постали джунглі сперш стіною,
І хащі там непрохідні.
О, Боже, будь завжди зі мною,
Дай сили й мужності мені.
Залишу джунглі я за кадром.
Мерщій тепер про головне.
Були ці не даремні мандри —
І щастя серця не мине!
Неначебто в часи первісні
Переді мною постає
Гірська водойма славнозвісна.
Завмерло серце враз моє.
Обійми я свої розкрила
Для дивовижної краси…
Відчула — виростають крила!
Уяво, вище піднеси,
Щоб з висоти побачить води
Що містить чаша кам›яна.
Озерної живої вроди
Тепер нап›юся я сповна!
Парю, мов горлиця, у небі —
Як на долоні все лежить…
Нічого більше і не треба,
Оцю лише продовжить мить!
На землю опустилась знову —
У пахощі сп’янілих трав.
Вигукую свою промову:
«Мене хто-небудь тут чекав?!
Тож, друзі, будемо знайомі,
Тетяна перед вами, я!
У вас побути на прийомі
Персона прибула моя!»
І знов вигукую довкіллю,
Перекричала водоспад:
«Стрічаю з хлібом вас та сіллю!»
І дружба враз іде на лад.
То зойк, то крик, то шепіт ніжний…
Як впоратися з почуттям?
Хмарки у небі білосніжні,
Вирує озера життя…Я буду, води, вас голубить,
Ось – ось пірну у глибину,
А зараз шепчуть мої губи:
«В емоціях своїх тону…»
Купальник одягнувши модний
(Не сон, це дійсно наяву),
Пірнаю у стихію водну
Й до водоспаду я пливу.
В повітрі — вкрай спекотне літо,
Вода ж озерна крижана.
Хоча і сонце палко світить,
Не прогрівається вона.
У серці маю я багато
Животворящого тепла.
Розпочала тоді завзято
Підігрівати воду я…
Холодні води ізумрудні,
То хто б, крім мене, вас зігрів?!
Згадаєте в свята і будні
До водоспаду мій заплив…
- 08. 2021 р.
ЩОБ СЛАВИЛОСЬ ВІЧНО
ВКРАЇНИ ІМ’Я!
Про підсумок вторгнення що розказати?
Не мали ні осені, літа, весни…
Боролись на фронті й в тилу всі затято…
Ось так нам жилося у розпал війни.
Та ми не здалися і ми не зламались,
Як ворог смертельний так люто напав –
Усі воювали і ніжно кохались…
Усі, як один, стали дружно до лав,
Аби захистити Вкраїну прекрасну,
Свободу і гідність, майбутнє дітей.
А ворог наш думав тоді передчасно
За декілька днів підкорити людей,
Котрі у віках вкрай боролись за волю,
У жилах яких кров свободи тече.
Тож ми, не зрікаючись нашої долі,
Нещадно орудуєм помсти мечем!
Мстимось за Вітчизну, нам Господом дану,
Рашистів женем зі святої землі.
Увів себе карлик-убивця в оману –
Хай це закарбує собі на чолі.
Я знаю, країні зростать й процвітати
У лоні народів планети Земля!
На смерть мужньо б’ються герої-солдати,
Щоб славилось вічно Вкраїни ім’я!
- 12. 2022 р.
КОХАЙМОСЬ, НАРОДЖУЙМО
ПОПРИ ВІЙНУ!
Любов і кохання – це зброя в війні,
Вони, як і слово, вражають, мов кулі.
Невпинно нагадує серце мені
Про злагоду трійці у віхи минулі.
Кохаймось, народжуймо попри війну –
Життя в нас одне і одвічна ця теза.
Леліймо у душах квітучу весну…
А ворога мужньо візьмімо на леза!
І в час вирішальний життя віддамо
За рідну країну й поля колоскові,
Щоб скинуть навіки Росії ярмо.
Тож всі утвердімось в коханні й любові
Любов і кохання здолають війну –
Вони уражають пітьму, наче світло.
Плекаймо кохання й любов осяйну,
Нехай вони пишно в серцях наших квітнуть!
- 12. 2022 р.
СПІШАТЬ СВЯТА РІЗДВЯНІ Й НОВИЙ РІК
Спішать Свята Різдвяні й Новий рік до нас
З духовними дарунками й земними…
Вогонь Творця у всесвіті не згас!
Дива й веселощі крокують з ними.
Вагання святкувати дружно полишім,
Бо маємо і віру, і надію.
Напередодні нагадаю всім
Про кольору небес прекрасну мрію:
«Що Перемогою скінчилася війна,
І рідні повернулися додому».
Тож хай минає думка надсумна –
Ми ж досягли в боях вже перелому.
Нехай родина знов збереться за столом
У сяйві новорічної ялинки,
І келихи наповняться вином,
А за вікном кружлятимуть сніжинки.
Хай буде все, як відбувалось до війни,
Хоч знаємо: тепер вже так не буде.
Війна завжди приходить в наші сни,
А наяву й поготів – знаки всюди.
Та доля Переможців вже чекає нас,
Ми будемо веселі і щасливі.
Настане врешті зоряний наш час,
Жаданий мир пожнем на власній ниві!
05.12. 2022 р.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/