Єдині ми в любові до країни,
В бажанні досягти омріяних висот.
Усі ми діти матері Вкраїни,
Ми нація прадавня, ми один народ.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Позаду лихоліття та страждання,
Бо здобували перемоги у віках.
Нас надихає пращурів надбання…
І розквітає Україна у серцях!
Простори України неосяжні…
В літописи вкарбовані святі діла…
Для козаків було усе досяжним —
Свобода, мов керманич, до мети вела.
І пам’ятаючи про перемоги,
Згуртуємось ще більш та рушимо вперед.
Немає іншої у нас дороги —
Будинок княжий…
чи холуйський знов намет…
Від кожного залежить спільна доля —
Не забуваймо теж про це ані на мить.
Одвічна мудрість — наша сильна зброя!
Боротись будемо і будем гідно жить.
ТРИПТИХ ПОДЯК
I.
В ДЕНЬ ВДЯЧНОСТІ
О Боже, милий, любий, рідний,
Тобі я дякую за все:
Що Ти навчаєш жити гідно,
А Слово істину несе.
Яку красу створив для ока —
Космічне сонце золоте,
Моря безкрайні та глибокі,
Весну, яка весь час цвіте.
Чарівні ніжні аромати,
Веселку в небі голубім…
Як солодко мені це мати!
Усім завдячую Тобі!
Зірки — натхненниці з дитинства…
А квіти, квіти польові…
Твоє вбачаю благочинство
У кожнім прояві новім.
О як же я життю радію
І славлю Господа завжди!
Мої найкращі світлі мрії
Такі ж барвисті, як сади…
Знов славлю, дякую! Вклоняюсь
Тобі, Могутній і Святий!
І щиросердно каюсь, каюсь…
Відкрий мені Себе, відкрий…
II.
ДОПОКИ СОНЦЕ НА ОРБІТІ
Допоки сонце на орбіті
Та ніжно землю зігріва,
І зорі в небі палко світять,
Звучать у всесвіті слова,
Весна несе красу від Бога,
І родить з вдячністю земля,
Бринить любові перемога,
Хліби зростають на полях,
То буде славитись країна
Така ж прадавня, як і світ —
Моя єдина Україна.
Ніщо не спинить цей політ!
Ми з Божого благословення —
Так вчинить кожен: я і ти —
З любов’ю, радістю, натхненням
Служіння будем їй нести…
Немає меж моїй подяці —
Для України я живу
І не шкодую знань та праці,
Щоб розквіт бачить наяву…
III.
РІДНОМУ МІСТУ
Я дівчина з Олександрії родом —
Від Києва на південь і на схід.
І міста незрівнянна мила врода
У будь-кого розтопить серця лід.
Сказати, що прадавнє, я не можу —
Краплинку менше, аніж триста літ,
Та в колі українських міст — вельможа,
І всюди є олександрійський цвіт.
Кохане місто в серці України,
Що сповнене любові і щедрот,
І земляки мої такі ж єдині,
Як український дружній наш народ!
Ось де моє коріння та наснага,
Віршів моїх натхненне джерело…
Не втамувать мені до міста спрагу…
Так буде зАвжди, бо завждИ було!
І житиме повік Олександрія
В моєму серці та віршах моїх ,
Оспівана, немов чарівна мрія…
Хай доля міста радує усіх!
ВЕСНЯНОЇ НАТХНЕННОЇ ПОРИ…
Весняної натхненної пори,
Коли серця коханням розквітають,
Святкуєм День медичної сестри.
Як барви почуттів у душах грають!
Рідненькі, ми не можемо без вас…
Сестрички милосердя — гордість наша!
Пробив у травні ваш зірковий час…
Ось вам від нас — любові повна чаша.
За посмішки, які втамують біль,
Безмежну ніжність, лагідність, терпіння,
За доброзичливість та хліб і сіль,
За руки материнські й інші вміння,
Жертовність на найвищому витку,
Безсонні довгі ночі чергування,
Щоденну гідну працю кропітку…
І не злічити ваших душ надбання!
Доклала чималих зусиль весна,
Щоб радість вирувала та іскрилась…
Весь арсенал задіяла вона,
Аби від щастя виростали крила!
ЕЛІТА НАЦІЇ
Вони — еліта нації! Так завжди буде!
Їх клятва Гіппократу до мети веде,
Уклінно вдячні їм усі на світі люди.
Ще більш зірковий час для медиків іде!
Усміхнені, привітні, часом дуже строгі,
Ніколи спокою не мають від думок,
Які ж у них тернисті всі шляхи – дороги,
І кожний день — новий жертовності виток.
А скільки болю пропускають через себе…
І співчуттям наповнені у них серця…
Їм зцілювати нас допомагає Небо,
І сила в руки їхні ллється від Творця.
Ми в час скрутний звертаємось за порятунком
Свого життя, своїх родин, прекрасних мрій.
І допомога йде найвищого гатунку —
Цілющий ми п’ємо із ваших рук напій.
Ми ваші келихи в святковий день наповним
Любов’ю, вдячністю, повагою, теплом…
Тож пийте цей нектар, улюблені, шановні!
Добро вертається примноженим добром!
ДАЛЕКИЙ ЧЕРВЕНЬ
ТА БАБУСИНИ МРІЇ
Незабутній, дивно-ніжний червень літа,
І блакитне чисте небо без хмарок,
Все подвір’я потопає в пишних квітах,
Над хатинкою здіймається димок,
Полуниця спіє весело на грядках,
Ягоди дозрілі просяться до рук…
Вибивалась завжди з-під хустини прядка,
Як бабуся люба поралась навкруг…
І черешні стиглі ніжаться на сонці,
Червоніють рясно в зелені гілок,
Заглядають зірко аж у два віконця,
Щоб побачить танець мотанок-ляльок.
Агрус вже налився — в кошик поспішає,
Начебто вмовляє: тож зірвіть мерщій…
Соловей від щастя ще гучніш співає…
А моя бабуся — радісна від мрій…
Ось її онуки виростуть щасливі,
Не зазнають горя, лиха та біди,
Будуть працювати на життєвій ниві,
Щоб для України зрощувать плоди.
Думала: скінчились вже назавжди війни,
Бо сама їх двічі ледь пережила,
А її онуків візьмуть всіх в обійми
Тільки мир, добробут й промені тепла.
Та не сталось, друзі, як колись гадалось,
І на наші плечі випав цей тягар.
Як би нам і мудро, і достатньо вдало
Закопати лихо у глибокий яр?
РОМАШКОВИЙ НОКТЮРН
Я ромашки люблю ще з дитинства —
Ті чарівні, що в полі ростуть…
В їх цвітінні — землі материнство,
Як в любові Творця Його суть.
І бажання не мала ніколи
На прекрасних ромашках гадать
Та безжально не вітер довкола
Враз зів’ялу красу розкидать.
Їхня врода тремтливо-казкова
Надихає мене все життя,
Бо, як в полі ромашка зразкова,
Я також є природи дитя.
Хоч тепер не виходжу у поле,
Як бувало в бабусі колись,
Ти дарунки свої, моя доле,
Посилати мені не барись.
Хай зростають ромашки на клумбах,
Там, де зараз спливають роки,
Витанцьовують з сонечком румбу,
Як вітрець колихне пелюстки…
СВЯТА ТРІЙЦЯ
Прояви Творця триликі — диво світу…
Замирають трепетно серця вірян…
Кожен з нас бажає для душі просвіти —
Хай же ллється Слово в душі всіх мирян!
Трійцю благодатну — християнське свято —
Любить шанувати православний люд,
І віряни зранку в храм ідуть завзято,
А столи в домівках ломляться від блюд.
Життєствердний празник зелені та літа,
Що символізує радісність буття,
Прикрашають трави та чудові квіти
Сяючу оселю Божого дитя.
Будемо безмежно прославляти Бога —
Наш Оплот Духовний в океані бур!
Кожного до Нього приведе дорога —
Радісно звіщає мудрий трубадур…
СПОМИНИ МЕДОВІ
Запашне й солодке промайнуло літо —
Златосяйна осінь підбира вбрання.
І радіють щиро невгамовні діти —
Кличе знову дзвоник здобувать знання.
В пам’яті лишились спомини медові
І звучать натхненням для душі весь час,
Додають ще більше ніжності й любові
У скарбницю серця кожному із нас.
Як же в ту чарівну, милу, літню пору
Омивала трави шовкова роса,
Як здіймались в небо велетенські гори,
Щоб торкнутись сонця десь у небесах…
Як туман стелився над рікою вранці,
Солов’ї співали в лузі та садку,
Весело штовхались яблука у ранці,
Із води стрибала риба у ставку…
Дотик моря свіжий і доріжка срібна,
Спів біля багаття майже до зорі…
Райдуга, що в себе закохати здібна,
Ніби поклик раю, сяяла вгорі!
Дякуємо шановній Тетяні Комлік за фінансову пожертву для «Української літературної газети».
“Українська літературна газета”, ч. 13 (305), 2.07.2021
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.