Сивий туман, русяве жито

229

Переклади з німецької

Ґерхардт ФРІЧ

Австрійський письменник. Нар. 28.03.1924 у Відні, покінчив
життя самогубством 22.03.1969, похований у Відні. Писав вірші, оповідання,
п’єси для радіопостановок, займався бібліотечною справою. Видавав літературний
журнал «Література і критика», а також т.зв. «протоколи» — антології «Питання і
формула» (1963) та «Мох на камінні» (1967). Фріч сприймав суспільну критику як
критику мови, основними настроями його романів стають відчай та надія. У романі
«Мох на камінні»  (1956), за яким згодом
був знятий фільм, він протестує проти реставрації габсбурзького міфу.

Твори: романи «Карнавал» 1967, «Котячий концерт» 1974;
поезія: «Глина і форма», 1954, «Глечик духів», 1958; збірник вибраних поезій,
1978.

 

СИВИЙ ТУМАН, РУСЯВЕ
ЖИТО 

Сива, як туман, солома замість ліжка,

русяве, як жито, серце дикої дівчини,

йде дощ, ідуть чоловіки,

буяє молодило, клубочиться туман,

намокне, почорніє жито

на забур’яненому полі.

 

Що жито, жито ще повернеться,

а серцю вже таким русявим не бувати.

 

Сива, як туман, бабо,

коли понесеш своє повне осені серце

додому у русяву,

русяву солому

під стріхою з молодила?

 

Марія-Луїза КАШНІЦ

Справжнє ім’я Марія Луїза Фрайфрау фон Кашніц-Вайнберг,
німецька поетеса, прозаїк.

Нар. 31.01.1901 у м. Карлсруе, померла 10.10.1974 у Римі.

Вивчала книготоргівельну справу, працювала в одному з
мюнхенських видавництв. Писати вірші почала з 1928 року, оповідання та романи
публікуються з 1930 року.

Багато подорожувала, спершу Німеччиною – разом із
батьком-військовим, згодом і по всьому світу – услід за чоловіком-археологом, у
тому числі 5 років провела у Кенігсбергу (нинішній Калінінград). Визнання
письменниці принесли романи «Любов починається» (1933), «Елісса» (1937).

Досвід життя у нацистській Німеччині і Європі під час та
після Другої світової війни справив визначальний вплив на її творчість. 

 

НАРЕЧЕНИЙ ЖАБОПРИНЦ

Який бридкий

Твій наречений

Діво Життя

 

Лик його – протигазна маска

Пояс його – патронташ

Долоня його –

Вогнемет

 

Твій наречений Жабопринц

Їде з Тобою

(одне колесо сюди, друге туди)

Над будинками мертвих

 

Між двома

Апокаліпсисами

Схилить він голову

На коліна Тобі

 

У темряві лише

Торкнешся Ти

Його вогкого волосся 

 

А на світанні

Лише на

Світанні

Лише на

 

Розгледиш Ти його

Сумні

Прекрасні

Очі.

 

Доротея МАХАЙНЕР

Австрійська письменниця, нар. 1943 у м. Лінц, нині живе у
Зальцбурзі, одначе багато часу проводить на Сардинії та Тунісі. Вивчала
теологію та германістику в університеті м. Інсбрук. Публікується з 1975. На її
рахунку численні п’єси для радіопостановок, романи, оповідання, ессе. Останні
романи: «Сонячний скарабей» (1993), «Русалчин водоспад» (1996), «Івонна»
(2001).

ПАДОЛИСТЯ

падолистя

безживно скарлючене

як мертві пальці

темної руки

опале з клена

напівзогниле

прибите до землі

змочене дощами

пропахле тліном

безцільна маса

згромаджена на купу

спроваджена візком в останню путь

до всіх святих

 

ВСЕ СКІНЧЕНО

село зі шляхом

шлях із садом

сад з будинком

будинок з кухнею

кухня зі столом

стіл з чоловіком та жінкою

які раптово зрозуміли

 

все скінчено

 

Переклад з німецької Олесі
САНДИГИ

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!